26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1683/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі №813/4589/17 (ухвала постановлена в м.Львові суддею Грень Н.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Дублянська міська рада про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 08.12.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Дублянська міська рада, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, викладену у листі від 04.10.2017 Г-11335/0-7704/6-17 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га на території Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області.
29.01.2018 представником позивача подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області та Дублянській міській раді Жовківського району Львівської області вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, бажане розташування якої вказане ОСОБА_3 на планово-картографічному матеріалі Дублянської міської ради при подачі ним клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 07.09.2017 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під індивідуальне садівництво орієнтовною площею 0,06 га.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що у разі задоволення його позовних вимог без вжиття таких заходів, відновлене порушене право позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль часу та витрат для його відновлення.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, поважних причин, що унеможливлювали прибуття до суду не надали, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, представників позивача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи привести до необхідності відновлення прав позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Як видно зі змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде значних зусиль часу та витрат.
Колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивач лише вказав на протиправність дій відповідача при прийнятті відмови у наданні йому дозволу на ведення індивідуального садівництва, але не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Сама оцінка дій відповідача буде надана за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення адміністративного позову.
Таким чином, в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є передчасним, що вірно враховано судом першої інстанції.
В даному випадку право позивача не порушене, а якщо таке буде встановлено судом при розгляді справи по суті, то буде відновлене з моменту його порушення.
Суд першої інстанції також вірно вказав, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді клопотання про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 157, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі №813/4589/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 27.04.2018