26 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5787/17
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення щодо коригування митної вартості
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія", звернувся з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000048/2 від 18.06.2017 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00751 від 18.06.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому у митниці не було підстав для обгрунтованих сумнівів в правильності митної оцінки товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року - в задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, ТОВ «Дунайська імпортна компанія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне встановлення судом обставин справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи, просить рішення суду від 09 січня 2018 року - скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги, апелянт послався на те, що документи, подані декларантом для митного оформлення Товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.04.2017 року між TOB "Дунайська імпортна компанія" - покупець та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) - продавець укладено зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 відповідно до умов п.1.1. якого Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а TOB "Дунайська імпортна компанія" приймати та оплатити товар, вказаний у Інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.
Відповідно до п.2.3 Контракту №336/17 від 27.04.2017 року ціна Товару вказується у Специфікаціях на Товар, а також в Інвойсах на оплату по кожній
Пунктом 3.1 Контракту №336/17 від 27.04.2017 року визначено, що оплата за Товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: на умовах 100% передоплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказується у Інвойсі на кожну партію товару.
У пункті 4.2 Контракту №336/17 від 27.04.2017 року визначено умови поставки по даному контракту (CIF (Одеса, Іллічівськ), CPT (Одеса, Іллічівськ), FCA (склад постачальника, Греція), FOB (порт відвантаження - Греція) та зазначено, що умови постачання кожної партії Товару вказуються окремо в Замовленні та в Інвойсі.
Відповідно до п. 7.1. Контракту №336/17 від 27.04.2017 року товар може постачатися як у зворотній тарі так і у тарі Постачальника.
Згідно з п. 7.2. Контракту № 336/17 від 27.04.2017р. обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Видатки по упаковці та маркуванню товару покладаються на постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.
09 червня 2017 року укладено додаткову угоду №1 до Контракту №336/17 від 24.07.2017 року, згідно умов якої викладено п.3.1 Контракту на постачання №336/17 віл 27.04.2017 року в наступній редакції: "Оплата за Товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: або протягом 14 днів після митного очищення Товару Покупцем, що підтверджується ГТД, або на умовах 100% передоплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказано у Інвойсі на кожну партію товару".
Так, відповідно до Специфікації № 19 від 14.06.2017р. до зазначеного Контракту та Інвойсу № 019 від 14.06.2017р., Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра (склад поставщика) поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" наступний товар нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках -70 шт., на 1 дерев'яному піддоні, врожай 2017р., країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага "брутто" - 804 кг., вага "нетто" - 725 кг., на загальну суму: 377 євро, де 0,52 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат; нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 70 шт., на 1 дерев'яному піддоні, врожай 2017 р., країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага "брутто" - 804 кг., вага "нетто" - 754 кг., на загальну суму: 226 євро, де 0,30 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат.
Як встановлено судом та вбачається з Договору про надання послуг між Позивачем та TOB "Брокерська Експедиційна Компанія "Атаман-Груп" декларантом ОСОБА_1 (далі за текстом - декларант), з метою митного оформлення товару TOB "Дунайська імпортна компанія" для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA500060/2017/008777, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту № 336/17 від 27.04.2017р
На підтвердження митної вартості Товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 від 27.04.2017р. та додаткова угода № 1 від 09.06.2017р.; специфікація № 19 від 14.06.2017р. до Контракту № 336/17 від 27.04.2017р.; Інвойс № 019 від 14.06.2017р.; прас - лист від 11.06.2017р.; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702144; митна декларація країни відправлення 17GREX410100032091 від 14.06.2017р.; документи, які підтверджують транспортні витрати (Контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ.
Позивач вважає, що подані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України декларантом була визначена митна вартість продукції за основним методом, а саме за ціною договору. Числове значення заявленої митної вартості було зазначене в інвойсі.
Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до Митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UA500060/2017/008777 від 18.06.2017 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом також встановлено, що позивач звернувся до Одеської митниці ДФС з листом вих. № 1806-1 від 18.06.2017 року, в якому зазначено, що усі витребувані митними органами документи, що підтверджують ціну товару по контракту, були надані своєчасно у встановленому Законом порядку.
Проте, 18.06.2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000048/2, у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом, та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00751 від 18.06.2017 року.
У поданій позивачем скарзі від 10.08.2017 року №19-10/08-17 з додатками (документи для підтвердження митної вартості товару) останній просив скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості UA00060/2017/000048/2 від 18.06.2017 року.
За результатами розгляду вищевказаної скарги Одеська митниця ДФС листом від 15.08.2017 року №3165/10/15-70-61 дійшла висновків щодо правомірності прийнятих рішень у зв'язку із ненаданням ТОВ "Дунайська імпортна компанія" витребуваних документів, а саме: виписка з бухгалтерської документації та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація з біржових організацій про вартість товару або сировини, переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності:
1) відповідно до пп. "В" п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не виключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок фактура (акт виконаних робіт (надання послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, до митного оформлення надано лише лист від "Masiv Avto" SRL від 14.06.2017 року б/н та рахунок-фактура від "Masiv Avto" SRL від 14.06.2017 року № 18-GR, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR) наведене підприємство не значиться.
3) пунктом 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 року № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100 % передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено.
Проте, згідно поданого інвойсу від 14.06.2017 року № 019 вартість товарів становить 11 430,8 євро, що, не відповідає сумі попередньої оплати 75000 євро вказаної в довідці банку № 170503IIB108449 від 03.05.2017 року. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар;
4) Адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 14.06.2017 року № 17GREX410100042091 відрізняється від адреси вказаної в МД № UA 500060/2017/008777 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14.06.2017 року № A702145.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З цих підстав та керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується представником позивача, інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларантом позивача надані не були.
Щодо ненадання позивачем доказів включення вартості упаковки до складу митної вартості, апеляційний суд зауважує, що такі витрати включаються до складу митної вартості лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару.
Відповідно до розділу А.9. умов постачання FCA офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за свій рахунок оплатити витрати, пов'язані з упаковкою, необхідної для перевезення товару.
Питання пакування товару та тари повністю врегульоване розділом 7 Контракту 336/17 від 27.04.2017р. «Пакування та маркировка». Так, згідно з п. 7.2. Контракту обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Данні витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню. Згідно з п. 7.1. Контракту товар може поставлятися як у зворотній тарі та і у тарі Постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару. При цьому у п. 7.1. чітко зазначено, якщо товар постачається у зворотній тарі, то це тара ПОКУПЦЯ, а якщо у незворотній, то це тара ПОСТАЧАЛЬНИКА та включається до ціни товару.
Поставка спірного товару була здійснена у тарі Постачальника товару, відповідно її вартість також вже увійшла у ціну товару.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Крім того,за змістом ст. 58 МКУ при визначені митної вартості товару, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплати за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами.
Щодо відсутності належних транспортних документів, які підтверджують транспортні витрати, слід зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження транспортних витрат ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надало до митниці усі документи, які були наявні у покупця на час здійснення митного оформлення, а саме:
1) Контракт на перевезення № 337/17 від 26.05.2017р. укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова) на перевезення товару.
2) Згідно з умовами Контракту № 337/17 (п. 2.1. Контракту) на кожну окремну перевізку
оформлюється договір-заявкя де повінні бути зазначені усі данні щодо товару та умов перевізки. Так, до митного оформлення була надана Договір-заявка до Контракту № 337/17 від 26.05.2017р., якій містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити Постачальника та Покупця, найменування товару, його вага, маршрут перевезення, ставка на перевезення та інші необхідні дані для здійснення перевезення товару.
3) Рахунок-фактура, якій містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт за яким здійснюється сплата.
4) Довідка від основного перевізника про транспортні витрати, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару.
5) Товаросупроводний документ CMR.
Усі вищевказані документи пов'язані між собою інформацією щодо перевезення спірного товару Позивача. Так, наданий рахунок-фактура містить посилання на Контракт на перевезення товару та на Договір-заявку. У свою чергу, Договір - завка містить данні щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній у CMR у графі 21.
У CMR міститься посилання на інвойс № 019, на сертифікат походження товару форми EUR.1, найменування товару, вага товару, маршрут перевезення/ місце завантаження і вивантаження товару. Номер машини, що зазначений у договорі - заявці, відповідає номеру, що зазначений у Інвойсі.
У Наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 зазначено, що калькуляція може бути подана, якщо перевезення здійснюється Покупцем товару власним транспортом.
В даному випадку перевезення спірного товару було здійснено за допомого Компанії - перевізника за відповідним Контрактом на перевезення. Тобто, не власним транспортом Покупця. Тому, на думку колегії суддів, відсутність калькуляції не може бути причиною для відмови у митному оформленні за контрактною ціною товару.
Крім того, рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу. Факт отримання такої послуги підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг), котрий у свою чергу, є первинним документом.
Так, на підтвердження оплати за перевезення, до суду був наданий Акт виконаних робіт № 18 від 18.06.17р. та платіжне доручення від № 8 від 28.07.2017р. на суму 11300,00 євро, за рахунок якої була здійснена сплата перевезення спірної партії товару, та довідка банку № 93221 від 11.12.17р. про підтвердження оплати за перевезення.
Як зазначає апелянт, надати при декларуванні товару банківській документ про сплату за перевезення товару не було можливості, оскільки згідно з умовами Контракту на перевезення (п. 4.2.) оплата за послуги на перевезення товару здійснюється після виконання робіт. У договорі-заявки, наданому до митного оформлення зазначено строк оплати -15 днів після отримання товару.
Вищевказані документи підтверджують, що оплата за перевезення була здійснена після розмитнення товару та винесення митницею рішення про коригування.
Щодо компанії SRL «Tintoreto-Trans», яка зазначена у CMR як перевізник товару, вбачається наступне.
Відповідно до п. 6.2.15 Контракту № 337/17 від 26.05.2017р., укладеного між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова), останній має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку Замовника такі витрати не підлягають.
Так, між Компанією «Masiv Auvto» SRL та SRL «Tintoreto-Trans» 03.05.2017р. був укладений Договір на транспортне - експедиційне обслуговане та перевозку вантажів № 03/05/2017 (договір субперевезення) у тому числі і на перевезення вантажу Позивача. Даний Договір є у матеріалах справи.
Але, за умовами основного Контракту на перевезення, Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова) несе відповідальність перед Замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи. Тому у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі зазначені реквізити саме основного перевізника товару - Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова).
Оскільки, безпосередньо транспортування вантажу Позивача здійснювала компанія SRL «Tintoreto-Trans». Отже, то в транспортних документах, таких як CMR та книжка МДП, зазначені реквізити саме цієї компанії.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що Позивач надав усі документи які підтверджують вартість перевезення товару, але суд безпідставно не прийняв їх до уваги.
Крім того, згідно умов Контракту на постачання товару № 336/1 від 27.04.2017р. та додаткової угоді № 1 від 09.06.2017р., оплата за товар може бути здійснена як за передоплатою, так і після постачання товару. За домовленістю сторін, в кожному окремному випадку, якщо постачальник наполягає на сплаті партії товару за передоплатою, то покупець відправляє на рахунок останнього визначену Постачальником суму грошей, а після поступово вибирає на цю суму товар. Після того, як товар на суму здійсненої передоплати був вибраний, наступна партія товару сплачується або знов за передоплатою, або після отримання товару, що вказується в кожному окремному випадку у інвойсі до кожної партії товару.
Як зазначає апелянт, і не спростовано відповідачем, за домовленістю сторін, оплата за поставку товару за Інвойсом № 019 від 14.06.2017р. у розмірі 11 430,80 євро була здійснена частково за рахунок передоплати, а частково після отримання товару.
Так, 16.06.2017р. згідно платіжного доручення № 24 ТОВ «Дунайська імпортна компанія» здійснила на рахунок Постачальника товару передоплату у розмірі 40 000 євро. Саме за рахунок цієї передоплати була частково сплачена партія товару за інвойсом № 019 від 14.06.2017р. - у розмірі: 2730,03 євро. Остання частина вартості товару, що зазначена у інвойсі № 019 - у розмірі 8700,77 євро була сплачена після поставки товару згідно платіжного доручення № 25 від 23.06.2017р. за рахунок 36480,37 євро.
Вищевказане підтверджується довідкою банку про здійснення усіх платежів за Контрактом на поставку товару, у тому числі на поставку товару по Інвойсу № 019 (довідка банку є у матеріалах справи). У довідці банку також зазначені номера декларацій, що були оформлені декларантом після винесення рішення про корегування відповідно до статті 55 МКУ.
Згідно з умовами Контракту № 336/17 (п. 1.2.), постачання товару здійснюється окремними партіями. Загальна кількість товару, що поставляється, складається з кількості поставленого товару, вказаного в інвойсі по кожній партії товару. Загальна сума Контракту дорівнює загальній вартості усього товару, який поставляється за даним Договором і становить 500 000 євро (п.2.1. Контракту).
Таким чином, вартість товару, що зазначена у інвойсі № 019 -11430,8 євро, не може дорівнювати загальній вартості усього Контракту, тому що є вартістю тільки однієї з численних партій товару, що були поставлені у рамках вищевказаного Контракту.
Крім того, аналіз вищевказаних норм МКУ надає можливість стверджувати, що банківський документ не є єдиним та обов'язковим документом, якій підтверджує контрактну вартість товару, та його наявність або відсутність ніяким чином не впливає на право декларанта розмитнювати товар за основним методом при наявності інших документів, зазначених у ст. 53 МКУ.
Щодо розбіжностей в адресі відправника FRUTOPOLIS S.A., вказаній в митній декларації країни відправлення від 14.06.2017 року № 17GREX410100042091 і адреси, вказаній в МД № UA 500060/2017/008777 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14.06.2017 року № A702145, апеляційним судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, експортна декларація була оформлена Постачальником товару компанією FRUTOPOLIS S.A., про що зазначено у розділі 1 декларації, тому заповнена на грецькій мові, у тому числі і адреса відправника.
У експортної декларації Постачальник зазначив виробничу адресу. На підтвердження цього, суду був наданий лист з перекладом на українську мову від компанії FRUTOPOLIS S.A. (Греція) зі значенням адреси останньої, де Постачальник грецькою та англійською мовами вказав усі свої адреси: юридичну адресу (офіс Постачальника) та виробничу адресу - місце відвантаження товару.
Крім того, позивачем надано до суду офіційну інформаційну довідку (з перекладом на українську мову) щодо реєстраційних даних компанії FRUTOPOLIS S.A., у тому числі щодо її адреси, за якими здійснюється діяльність компанії, де зазначена як адреса головного офісу (адреса, яка зазначена у контракті на постачання товару та у МД) так і адреса здійснення діяльності (виробнича), що зазначена у експортній декларації.
Апелянт зазначив, що дана інформаційна довідка була отримана Позивачем вже після винесення рішення у справі.
Факт того, що дана декларація стосується саме товару, якій був поставлений за Контрактом № 336/17: у графа « 44» вказана цифра - 380/019 де « 380» - це назва документа - інвойс, цифра « 019» - номер інвойсу. В свою чергу у інвойсу № 019 зазначені наступні данні: номер та дата Контракту, за якім був поставлений Товар, найменування постачальника та покупця Товару, найменування Товару, вага товару, вартість товару, а також умови постачання Товару, згідно Інкотермс 2010, а також розділення товару на класи.
Тобто, суд мав можливість дослідити цій документ та встановити його належність до інших документів, поданих для розмитнення спірної партії товару.
З огляду наведене, колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів апеляційного суду України вважає за необхідне також зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем під час проведення митного контролю і митного оформлення товару не було надано всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. На думку колегії суддів, подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.
Згідно з положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку колегії суддів відповідач не довів правомірність прийнятих ним картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів. Водночас, апеляційна скарга містить доводи щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, та прийняв постанову, яка підлягає скасуванню.
Згідно до ст. ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення щодо коригування митної вартості - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000048/2 від 18.06.2017 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00751 від 18.06.2017 року.
Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905) судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 6 400 (шість тисяч чотириста) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 26.04.2018р.
Суддя - доповідач :
Судді: