25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1756/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Сапіги В.П. та Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
від третьої особи - ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 22.01.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської обл., треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, зобов'язання повторно розглянути заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (суддя суду І інстанції: Малярчук В.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 53 хв. 17.01.2018р. м.Теребовля Тернопільської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.01.2018р.),-
16.03.2017р. позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської обл. № 270 від 12.12.2016р. про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, № 282 від 12.12.2016р. про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1034 га; № 281 від 12.12.2016р. про надання дозволу ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 площею 0,1210 га; № 278 від 12.12.2016р. про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 площею 0,1034 га; зобов'язати відповідача Дружбівську селищну раду Теребовлянського району Тернопільської обл. повторно розглянути на найближчій сесії заяви позивача від 25.02.2016р. та 26.09.2016р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та прийняти відповідне рішення; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати (а.с.2-7).
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 22.01.2018р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.176-182).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_4, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову по справі, яким заявлений позов задовольнити (а.с.191-194).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не звернув увагу на протиправність рішень Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської обл. №№ 270, 278, 281, 282 від 12.12.2016р. як таких, що прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, у тому числі запобігання несправедливій дискримінації, прийняття якого спричинило надання незаконних переваг іншим фізичним особам в отриманні земельних ділянок, за відсутності прийняття обґрунтованого та законного рішення за результатами розгляду питання про надання земельної ділянки у власність попереднього заявника - позивача.
Також судом проігноровано доводи позивача про те, що надання земельних ділянок відбулося з порушенням чинного законодавства України; вказані порушення відповідача жодним чином не спростовані та належної оцінки їм не надано.
Більше того, суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що за відсутності факту належного розгляду заяви позивача від 25.02.2016р. про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, прийняття Дружбівською селищною радою будь-яких рішень стосовно передачі вказаної земельної ділянки у власність третім особам за заявами, які були подані пізніше, є передчасним. Зазначене призвело до надання незаконних переваг третім особам в отриманні земельної ділянки, чим порушено принцип запобігання несправедливої дискримінації, передбачений п.7 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України.
Також колегія суддів ухвалила відхилити клопотання апелянта від 20.04.2018р. про відкладення апеляційного розгляду справи через участь його представника в іншому судовому засіданні, оскільки не вважає вказані причини неявки поважними; також наведене клопотання не можна вважати конкретним і чітким, оскільки в ньому не вказується який саме представник і в якому судовому процесі є зайнятим (а.с.221).
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників відповідача і третьої особи перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання розпорядження КМ України № 898-р від 19.08.2015р. «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» Дружбівською селищною радою було проведено комплекс дій (а.с.96).
Зокрема, відповідачем розроблено та затверджено Положення про надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, для особистого селянського господарства, для будівництва індивідуальних гаражів, для ведення індивідуального садівництва у смт.Дружба Теребовлянського району» (рішення № 59 від 11.02.2016р., № 107 від 22.04.2016р., № 164 від 14.06.2016р.) (а.с.97-104).
Згідно рішення № 910 від 15.09.2015р. відповідачем затверджено список учасників АТО на отримання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території селища Дружба (а.с.105).
Відповідно до рішення відповідача № 799 від 25.03.2015р. вирішено замовити в ліцензованій організації виготовлення детального плану земельної ділянки - території для розміщення кварталу житлово-громадської забудови по вул.Шкільна і вул.Л.Українки в смт.Дружба Теребовлянського району Тернопільської обл. (а.с.75).
Рішенням відповідача № 234 від 11.11.2015р. вирішено внести зміни в Схему детального плану території по вул.Л.Українки та вул.Шкільна в смт.Дружба, затверджену рішенням сесії селищної ради № 162, в частині забудови зблокованими котеджами, а саме: на цій частині земельної ділянки запланувати індивідуальні садибні ділянки площею по 0,10 га для надання земельних ділянок учасникам бойових дій - воїнам АТО. Так як для всіх учасників АТО цих ділянок недостатньо, також запропонувати учасникам бойових дій - воїнам АТО отримати частину земельних ділянок по вул.Шкільна в смт.Дружба за стадіоном, і надавати земельні ділянки методом жеребкування. Роботу по виготовленню, затвердження документації та виділення земельних ділянок провести до 01.01.2017р.; всі інші земельні ділянки, які не будуть виділені учасникам бойових дій, залишити в резерві селищної ради (а.с.76).
Рішенням сесії Дружбівської селищної ради № 59 від 11.02.2016р. доручено комісії з питань агропромислового комплексу, екології, врегулювання земельних відносин та використання природних ресурсів розробити Положення про порядок надання у власність учасникам антитерористичної операції вільних земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд у смт.Дружба, та подати на наступне засідання селищної ради на затвердження. Селищній раді подати оголошення в Теребовлянську районну газету «Воля» про проведення громадських слухань по питанні щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації - детального плану території для розміщення кварталу житлово-громадської забудови по вул.Шкільна і вул.Л.Українки в селищі Дружба Теребовлянського району (а.с.99).
Згідно рішення відповідача № 107 від 22.04.2016р. відправлено Положення про надання земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального житлового будівництва, для ведення особистого селянського господарства, для будівництва індивідуальних гаражів, для ведення індивідуального садівництва в смт.Дружба Теребовлянського району на доопрацювання. Доручено діловоду селищної ради спеціалісту юрисконсульту селищної ради, комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, екології, врегулювання земельних відносин та використання природних ресурсів провести відкрите засідання комісії із залученням спеціалістів із земельного відділу, провести експертизу Положення та подати його на затвердження сесії селищної ради (а.с.100).
Рішенням Дружбівської селищної ради № 164 від 14.06.2016р. затверджено Положення про надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, для особистого селянського господарства, для будівництва індивідуальних гаражів, для ведення індивідуального садівництва у смт.Дружба Теребовлянського району (а.с.101).
Відповідно до рішення № 277 від 12.12.2016р. відповідачем затверджено загальні черги на виділення земельних ділянок за цільовими призначеннями: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для ведення особистого селянського господарства, для індивідуального гаражного будівництва, для індивідуального садівництва (а.с.107).
На підставі загального списку сформовано Витяг із списку громадян, затвердженого рішенням сесії № 277 від 12.12.2016р., згідно додатку №1, які мають право на позачергове отримання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.108-111).
На підставі вищенаведеного Дружбівською селищною радою прийняті наступні рішення:
№ 278 від 12.12.2016р. про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 площею 0,1034 га (рішенням № 388 від 12.12.2016р. затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку) (а.с.116, 117).
№ 281 від 12.12.2016р. про надання дозволу ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 площею 0,1210 га (рішенням № 391 від 12.12.2016р. затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку) (а.с.114, 115).
№ 282 від 12.12.2016р. про надання дозволу ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,1034 га (рішенням № 390 від 12.12.2016р. затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку) (а.с.112, 113).
25.02.2016р. позивач звернувся із заявою до Дружбівської селищної ради (вхідний № 46 від 25.02.2016р.) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Шкільна в смт.Дружба Теребовлянського району (а.с.64).
Згідно листа відповідача № 118 від 21.03.2016р. питання позивача буде розглядатися на найближчому засіданні сесії селищної ради (а.с.65).
22.04.2016р. сесією селищної ради було прийняте рішення № 125 про розгляд заяв жителів селища Дружба, в тому числі розгляд заяви позивача. Сесія вирішила направити дане питання на розгляд постійної комісії з питань агропромислового комплексу, екології, врегулювання земельних відносин та використання природних ресурсів на доопрацювання (а.с.66).
26.09.2016р. позивач повторно звернувся до Дружбівської селищної ради із заявою про виділення йому земельної ділянки для будівництва котеджу по вул.Л.Українки і Шкільна, яка була (за словами позивача) виділена йому в користування понад 20 років тому (а.с.67).
Згідно листа № 871 від 05.10.2016р. відповідач просив позивача надати будь-які документи, які підтверджують, що земельна ділянка (про яку йдеться у заяві від 26.09.2016р. за вх. № 253) дійсно була надана саме позивачу, а саме: коли, ким, який розмір земельної ділянки, згідно якої план-схеми місця розташування (а.с.68).
Позивач не надав жодних підтверджуючих документів щодо права на спірну земельну ділянку.
Рішенням селищної ради № 236 від 11.11.2016р. «Про розгляд заяви ОСОБА_4 про виділення земельної ділянки для будівництва котеджу» позивачу було відмовлено у виділенні даної земельної ділянки, про що останній був повідомлений листом № 970 від 17.11.2016р. (а.с.69, 70).
Також Дружбівська селищна рада повідомила позивача листом № 980 від 20.12.2016р. про те, що 12.12.2016р. сесією селищної ради була повторно розглянута заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, так як дане питання було на контролі постійної комісії селищної ради з питань агропромислового комплексу, екології, врегулювання земельних відносин та використання природних ресурсів, засідання якої відбулось 09.12.2016р., де і було піднято питання повторного розгляду вказаної заяви. За детальним вивченням заяви та за результатами її повторного розгляду ОСОБА_4 відмовлено у наданні у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, згідно поданої заяви, але прийнято рішення зареєструвати подану його на загальну чергу, згідно Положення про надання земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального гаражного будівництва, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для ведення особистого селянського господарства, для ведення індивідуального садівництва в смт.Дружба Теребовлянського району (а.с.76 і на звороті).
Відповідно до прийнятого рішення селищна рада попередила ОСОБА_4 про припинення користування земельною ділянкою, якою він користується тимчасово для ведення особистого селянського господарства, та просить звільнити дану земельну ділянку. У випадку якщо були ним затрачені кошти для обробітку на весняний період цієї земельної ділянки просив надати обґрунтовані витрати для відшкодування.
Рішенням сесії селищної ради № 266 від 12.12.2016 року «Про затвердження детального плану території для розміщення житлово-громадської забудови на вул.Шкільна та вул.Л.Українки в селищі Дружба Теребовлянського району» затверджено детальний план території для розміщення житлово-громадської забудови на вул.Шкільна і вул.Л.Українки в селищі Дружба Теребовлянського району площею 3,8760 га на території Дружбівської селищної ради в межах населеного пункту, розроблений Тернопільським обласним комунальним підприємством «Містобудівельник» (а.с.77).
Рішенням № 277 від 12.12.2016р. відповідачем затверджено загальні черги на виділення земельних ділянок за цільовими призначеннями: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для ведення особистого селянського господарства, для індивідуального гаражного будівництва, для індивідуального садівництва (а.с.107).
Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час судового розгляду не представлено доказів, які б свідчили про порушення відповідачем його права.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду є правильними, оскільки такі ґрунтуються на фактичних обставинах справи, і відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частиною першою ст.39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст.40 ЗК Украни).
Пунктом «в» ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Матеріалами справи стверджується, що позивач двічі звертався до відповідача із заявами від 25.02.2016р. та від 26.09.2016р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Шкільна в смт.Дружба Теребовлянського району.
Наведені заяви були остаточно розглянуті відповідачем із прийняттям відповідних рішень № 270 від 12.12.2016р. та № 236 від 11.11.2016р., в яких наведені підстави для відмови у наданні такого дозволу - невідповідність детальному плану території для розміщення житлово-громадської забудови на вул.Шкільна та вул.Л.Українки в смт.Дружба Теребовлянського району, недостовірність даних щодо площі землі та відсутності в списках користувачів землі.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на недотримання відповідачем строків розгляду наведених заяв. Разом з тим, наведені обставини не є предметом цього судового спору, оскільки позивачем не заявлені вимоги щодо протиправної бездіяльності відповідача, при цьому останній оскаржує лише рішення відповідача № 270 від 12.12.2016р.
Також під час судового розгляду позивачем не представлено будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували його право користування спірною ділянкою.
Окрім цього, відповідачем вирішено зареєструвати подану позивачем заяву в загальну чергу, що створена на підставі Положення про надання земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального гаражного будівництва, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для ведення особистого селянського господарства, для ведення індивідуального садівництва в смт.Дружба Теребовлянського району.
Виходячи з приписів ст.ст.116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10.12.2013р. (справа № 21-358а13) та від 07.06.2016р. (справа № 21-1391а16).
В даному випадку, як позивач, так і треті особи мали рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
Тому у відповідача не має підстав вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.
В частині оскарження позивачем рішень відповідача, якими третім особам були надані дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд слід врахувати наступне.
За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Отож, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження правових актів індивідуальної дії позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акту суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.
Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно позивача.
Судячи з змісту спірних рішень Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської обл. №№ 278, 281, 282 від 12.12.2016р., що є актами індивідуальної дії, вони породжують права та обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цими актами кола суб'єктів), яких їм адресовано.
Відсутність у позивача, прав та/або обов'язків в зв'язку з прийняттям оскаржених рішень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Таким чином, позивачем достатньо не обґрунтовано, які саме його права та інтереси є порушеними у зв'язку із прийняттям рішень Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської обл. №№ 278, 281, 282 від 12.12.2016р., що, у свою чергу, не породжує у такої особи права на захист.
Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15.07.2014р. у справі № 21-273а14, від 03.02.2015р. у справі № 21-617а14, від 12.04.2017р. у справі № П/800/589/16.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі, обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необгрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 22.01.2018р. в адміністративній справі № 606/352/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_4.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
Судді В. П. Сапіга
О. М. Довгополов
Дата складення повного судового рішення: 26.04.2018р.