25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1552/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Сапіги В.П. та Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській обл., третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Тур'я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської обл., про визнання дій протиправними, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність (суддя суду І інстанції: Шешеня О.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 42 хв. 18.01.2018р. м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 24.01.2018р.),-
31.07.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Закарпатській обл. щодо відмови в наданні дозволів при розгляді клопотань; зобов'язати вчинити дії, порядок яких передбачений Земельним кодексом /ЗК/ України, а саме відповідно до поданих клопотань надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. /Тур'я-Пасіцької сільської ради/; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати (а.с.5-7).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. щодо відмови у наданні дозволу при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2017р., яке зареєстроване за № Б-1195/2/5-17 від 26.05.2017р.; визнано протиправними дії відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. щодо відмови у наданні дозволу при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2017р., яке зареєстроване за № Б-1195/3/5-17 від 26.05.2017р.; зобов'язано відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2017р., яке зареєстроване за № Б-1195/2/5-17 від 26.05.2017р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради; зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2017р., яке зареєстроване за № Б-1195/3/5-17 від 26.05.2017р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність площею 0,1200 га для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. на користь позивача судовий збір в розмірі 960 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.87-94).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили сторони, подавши апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції.
В поданій апеляційній скарзі відповідач ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити в повному обсязі (а.с.103-110).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на ту обставину, що 26.05.2017р. позивач звернувся із клопотаннями до апелянта про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради.
По причині наведеного апелянтом був скерований лист до вказаної сільської ради, однак станом на 23.06.2017р. відповідь Тур'я-Пасіцької сільської ради щодо висловлення позиції стосовно надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вищезазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_1 до апелянта не надходила.
Згідно отриманої у подальшому відповіді згаданої сільської ради остання не підтримує клопотання ОСОБА_1, оскільки контур № НОМЕР_1 (площею 7,6 га) га та контур № НОМЕР_2 (1,6 га) - це пайові землі, на яких громадяни спільно випасають худобу, контур № НОМЕР_3 (площею 23,6 га) використовувався ще при радянській владі як громадське пасовище, і при визначенні пайових та громадських земель його залишено для випасання громадської худоби АДРЕСА_1. Також сільська рада зазначає, що виділення даних земель у приватну власність громадян викличе негатив та протистояння громади.
За своєю правовою природою надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або у власність віднесено до компетенції суб'єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., яке наділене дискреційними повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Звідси, суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення відповідача або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти.
У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити в повному обсязі (а.с.116-119).
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом застосовано неефективний спосіб відновлення порушених прав, чим надано відповідачу можливість у подальшому вчиняти свої протиправні дії. Наслідком вказаного буде необхідність повторного звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Наведене стверджується листом Тур'я-Пасіцької сільської ради від 10.01.2018р., де сторони по справі після ухвалення судового рішення за взаємною домовленістю вчиняють дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.
За сталою судовою практикою спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також колегія суддів ухвалила відхилити клопотання апелянта ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. № 9-7-0.7-2382/2-18 від 23.04.2018р. про відкладення апеляційного розгляду справи через участь його представників в інших судових засіданнях, оскільки не вважає вказані причини неявки поважними.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачем ОСОБА_1 скеровано 25.05.2017р. до відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. два клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 25.05.2017р.
Зокрема, одне клопотання стосувалося земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради, що зареєстроване відповідачем за № Б-1195/2/5-17 від 26.05.2017р. (а.с.38).
Інше клопотання торкалося земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради, що зареєстрована відповідачем за № Б-1195/3/5-17 від 26.05.2017р. (а.с.39).
До вказаних клопотань позивачем додані викопіювання з кадастрової карти (графічні матеріали), на яких зазначені бажані місця розташування земельних ділянок, копії паспорту та ідентифікаційного коду.
У зв'язку із надходженням вказаних клопотань Відділ у Перечинському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. скерував на адресу Тур'я-Пасіцької сільської ради листа № 18-7-0.24-55/109/17 від 30.06.2017р. для висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок у власність позивача (а.с.68).
Згідно листа відповідача № Б-1195/3-4547/6-17 від 26.06.2017р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради (а.с.8).
Також відповідно до листа відповідача № Б-1195/2-4566/6-17 від 26.06.2017р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради (а.с.9).
Наведені відмови обгрунтовані тим, що відповідно до доручення № 37732/0/1-14 від 08.10.2014р., наданого Держземагенству України Віце- прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсманом В.Б., відповідачем враховується позиція органів місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Станом на 23.06.2017р. відповідь Тур'я-Пасіцької сільської ради щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради, не надходила.
Таким чином, вказані відмови відповідача обгрунтовані лише однією обставиною - ненадходженням відповідей від Тур'я-Пасіцької сільської ради щодо висловлення позиції стосовно надання таких дозволів.
Окрім цього, згідно отриманих у подальшому відповідей Тур'я-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської обл. № 315/02-26 від 11.08.2017р. та № 315/02-26/1 від 11.08.2017р. остання не підтримує клопотання ОСОБА_1, оскільки контур № НОМЕР_1 (площею 7,6 га) га та контур № НОМЕР_2 (1,6 га) - це пайові землі, на яких громадяни спільно випасають худобу, контур № НОМЕР_3 (площею 23,6 га) використовувався ще при радянській владі як громадське пасовище, і при визначенні пайових та громадських земель його залишено для випасання громадської худоби АДРЕСА_1. Також сільська рада зазначає, що виділення даних земель у приватну власність громадян викличе негатив та протистояння громади (а.с.37, 69).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ч.7 ст.118 ЗК України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Оскаржувані позивачем відмови відповідача не ґрунтуються на вимогах ЗК України, а відтак належить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Також судом обраний такий спосіб захисту прав позивача як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, оскільки саме такий варіант поведінки суб'єкта владних повноважень є доцільним і вірним в розглядуваному випадку.
Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, з наступних причин.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом «а» ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 4 ст.122 ЗК України установлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара, для ведення садівництва площею - не більше 0,12 гектара.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затв. наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016р., відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п.13 п.4 цього Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Даючи правову оцінку правомірності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу для розроблення проекту землеустрою, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до постанови КМ України № 413 від 07.06.2017р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції).
Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 ЗК України, початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого приймається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування (у розглядуваному випадку - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл.).
При цьому, в абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Під час судового розгляду встановлено, що підставою для відмов відповідача, які викладені в листах № Б-1195/3-4547/6-17 від 26.06.2017р. та № Б-1195/2-4566/6-17 від 26.06.2017р., слугувало те, що станом на 23.06.2017р. відповіді Тур'я-Пасіцької сільської ради щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради, не надходили.
Інші обставини не покладалися відповідачем в основу таких відмов.
Таким чином, наведені відповіді не містять передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови в задоволенні відповідних клопотань громадянина та, відповідно, для ненадання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
При цьому, будь-яких покликань на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, в розглядуваних відповідях ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. не зазначено.
Звідси, відмова ОСОБА_1 у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою ґрунтується на підставах, що не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, через що такі суперечать закону та є протиправними.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що надаючи відповіді № Б-1195/3-4547/6-17 від 26.06.2017р. та № Б-1195/2-4566/6-17 від 26.06.2017р., відповідач не представив будь-яких доказів своєчасного звернення до Тур'я-Пасіцької сільської ради з приводу висловлення її позиції. Натомість, у справі наявний лише лист Відділу у Перечинському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл. № 18-7-0.24-55/109/17 від 30.06.2017р., який був надісланий на адресу вказаної сільської ради фактично вже після надання відмови позивачу. Наведена обставина також стверджується відповіддю відповідача № 31-7-0.3-11626/2-17 від 13.12.2017р. на адвокатський запит (а.с.66-70).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл., що викладені в листах № Б-1195/3-4547/6-17 від 26.06.2017р. та № Б-1195/2-4566/6-17 від 26.06.2017р., про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради, не ґрунтується на вимогах закону.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів враховує роз'яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
За таких умов колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 25.05.2017р. (вх.№ Б-1195/2/5-17 від 26.05.2017р. та вх.№ Б-1195/3/5-17 від 26.05.2017р.) про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Тур'я-Пасіцької сільської ради.
При повторному розгляду відповідач не вправі відмовляти позивачу в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.
Наведений висновок також відповідає вимогам ч.4 ст.245 КАС України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Доводи апелянтів в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із вищевказаних мотивів.
При цьому, в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2018р. в адміністративній справі № 807/923/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
Судді В. П. Сапіга
В. В. Святецький
Дата складення повного судового рішення: 26.04.2018р.