26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1946/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Богаченка С. І.,
суддів - Багрія В. М., Рибачука А. І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2018 року у справі № 607/15829/17 (рішення ухвалене суддею Вийванко О. М. у м. Тернополі) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
07 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови включити до складу доходу для розрахунку пенсії за вислугу років щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 202013,18 грн, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 11133,14 грн, індексації грошового забезпечення в сумі 197,04 грн, додаткової премії за участь в АТО в сумі 74700 грн, компенсації за невикористані відпустки в сумі 64698 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 51285 грн відповідно до довідки від 09 жовтня 2017 року № 190/10/19-00-05-33, виданої Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, довідки від 13 січня 2017 року № 07/05-99-05-02-13-2, виданої Головним управлінням ДФС у Донецькій області, довідки від 27 січня 2017 року № Т-1914-12-32-05-61, виданої Головним управлінням ДФС у Луганській області та зобов'язати відповідача включити до складу розрахунку його пенсії вищевказані додаткові види грошового забезпечення та здійснити відповідний перерахунок та виплату його пенсії з моменту її призначення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу на нього, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що позивачу правомірно відмовлено у перерахунку пенсії з врахуванням одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки, оскільки такі виплати носять разовий характер та страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з них не сплачувалися, а відтак такі не повинні враховуватися при розрахунку розміру пенсії позивача.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши головуючого суддю, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 30 вересня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
21 листопада 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням виплачених йому сум матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, додаткової премії за участь в АТО, компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Листом відповідача від 28 листопада 2017 року № 860/Т/11 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача з посиланням на відсутність правових підстав для такого перерахунку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що з вказаних виплат сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відтак, такі відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія позивача.
Суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09 червня 2006 року № 268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Відповідно до частини другої статті 20 вказаного Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Таким чином, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, премії за участь в АТО, індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є додатковими видами грошового забезпечення та відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з розміру якого повинна обчислюватись пенсія позивача.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо необхідності зарахування вищевказаних виплат до складу грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється його пенсія.
Разом з тим, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зарахування до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія позивача, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку з огляду наступне.
Правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.
Правові підстави для виплати компенсації за невикористану відпустку встановлені пунктом 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що вказані виплати є одноразовими допомогами, такі мають інше правове призначення. Вони відноситься до разових платежів, не пов'язані з виконанням позивачем своїх службових обов'язків, мають характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців, та пов'язані із фактом звільнення працівника.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні та компенсація за невикористану відпустку не входять до додаткового грошового забезпечення з якого здійснюється розрахунок розміру пенсії позивача, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 345/2849/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 205/4584/16-а (2а/205/3/17).
Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, долучивши до неї відповідні довідки про складові заробітної плати, лише 21 листопада 2017 року, саме з цієї дати у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням виплачених матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, додаткової премії за участь в АТО, зазначених у довідках, з яких нараховані та сплачені страхові внески.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 січня 2018 року у справі № 607/15829/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 21 листопада 2017 року із врахуванням до грошового забезпечення для обчислення пенсії виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, додаткової премії за участь в АТО.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 листопада 2017 року із врахуванням до грошового забезпечення для обчислення пенсії виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, додаткової премії за участь в АТО, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно з довідкою від 09 жовтня 2017 року № 190/10/19-00-05-33, виданою Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, довідкою від 13 січня 2017 року № 07/05-99-05-02-13-2, виданою Головним управлінням ДФС у Донецькій області, довідкою від 27 січня 2017 року № Т-1914-12-32-05-61, виданою Головним управлінням ДФС у Луганській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4