25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1534/17
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Час і місце ухвалення: 22.01.2018р., м. Миколаїв
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Осіпова Ю.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Гриценка Володимира Володимировича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій, скасування рішення про визнання переказу коштів нікчемним, зобов'язання вчинити певні дії,
27.07.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій та скасування рішення про визнання переказу коштів (транзакції) на загальну суму 19715,67 грн., що здійснено ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016 року на рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський», що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) нікчемним; зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 19715,67 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 19715,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 15.02.2018 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Гриценко В.В. подав апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм процесуального і матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, апелянт наполягає, що в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач не є вкладником, тому кошти зараховані на його рахунок не підлягають виплаті. Крім того, повернення коштів позивача на його рахунок здійснено за нікчемним правочином, який, відповідно до положень Цивільного кодексу України, не створює жодних юридичних наслідків.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та прийняття нової постанови - про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду учасники справи в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 10.05.2016 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» був укладений договір №980-052-000235622 типу «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно).
Також, 10.05.2016 року між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського рахунку №980-051-000002036, згідно умов якого відкрито рахунок на ім'я позивача НОМЕР_2 у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».
На зазначений рахунок 10.05.2016 року ОСОБА_3 внесено готівку в сумі 19600 грн.
На виконання умов договору №980-051-000002036 кошти з рахунку ОСОБА_3 були перераховані на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр».
19.05.2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повернуло на поточний рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_2 суму його вкладу в розмірі 19600 грн. та 115,67 грн. оплати процентів по договору №980-052-000235622 від 10.05.2016 року.
В подальшому, на підставі рішення Правління Національного Банку України від 23.05.2016 року №14/БТ, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13.06.2016 року №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідно до рішення Правління Національного Банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнко Ю.П., якого замінено на Волкова Олександра Юрійовича з 05 вересня 2016 року.
25.05.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» з заявою про включення його до переліку вкладників (клієнтів), які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду додаткову інформацію.
Листом №3Г1/7918 від 30.01.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про те, що переказ коштів, здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року в сумі 115,67 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-052-000235622 від 10.05.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, та в сумі 19600,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-052-000235622 від 10.05.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, є нікчемним.
Вважаючи такі дії протиправними ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, поклавши 10.05.2016 року 19600 грн. на поточний рахунок Банку, набув права вкладника Банку з 10.05.2016 року, а тому має право на відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, суд відхилив посилання відповідача на те, що кошти в сумі 19600 грн. внесені ОСОБА_3 не є вкладом у розумінні ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як такі кошти залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» не мають відношення до вкладу. Суд зазначив, що 19.11.2016 року вступив в законну силу Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 року №5390, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Гриценка Володимира Володимировича щодо їх помилковості. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
За правилами ст.27 вказаного Закону, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Сторонами у справі не заперечується, що відомості щодо позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, згідно рахунку позивача в ПАТ «Банк Михайлівський».
При цьому, зі змісту направленого позивачу листа від 30.01.2017 року вбачається, що підставою для не включення позивача до вказаного переліку є визнання нікчемним переказу коштів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року в сумі 115,67 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-052-000235622 від 10.05.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, та в сумі 19600,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-052-000235622 від 10.05.2016» на рахунок НОМЕР_2, на підставі п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI.
Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Тобто, Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про його дійсність.
За обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, такі дії суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, направляючи позивачу лист про визнання нікчемним переказу коштів на його рахунок, відповідач не послався на жодні фактичні обставини.
В листі Уповноваженої особи Фонду лише наявні посилання на положення ст.ст. 37, 215, 216 ЦК України та п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI без розкриття їх змісту та будь-якого фактичного обґрунтування. Уповноваженою особою не визначено, з яких саме підстав у спірному випадку останній дійшов висновку про нікчемність правочину.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем - Уповноваженою особою Фонду жодним чином не обґрунтовано наявність наведених обставин у спірних правовідносинах та вчинення відповідачем оскаржуваних дій саме як заходу щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, як то передбачено вимогами ст.38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб»
В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для визнання переказу коштів на рахунок позивача нікчемним, з посиланням на положення п.п. 1, 2, 7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вказує на те, що 18 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договір відступлення права вимоги №1805. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги. Перелік кредитних договорів, права за якими відступається банку, міститься в реєстрі кредитних договорів
Також, 19.05.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» договір відступлення права вимоги №l, згідно з умовами якого ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» та юридичними особами. Перелік договорів, права за якими відступаються банку з боку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», міститься в реєстрі Основних договорів. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги за вартістю, зазначеною в реєстрі основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.
Водночас, відповідач вказує, що станом на момент укладення вказаних правочинів ПАТ «Банк Михайлівський» було віднесено до категорії проблемних згідно постанов Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 року та №295/БТ від 27.04.2016 року. Отже, за твердженнями апелянта, банком було вчинено операції, які йому було заборонено вчиняти.
Колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки зазначені вище договори відступлення права вимоги стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів, та не стосуються договорів позики. Таким чином, вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори за якими ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» повинно повернути залучені кошти.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» не мало достатніх власних коштів для здійснення повернення коштів своїм кредиторам-фізичним особам, а також, що кошти, повернені на рахунок позивача, являються коштами ПАТ «Банк Михайлівський».
В рішенні Правління Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» зазначено, що згідно виписки по рахунку ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» станом на 19.05.2016 року залишок коштів складав 37,8 млн. грн.
З вказаного слідує, що ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» мало власні кошти на здійснення операцій по поверненню коштів по договорах позики.
Отже, обставини щодо наявності визначених п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину не доведено відповідачем.
Щодо посилань апелянта на те, що позивач не набув статусу вкладника у розумінні Закону України від 23.02.2012 року №4452-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, то колегія суддів зазначає, що 19.11.2016 року вступив в законну силу Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 року №5390, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Тобто, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 року набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідачем не зазначено, за яких конкретних підстав даний правочин ним віднесено до нікчемних, доказів на підтвердження нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) відповідачем також не надано, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що відповідачем протиправно не включено дані про рахунок позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Гриценка Володимира Володимировича залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 25.04.2018р.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В.Осіпов
Суддя: В.О.Скрипченко