25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12307/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
позивач: не з'явився.,
відповідач: не з'явився.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя Ромазан Л.С. м. Теребовля) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання виплачувати пенсію із врахуванням відповідного періоду,-
24 жовтня 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, та просив визнати протиправними дії Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та зобов'язати це управління включити до стажу період його роботи з 28 вересня 1981 року по 01 квітня 1986 року на посаді слюсаря та водія автоколони в Теребовлянській райсільгосптехніці, а також період його роботи з 01 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року на посаді водія в Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з вересня 2017 року він одержує пенсію за віком. Однак, при призначенні йому пенсії відповідачем не враховано період роботи з 28 вересня 1981 року по 1 квітня 1986 року на посадах слюсаря, водія у Теребовлянському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» та з 1 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року на посаді водія у Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві. Причиною неврахування вказаного періоду роботи до його трудового стажу стала відсутність запису у трудовій книжці про перейменування вказаних юридичних осіб, неналежна якість проставленої печатки, виправлення в наказі.
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано дії Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області протиправним та зобов'язано відповідача провести ОСОБА_2 виплату призначеної пенсії за віком з урахуванням його трудового стажу за період роботи з 28 вересня 1981 року по 24 листопада 1986 року у Теребовлянському районному об'єднанні «Сільгосптехніка» та Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві, починаючи з 10 вересня 2017 року.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при призначенні пенсії не врахований стаж роботи за період з 28 вересня 1981 року по 1 квітня 1986 року на посадах слюсаря, водія у районному об'єднанні «Сільгосптехніка», з 1 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року на посаді водія у ремонтно-транспортному підприємстві, у зв 'язку з відсутністю запису в трудовій книжці про те, що Теребовлянське державне районне виробниче підприємство «Агропромтехніка» є правонаступником попередніх організацій - Теребовлянське районне об'єднання «Сільгосптехніка» та Теребовлянське ремонтно-транспортне підприємство. Крім цього зазначають, що в даті наказу про прийняття на роботу зроблено виправлення, а проставлена печатка при звільненні з роботи не читається.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після досягнення 60-річного віку позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із визначенням трудового стажу 34 роки 4 місяці 11 днів.
Під час призначення позивачу пенсії відповідачем не враховано його трудовий стаж за період з 28 вересня 1981 року по 1 квітня 1986 року на посадах слюсаря, водія у районному об'єднанні «Сільгосптехніка» та з 1 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року на посаді водія у Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві у зв'язку з відсутністю запису в трудовій книжці про те, що Теребовлянське державне районне виробниче підприємство «Агропромтехніка» є правонаступником Теребовлянського районного об'єднання «Сільгосптехніка», Теребовлянського ремонтно-транспортного підприємства, в даті наказу про прийняття на роботу зроблено виправлення, а проставлена печатка при звільненні з роботи не читається.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не враховано період роботи позивача з 28 вересня 1981 року по 1 квітня 1986 року на посадах слюсаря, водія у районному об'єднанні «Сільгосптехніка», з 1 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року на посаді водія у Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а у разі її відсутності або відсутності відповідних записів у ній порядок підтвердження наявного трудового стажу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, підтверджується, що з 28 вересня 1981 року по 10 березня 1982 року позивач працював на посаді слюсаря, водія у Теребовлянському районному об'єднані «Сільгосптехніка», 10 травня 1982 року переведений на посаду водія автоколони вищезазначеного підприємства, а з 1 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року працював на посаді водія у Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 4.1 цієї Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1, заведеної 28 вересня 1981 року у записі № 2 зазначено, що 28 вересня 1981 року ОСОБА_2 прийнято на роботу слюсарем по ремонту автотехніки згідно наказу № 129 від 28 вересня 1981 року, 10 травня 1982 року переведено на посаду водія автоколони згідно наказу №53-к від 10 травня 1982 року, а у записі № 3 зазначено, що 01 квітня 1986 року, останнього звільнено з роботи водія згідно наказу № 39-к по переводу в Теребовлянське ремонтно-транспортне підприємство, яке завірено підписом відповідальної особи. В подальшому наказом № 2-к від 01 квітня 1986 року позивача прийнято на роботу в Теребовлянське ремонтно-транспортне підприємство по переводу з Теребовлянської сільгосптехніки, а у записі № 5 зазначено, що 24 листопада 1986 року ОСОБА_2 звільнено з роботи водія відповідно до наказу № 78 від 24 листопада 1986 року, яке завірено підписом відповідальної особи з проставленням печатки, що відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110.
Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що період роботи позивача з 28 вересня 1981 року по 1 квітня 1986 року на посадах слюсаря, водія у районному об'єднанні «Сільгосптехніка», з 1 квітня 1986 року по 24 листопада 1986 року на посаді водія у Теребовлянському ремонтно-транспортному підприємстві, який надає йому право на збільшення пенсії (на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії) підтверджено згідно записів трудової книги.
Крім цього суд погоджується з тим, що немає вини позивача і у виправленнях у записах у трудовій книжці, які впливають на зарахування йому відповідного стажу роботи для призначення пенсії, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Покликання апелянта про відсутність запису в трудовій книжці про те, що Теребовлянське державне районне виробниче підприємство «Агропромтехніка» є правонаступником попередніх організацій - Теребовлянське районне об'єднання «Сільгосптехніка» та Теребовлянське ремонтно-транспортне підприємство, на думку суду суперечить матеріалам справи і наявним доказам поданим позивачем, і тому не тягне за собою підстав відмови в зарахуванні спірного періоду до загального стажу роботи та призначенні йому пенсії, будь-яких доказів правомірності своїх дій відповідач суду не надав.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ч.4 ст.229, ч. 3 ст.243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року у справі №606/1836/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 27.04.2018 року.