26 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/2592/17
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Бітов А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову (Т.ІІ, а.с. 9), просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення повної інформації до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_2; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести зміни до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення всієї суми відшкодування належної до виплати позивачу, ОСОБА_2, а саме 189 530,75 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є вкладником грошових коштів за відповідним договором, укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський». На підставі постанови Правління Національного банку України ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру ліквідації банківської установи з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за їх вкладами та призначенням уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. В порушення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», визнано нікчемним та не включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду. Зазначені дії та бездіяльність відповідача призвели до порушення права позивача на отримання вказаних коштів у повному обсязі, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» щодо не включення повної інформації до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_2. Зобов'язав уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича внести зміни до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення всієї суми відшкодування належної до виплати позивачу, ОСОБА_2, а саме 189 530,75 грн.
В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.05.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-016-000251121 та доповнення до зазначеного договору (Т. І, а.с.14-15).
Відповідно до умов договору №980-016-000251121 від 23.05.2016 року вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника та зараховує їх на вкладний (депозитний рахунок) НОМЕР_1.
23.05.2016 року позивач вніс на свій вкладний (депозитний рахунок) НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190153,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5358312 від 23.05.2016 року (Т. І, а.с.16).
23.05.2016 року рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 від 23.05.2016 року про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.
15.07.2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено повідомлення щодо необхідності подання заяв вкладниками з метою отримання коштів.
18.07.2016 року позивач подав заяву уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка ним отримана 26.07.2017 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштовою кореспонденції (Т. І, а.с. 17-18).
22.12.2016 року позивач отримав від відповідача лише частину гарантованої суми відшкодування у розмірі 8607,98 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки №2902769 (Т. І, а.с.25).
Так, підставою для невиплати у повному обсязі гарантованих сум стали висновки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» від 28.04.2016 року №980-016-000230113.
Відповідачем враховано, що відповідно до вказаного договору позивачем передано ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» кошти у сумі 187 650 грн.
19.05.2016 року з банківського рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» позивачу здійснено повернення коштів у сумі 190 153 грн. на його банківський рахунок.
23.05.2016 року позивач перерахував в безготівковому порядку з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_1 суму 190 153 грн. на залучення коштів на депозит згідно договору від 23.05.2016 року №980-016-000251121.
Врахувавши наведені обставини, відповідач дійшов висновку про те, що вказані кошти не є вкладом у розумінні чинного законодавства, а отже позивач не є клієнтом проблемного банку, у зв'язку із чим підстави для включення його до відповідного переліку відсутні.
Разом з цим, відповідач зазначає, що перекази коштів здійсненні під час дії обмежувальних заходів НБУ та під час введення тимчасової адміністрації в проблемний банк, що свідчить про нікчемність правочину.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, які б свідчили, що правочин укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Водночас, оскільки відповідач не надав суду доказів, що позивач включений до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та підтвердження того, що позивач вже отримав у повному розмірі суму відшкодування коштів за вкладами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 2 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Суд першої інстанції надав вірну правову оцінку необґрунтованими твердженням відповідача про нікчемність укладеного договору, вірно зазначив про неправильність посилань відповідача на постанову Правління Національного банку України №295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» як на підставу визначення правочину нікчемним.
Так, судом першої інстанції вірно враховано те, що відповідач посилається на положення Постанови №295 щодо обмеження в діяльності стосовно здійснення кредитних операцій з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
Разом з цим, з огляду на зміст зазначеного вище положення, обмеження у здійсненні операцій банку стосується юридичних, а не фізичних осіб.
Отже з сукупного аналізу, вказаних вище правових норм, та на підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не надав доказів, які б свідчили, що правочин укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Уповноважена особа Фонду самостійно складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, якій передає Фонду для затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно із ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з Законом розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 року.
Відповідно до ст. 27 Закону, Розділом ІІІ Положення Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Отже, складання переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що належать до відшкодування відноситься виключно до повноважень Уповноваженої особи Фонду. Виконавчою дирекцією Фонду затверджується реєстр вкладників відповідно до отриманого Переліку вкладників.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач не надав суду доказів включення позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та підтвердження того, що позивач вже отримав у повному розмірі суму відшкодування коштів за вкладами.
Враховуючи відсутність підстав для визнання правочину нікчемним та фактичне внесення коштів на рахунок, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача у не забезпеченні позивачу відшкодування коштів та наявність обставин для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції повною мірою з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний 26.04.2018 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
А.І. Бітов