23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/926/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду, прийняту о 13 годині 7 хвилин 14 грудня 2017 року у м. Ужгороді, судді Дору Ю.Ю., Маєцька Н.Д., Плеханова З.Б., повний текст постанови складено 21 грудня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 комісія Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними дій та скасування наказу,
13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила:
визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ ДГК) при розгляді заяви ОСОБА_4 та проведенні перевірки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5;
визнати протиправним та скасувати наказ від 7 листопада 2017 року № 221 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) у частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника № 002322, виданого 5 лютого 2013 року ОСОБА_2
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 807/1317/17 позов було задоволено повністю.
У апеляційній скарзі відповідач ГУ ДГК просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 26 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ ДГК із заявою про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при розробленні ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Б. Хмельницького, 13 с. Костилівка Рахівського району Закарпатської області.
Вказану заяву було розглянуто Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ ДГК 10 серпня 2017 року із виїздом на місце. При опрацюванні землевпорядної документації було виявлено, що при розробленні проекту землеустрою ОСОБА_5 позивачкою не було враховано землі загального користування, що є суміжними із земельною ділянкою ОСОБА_4, та визначені у його установчих документах. Окрім того, було виявлено, що через земельну ділянку, яка знаходиться у власності ОСОБА_5, протікає струмок, а згідно із статтею 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, зайняті водними об'єктами, належать до земель водного фонду і законодавством не передбачено передачу таких земель у приватну власність.
Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
ОСОБА_3 комісія Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - ОСОБА_3 комісія), звертаючись до Держгеокадастру із поданням про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_2, та Держгеокадастр, приймаючи оспорюваний наказ № 221 від 7 листопада 2017 року, діяли у межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 при здійсненні робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_5 не допустила порушень, вказаних у листі ГУ ДГК від 25 вересня 2017 року, а факт розгляду повторної заяви ОСОБА_4 від 26 червня 2017 року із виїздом на місце не доведений належними та допустимим доказами. Тому дії ГУ ДГК при розгляді заяви ОСОБА_4 від 26 червня 2017 року та проведенні перевірки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 є протиправними.
Оскільки рішення від 23 жовтня 2017 року Комісії приймалося виключно на підставі листа ГУ ДГК від 25 вересня 2017 року та копії проекту землеустрою без належної перевірки іншими доказами, то воно є необґрунтованим і його слід визнати протиправним та скасувати у частині звернення з поданням до Держгеокадастру про анулювання кваліфікаційного сертифікату № 002322 від 5 лютого 2013 року інженера - землевпорядника ОСОБА_2 Відтак, підлягає скасуванню і наказ від 7 листопада 2017 року № 221 Держгеокадастру в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника № 002322 виданого 5 лютого 2013 року ОСОБА_2
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості висновків відповідачів про наявність у діях інженера-землевпорядника ОСОБА_2 грубих порушень вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_5, які полягали у неврахуванні земель загального користування, що є суміжними із земельною ділянкою ОСОБА_4, та наявності на земельній ділянці ОСОБА_5 земель, що належать до земель водного фонду і не підлягають передачі у приватну власність.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 розробляла проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_5 відповідно до рішення Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 2 березня 2015 року № 572.
Щодо доводів апелянта про неврахування ОСОБА_2 наявності на земельній ділянці ОСОБА_5 об'єкту водного фонду (струмка), апеляційний суд виходить із такого.
Положеннями статті 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів;
ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Разом із тим, відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_5, мешканці с. Костилівка, вул. Б.Хмельницького, 13 Рахівського району від 30 березня 2015 року № 28-706-0.4-2617/2-15 управління Держземагентсва у Рахівському районі Закарпатської області (а.с.226 т.1) та довідки про правовий статус земельної ділянки від 30 березня 2015 року № 28-706-0.4-2616/2-15 управління Держземагентсва у Рахівському районі Закарпатської області (а.с. 238 т.1) на земельній ділянці загальною площею 0,0737 га в с. Костилівка, вул. Б.Хмельницького, 13 водних об'єктів водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, берегових смуг не зареєстровано і відповідні обмеження прав на земельну ділянку відсутні.
Відсутність на земельній ділянці, яка пропонувалася для відведення ОСОБА_5, земель водного фонду додатково підтверджується матеріалами листа-проходження адміністративної послуги до справи від 4 грудня 2017 року (реєстраційний номер 13820) центру надання адміністративних послуг Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (а.с.93-102 т.2).
Окрім того, генеральний план с. Костилівка Рахівського району Закарпатської області також не містить відомостей про наявність на вказаній земельній ділянці струмка або іншого об'єкту, що відноситься до земель водного фонду.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує посилання позивача на те, що оскільки земельна ділянка ОСОБА_5 розташована у гірській місцевості, то це викликає утворення тимчасових струмків у період підвищеної вологості, які змінюють своє русло та зникають у випадку припинення опадів, що залишилося не було спростовано відповідачами у ході судового розгляду.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідачів щодо неврахування ОСОБА_2 наявності на земельній ділянці ОСОБА_5 земель водного фонду, на яких розміщено нежитлову споруду.
Щодо доводів апелянта про неврахування позивачкою ОСОБА_2 при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_5 земель загального користування (стежки), апеляційний суд зазначає таке.
Належна ОСОБА_5 земельна ділянка, щодо якої позивачем розроблявся проект землеустрою, розміщена у відповідності до розробленого детального плану території на підставі існуючого генерального плану населеного пункту с. Костилівка. На графічній схемі планування території земельної ділянки до детального плану території відображені вже існуючі на земельній ділянці споруди. На графічній схемі планування території земельної ділянки ОСОБА_5 відсутній об'єкт «пішохідна стежка», яка відображена у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_4
При цьому апеляційний суд погоджується із позивачем у тому, що така пішохідна стежка об'єктивно не може існувати у місці, де вона зазначена у технічній документації ОСОБА_4, оскільки проходить через існуючу нежитлову будівлю та частину житлового будинку на земельній ділянці ОСОБА_5, розміщення яких не суперечить ДБН 362-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» та затвердженому рішенням Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 585 від 30 березня 2015 року детальному плану території.
Не відображена така пішохідна стежка ні на генеральному плані с. Костилівка, ні на детальному плані території в селі Костилівка, вул. Б.Хмельницького, 13.
Рішенням Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 2 березня 2015 року № 571 було погоджено межі земельної ділянки в селі Костилівка по вул. Б.Хмельницького,13 між сусіднім землекористувачем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і виготовлений позивачкою проект землеустрою їм відповідає.
Управлінням Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області складено висновок від 30 березня 2015 року № 28-706-0.4-2617/2-15 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5
Розроблений ОСОБА_2 проект землеустрою було затверджено рішенням Костилівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області № 583 від 30 березня 2015 року.
Факт наявності у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_4 такої стежки сам по собі не свідчить про порушення ОСОБА_2 вимог положень нормативно-правових актів у сфері землеустрою при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5
Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідачів належних доказів того, що при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 позивачка допустила накладання цієї земельної ділянки на землі загального користування (стежку).
Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
Згідно із частиною 1 статті 61-1 Закону України «Про землеустрій» державний нагляд у сфері землеустрою здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Таким центральним органом виконавчої влади згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 (далі - Положення № 15), є Держгеокадастр.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань:
здійснює державний геодезичний нагляд за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю (пп. 5 п. 4 Положення № 15);
вносить до відповідної кваліфікаційної (екзаменаційної) комісії подання про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника, інженера-геодезиста кваліфікаційного сертифіката (його анулювання), а оцінювачів - кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок; (пп. 25-6 п. 4 Положення № 15);
приймає рішення про анулювання (позбавлення), зупинення та поновлення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста (пп. 43 п. 4 Положення № 15).
Згідно із частиною 7 статті 61-1 Закону України «Про землеустрій» під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
За наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов'язковим для розгляду на засіданні ОСОБА_3 комісії. За результатами розгляду акта ОСОБА_3 комісія направляє подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника (частина 8 статті 61-1 Закону України «Про землеустрій»).
Частиною 9 статті 61-1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що на підставі подання ОСОБА_3 комісії про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає рішення про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката та повідомляє інженера-землевпорядника письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання ОСОБА_3 комісії.
Відповідно до приписів частини 2 статті 68 Закону України «Про землеустрій» ОСОБА_3 комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
На підставі подання ОСОБА_3 комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання ОСОБА_3 комісії (частина 3 статті 68 Закону України «Про землеустрій»).
На час виникнення спірних правовідносин основні засади роботи ОСОБА_3 комісії, процедуру видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста було визначено Порядком роботи ОСОБА_3 комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 січня 2016 року № 11, який зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 лютого 2016 року за № 266/28395 (далі - Порядок № 11).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 11 ОСОБА_3 комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання до Держгеокадастру про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;
рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;
наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;
з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
На підставі подання ОСОБА_3 комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката Держгеокадастр приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання ОСОБА_3 комісії.
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
Відповідно до матеріалів справи ГУ ДЗК було скеровано на адресу Держгеокадастру та ОСОБА_3 комісії лист від 25 вересня 2017 року № 21-7-0.5-10888/2-17, яким до відома адресатів була доведена інформація про порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, до якого додано копію листа ГУ ДЗК від 11 серпня 2017 року № Д-2029/1-6226/8-17 та копія проекту землеустрою у 1 книзі (без зазначення якого саме) (а.с. 17-22 т.2).
Згідно із витягом із протоколу ОСОБА_3 комісії № 10 від 23 жовтня 2017 року (а.с. 112-117 т.2) подання про анулювання кваліфікаційного сертифікату позивачки приймалося лише на підставі зазначеного листа ГУ ДЗК від 11 серпня 2017 року № Д-2029/1-6226/8-17 та копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 без участі самої ОСОБА_2 та без дослідження будь-яких інших матеріалів.
У подальшому на підставі листа ОСОБА_3 комісії від 26 жовтня 2017 року № 17/706 Держгеокадастром було прийнято наказ від 7 листопада 2017 року, яким анульовано, зокрема, кваліфікаційний сертифікат ОСОБА_2
При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Однак, на переконання апеляційного суду, при прийнятті оспорюваного рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника № 002322, виданого 5 лютого 2013 року ОСОБА_2, Держгеокадастром не було дотримано зазначених вище вимог, оскільки таке рішення було прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та з порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Підсумовуючи наведене апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дії ГУ ДКЗ при розгляді заяви ОСОБА_4 є протиправними, а отже наказ Держгеокадастру, прийнятий на підставі результатів розгляду вказаної заяви, від 7 листопада 2017 року № 221 в частині анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника № 002322, виданого 5 лютого 2013 року ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 807/1317/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді І.М.Обрізко
ОСОБА_6
Постанова у повному обсязі складена 27 квітня 2018 року.