Справа № 758/11884/17
про відмову у забезпеченні позову
05 березня 2018 року місто Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат на дитину, -
До Подільського районного суду м.Києва надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_4, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання двох малолітніх синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 100 000,0 грн., та стягувати додаткові витрати по 25 000 грн. на кожного з дітей, щомісячно, починаючи із дня пред*явлення позову.
Ухвалою від 05.03.2018 р. відкрито провадження у справі.
Разом із поданням вказаного позову представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все майно, яке набуте під час шлюбу позивачем та відповідачем, і яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Вважає, що у відповідача існує реальна можливість у будь-який час реалізувати майно, що в подальшому може призвести до невиконання рішення суду.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 151 ч. 3, 153 ч. 1 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження без повідомлення відповідача та осіб, які беруть участь у справі, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Згідно матеріалів справи, за оформленими в позовній заяві вимогами розмір аліментів становить 150 000,0 грн. та додаткових витрат - 50 000,0 грн., вказаний розмір є спірним та підлягає перевірці судом.
Крім того, як вбачається з прохальної частини заяви про забезпечення позову, представник позивача, не вказує обсяг майна що належить сторонам, не конкретизує його, не надає правовстановлюючих документів на майно, що б надало суду підстави вважати сторін власниками такого майна.
Викладені в заяві підстави для забезпечення позову, а саме твердження, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вчинення відповідачем дій з продажу майна третім особам є неналежно обґрунтованими, мають характер формальних посилань, не підтверджені жодними належними і допустимим доказами, відтак можуть бути оцінені лише як припущення, які не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи, що представником позивача не зазначено на яке саме майно необхідно накласти арешт, та не підтверджено право власності сторін на майно, на яке просить накласти арешт, заявлена позивачем сума є спірною та відповідність її розрахунку чинному законодавству підлягає перевірці, а також не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, то суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Відмова стороні позивача в задоволенні вказаної заяви не позбавляє їх права, при необхідності, подати нову заяву про забезпечення позову, яке допускається на будь-якій стадії розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) ст.ст.151, 153, 258-260,353 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат на дитину.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяН. М. Ларіонова