25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1424/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Гулида Р.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської обл. від 15.01.2018р. про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Меденецької селищної ради Дрогобицького району Львівської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету (суддя суду І інстанції: ОСОБА_5; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 37 хв. 15.01.2018р. м.Дрогобич Львівської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.01.2018р.),-
Оскаржуваною ухвалою від 15.01.2018р. закрито в порядку п.1 ч.1 ст.238 КАС України провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Меденецької селищної ради Дрогобицького району Львівської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету (а.с.221-222).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив представник адвокат ОСОБА_2, діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_3, який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у справі (а.с.227-228).
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що предметом розглядуваного позову є визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Меденецької селищної ради Дрогобицького району Львівської обл., який в силу закону здійснює свою діяльність в сфері публічно-правових відносин та реалізує надані йому управлінські функції.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є право власності на нерухоме майно, через що між сторонами виник спір право цивільне. Правовідносини між сторонами за своїм змістом носять цивільно-правовий характер, оскільки виникають з житлових відносин, які пов'язані з набуттям права власності на нежитлові будівлі; вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів виконавчої влади, випливають з спору про право цивільне, що свідчить про наявність у позивача права на звернення з цими вимогами до компетентного суду- місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Між тим, вказані висновки суду першої інстанції слід вважати невірним, виходячи з наступного.
Із змісту п.2 ст.4 КАС України слідує, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Із матеріалів справи слідує, що 15.03.2016р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Меденецької селищної ради Дрогобицького району Львівської обл. № 73 від 14.08.2012р. «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно гр.ОСОБА_6» (а.с.2-7).
Свої вимоги обгрунтовував тим, що відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Також спірне рішення не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Меденецької селищної ради Дрогобицького району Львівської обл. № 73 від 14.08.2012р. «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно гр.ОСОБА_6» вирішено оформити право власності на нерухоме майно (згідно визначеного переліку) за ОСОБА_4; Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» підготувати документи для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.10).
Окрім цього, із змісту резолютивної частини рішення Виконавчого комітету Меденецької селищної ради Дрогобицького району Львівської обл. № 73 від 14.08.2012р. убачається, що таке рішення прийнято на підставі вимог чинного на той час Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.
Підставою для прийняття виконавчим комітетом рішення про оформлення права власності на об'єкти нерухомості були заява ОСОБА_4 від 06.08.2012р., протокол № 12 від 06.08.2012р. зборів засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Меденичі», акт приймання-передавання нерухомого майна від 06.08.2012р. (а.с.23-26).
При вирішенні питання, до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції має виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.
Аналіз фактичних обставин справи та змісту позовної заяви вказує на те, що позивачем оскаржується рішення відповідача № 73 від 14.08.2012р., при цьому позивач не оспорює право власності третьої особи на об'єкти нерухомості, а зазначає про винесення спірного рішення із порушенням встановленої процедури його прийняття, а також вказує на його невідповідність вимогам ст.4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Також згідно наданих в суді апеляційної інстанції представником відповідача пояснень спірні майнові питання між позивачем і третьою особою вирішені судами в порядку цивільного судочинства, рішення яких набрали законної сили.
Відповідно до абз. другого ч.1 ст.2 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст.8 цього Закону орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як слідує з п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1878-VI від 11.02.2010р. «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» до 01.01.2012р. державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до пп.10 п.«б» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затв. наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), виконавчі комітети місцевих рад здійснюють реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в межах відповідної території, з видачею свідоцтва про право власності.
Із урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що правове положення відповідача у сфері спірних правовідносин свідчить про реалізацію ним владних управлінських функцій.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про належність розглядуваного спору до публічно-правових, оскільки:
наведений спір виник за участі суб'єкта владних повноважень, який в розглядуваних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції;
позовні вимоги обгрунтовані порушенням процедури прийняття спірного рішення, його невідповідністю ст.4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
За таких обставин підстави для закриття провадження в адміністративній справі в порядку п.4 ч.1 ст.157 КАС України в суду першої інстанції були відсутніми.
Також в тексті оскаржуваної ухвали судом неодноразово наголошено на тому, що між сторонами виник спір про право, однак будь-якого обгрунтування цього висновку не наведено. Сама ж лише констатація факту наявності спору про право цивільне не може вважатися достатньою підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуване рішення суду фактично не містить мотивувальної частини, в останньому судом не наведено мотивованого обґрунтування прийнятого процесуального рішення про закриття провадження в адміністративній справі.
Водночас, документів про оформлення права власності на об'єкти нерухомості на підставі спірного рішення відповідача до матеріалів справи не долучено, тобто, факт реєстрації спірного майна судом першої інстанції не доведений, а відтак не має правових підстав вважати, що рішення відповідача є реалізованим.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що наведений спір може бути розглянутий в межах судочинства, що передбачає вирішення приватно-правового спору, не ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням вищевикладених висновків про належність розглядуваного спору до публічно-правових, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися судом у порядку КАС України.
При цьому колегія суддів наголошує на тривалому розгляді справи за правилами КАС України, враховує попередній апеляційний розгляд справи з приводу оскарження ухвали від 28.04.2017р. про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.155, 190-191).
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката ОСОБА_2, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської обл. від 15.01.2018р. про закриття провадження в адміністративній справі № 442/2354/16-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_7
Судді ОСОБА_8
ОСОБА_9
Дата складення повного судового рішення: 26.04.2018р.