26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1702/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А. І.,
суддів - Багрія В. М., Курильця А. Р.,
за участю секретаря - Болюк Н. В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Штець В. І., Гайду О. І,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2018 року у справі № 309/1923/17 (рішення ухвалено о 10:31 год. у м. Хусті судом у складі головуючого судді Савицького С. А., повний текст рішення виготовлено 23 січня 2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відділ освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації,
ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - управління), в якому просила зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй грошову допомогу при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій.
Позовні вимоги обґрунтовувала посиланням на те, що вона має понад 30 років страхового стажу на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та до призначення їй пенсії за віком не отримувала будь-якої пенсії, а відтак має право на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій, однак відповідач протиправно відмовив у здійсненні виплати їй вказаної допомоги.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2018 року вказаний позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, управління подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що ним правомірно відмовлено у виплаті ОСОБА_4 грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки до призначення вказаної пенсії вона отримувала пенсію по інвалідності, а відтак не має права на згадану вище грошову допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 03 березня 2015 року ОСОБА_4 була призначена та виплачувалася пенсія по інвалідності (3 група, загальне захворювання).
У 2017 році позивач звернулася до управління із заявами, в яких просила призначити їй пенсію за віком та виплатити грошову допомогу при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій для осіб, які працювали на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом управління від 06 червня 2017 року № 18/6-01 ОСОБА_4 відмовлено у виплаті вказаної вище грошової допомоги з посиланням на те, що вона до цього вже отримувала пенсію по інвалідності, а відтак не має права на виплату такої грошової допомоги.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу при призначенні пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсій є протиправними, оскільки вона має достатній трудовий стаж на посадах, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який дає їй право на виплату вказаної грошової допомоги.
Пунктом «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Отже право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком мають особи, в яких станом на день її призначення наявний страховий стаж не менше 30 років (для жінок) на посадах передбачених переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Виняток з цього правила становлять особи, які станом на день призначення пенсії за віком вже отримували будь-яку іншу пенсію. Виплата грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» таким особам не передбачена.
Відповідно до записів у трудовій книжці, виданій на ім'я ОСОБА_4, остання з 15 серпня 1979 року працювала в Боронявській восьмирічній школі (яка була реорганізована у Боронявську ЗОШ І-ІІІ ступенів) вчителем 1-3 класів, а з 27 серпня 2002 року - призначена на посаду заступника директора по навчально - виховній роботі, залишена вчителем початкових класів на неповну ставку.
Тобто у ОСОБА_4 наявний достатній страховий стаж роботи (понад 30 років) на посадах передбачених переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (посади учителя та заступника директора з навчально - виховної роботи) для виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком.
Разом з тим слід зазначити, що станом на день звернення ОСОБА_4 із заявою про призначення пенсії за віком їй була призначена та виплачувалась інша пенсія - по інвалідності, а відповідно вона не мала права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій при призначенні пенсії за віком, а тому рішення відповідача про відмову призначити та виплатити їй вказану вище грошову допомогу є правомірним.
Натомість суд першої інстанції неправильно протлумачив згадані вище норми права, в результаті чого прийшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на виплату зазначеної грошової допомоги.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2018 року у справі № 309/1923/17 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Хустського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А. І. Рибачук
судді В. М. Багрій
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.