26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1332/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року у справі № 308/9181/17 (рішення ухвалено в м. Ужгород в складі головуючого судді Фазикош О.В., повний текст судового рішення виготовлено та підписано 26.12.2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 18.09.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення йому виплати пенсії по інвалідності; визнати протиправним та скасувати розпорядження Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №201501 від 22.11ю2016 в частині припинення йому виплати пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача поновити та виплачувати йому пенсію по інвалідності з виплатою виниклої заборгованості за період з 08 червня 2016 року до моменту виплати такої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він не досяг віку, встановленого ч. 1 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не є пенсією, а тому виплата такого утримання не є перешкодою для отримання ним пенсії по інвалідності.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, забезпечує належне утримання судді після припинення здійснення ним професійних обов'язків та є особливою формою його соціального забезпечення, а не є пенсією. Вказує, що він отримував пенсію по Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання, яке не є пенсією, а отже, у нього не виникало право вибору між двома видами пенсій. Більше того, вибір між довічним утриманням та пенсією за віком виникає у судді згідно приписів ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» тільки при досягненні пенсійного віку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити апелянту у задоволенні його позовних вимог та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Також, просить розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника управління.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю - доповідача, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.09.2011 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки він є інвалідом III групи.
З 08.06.2016 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Розпорядженням Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №201501 від 22.11.2016 у зв'язку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання, виплату пенсії по інвалідності позивачу було припинено.
Листом від 15.08.2017 № 02/Ф-97 на запит ОСОБА_1 Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, повідомлено, що виплата пенсії по інвалідності припинена у зв'язку із виплатою позивачу довічного утримання згідно ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у судді, який вийшов у відставку, виникає право вибору на отримання пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто не передбачено можливість одночасного отримання і пенсії, в тому числі за інвалідності, і щомісячного довічного грошового утримання. Позивач скористався своїм правом отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що законодавством встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку та має необхідний стаж суддівської роботи, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настанням зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії отримання пенсії з урахуванням віку та стажу роботи, або щомісячного довічного грошового утримання у відповідних відсотках від заробітної плати.
При цьому, можливості одночасного отримання пенсії, в тому числі за віком, і щомісячного довічного грошового утримання, законодавство не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 21-360а12.
За таких обставин , посилання апелянта на те, що він не досяг встановленого віку і що щомісячне довічне грошове утримання не є перешкодою для отримання ним пенсії не заслуговують на увагу, позаяк позивач, будучи суддею у відставці, має право вибору щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці або пенсії по інвалідності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача з припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з часу призначення довічного грошового утримання судді у відставці, а відтак необґрунтованості даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2017 року у справі № 308/9181/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук
Повне судове рішення складено 27.04.2018