Справа № 756/11475/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/ 239 /2018
Головуючий у суді першої інстанції:Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.
26 квітня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :головуючого :судді-доповідача: Прокопчук Н.О.
суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,
при секретарі: Булах А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4
на заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року
в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
У липні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів. Зазначав, що 13.08.2008 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", та ОСОБА_5 уклали кредитний договір №189/П/43/2008-840, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит в розмірі 100 929, 83 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, в цей же день 13.08.2008 року, між банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 були укладені договори поруки.
Посилаючись на те, що відповідачі порушили свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 1 491 751.62 грн.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 10 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 1 491 751.62 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалами Оболонського районного суду м.Києва від 06.11.2017 року у задоволенні заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_7про перегляд заочного рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який є представником відповідачки ОСОБА_4 за договором про надання правової допомоги, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на незаконність та необгрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, безпідставне неурахування судом того, що порука є припиненою, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу 6 місяців з часу пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, що солідарне стягнення з позичальника та поручителів, з якими укладені окремі договори поруки, не грунтується на законі. Вважає, що розглянувши справу за відсутності відповідачів належним чином не повідомлених про судові засідання, суд порушив їх права та норми процесуального права.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав наведених в ній.
Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" Калантай М.А. просив апеляційну скаргу відхилити, подав відзив на апеляційну скаргу, у якому звертає увагу суду на те, що апеляційна скарга подана дружиною позичальника більше ніж через три роки після ухвалення оскаржуваного судового рішення, хоча вона безумовно була обізнана про наявність цього рішення з часу його ухвалення і на укладення кредитного договору для придбання земельної ділянки надавала свою згоду. Зазначав, що з вимогою про дострокове погашення боргу банк до позичальника, який був працівником банку на час отримання кредиту, не звертався, строк дії кредитного договору та договорів поруки визначений стронами до 12.08.2017 року, а з позовом банк звернувся в ліпні 2013 року.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 у судові засідання: 13.12.2017 року,01.02.2018 року,01.03.2018 року,29.03.2018 року,12.04.2018 року,26.04.2018 року не з'явилися. Надіслані їм за місцем їх реєстрації та проживання повідомлення про час і місце розгляду справи повернулися без вручення по закінченню терміну зберігання ( т.2. а.с.69-72,95-102,112-113,120-126,143-145,189-193). Оголошення про їх виклик до суду розміщено на веб-сайті Апеляційного суду м.Києва.
Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності осіб,що не з'явилися.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та вважав встановленим, що відповідачі порушили умови укладених між сторонами договорів, а відтак з них належить стягнути солідарно заборгованість по кредиту із застосування штрафних санкцій передбачених цими договорами.
Колегія суддів з такими висновками суду погоджується .
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 13.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра", яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір №189/П/43/2008-840 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 100 929, 83 доларів США з відсотковою ставкою 13,99 % річних строком до 12.08.2017 року.
Відповідно до п. 3.3.2 та п.3.3.3 кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 10 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу ніж зазначена в п. 3.3.1 кредитного договору.
Згідно з п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, якщо той не вніс черговий платіж у термін визначений п. 3.3 кредитного договору.
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 3.3.3 кредитного договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасної суми за кожен день прострочення.
П.5.3 кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником вимог п. 4.3 кредитного договору, він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 відсотків від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.08.2008 року між банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, з кожним окремо, були укладені договори поруки.
За умовами цих договорів поруки, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_4 поручилися перед банком за належне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, а саме: повернути кредит; сплатити відсотки за користування кредитними коштами; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції, пеню. При цьому, вони зобов'язалися відповідати перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.
Судом встановлено,що ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 100 929, 83 доларів США, отже банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.
Разом із тим позичальник належним чином свої зобов'язання не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Згідно з розрахунком наданим позивачем заборгованість по Кредитному договору №189/П/43/2008-840, укладеному з ОСОБА_5, станом на 27.05.2013 р. складає 186 632, 26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 р. становить 1 491 751, 62 грн. і складається з: 98 941, 31 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 р. становить 790 837, 89 грн. - непогашеного кредиту; 65 255, 45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 р. становить 521 586, 79 грн. - несплачених відсотків ; 12 342, 51 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 р. становить 98 653, 72 грн. - несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язань; 10 092, 98 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.05.2013 р. становить 80 673, 21 грн. несплаченого штрафу за прострочення строків сплати мінімального необхідного платежу .
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_7 підтвердив, що докази на підтвердження погашення кредиту позичальником, нею або іншими поручителями відсутні та свого розрахунку заборгованості вони не здійснювали. При цьому у чому полягає неправильність або помилковість розрахунку заборгованості проведеного позивачем не зазначає, заявляв клопотання про проведення експертизи.
За загальним правилом експертиза призначається коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, які б свідчили про невірність, здійснених банком розрахунків заборгованості та необхідності їх перевірки шляхом призначення експертизи.
Необхідність призначення по справі судової економічної експертизи апелянтом не була належним чином вмотивована, ніяких доказів на спростування розрахунку позивача не долучено, за таких обставин клопотання про призначення судової експертизи колегією суддів відхилено.
У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
За тих обставин коли подані позивачем розрахунки та докази не спростовані апелянтом ніяким чином, заперечення щодо неправильності обрахунку заборгованості є недоведеними, а відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно виходив з розрахунку, наданого банком, зробленого у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та фактично здійснених позичальником платежів на погашення кредиту та процентів за користування ним і доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті до уваги.
Доказів належного виконання договору відповідачами та погашення кредиту і процентів за користування ним не надано й тому відсутні підстави вважати зобов'язання відповідачів за кредитним договором припиненними .
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.
У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.
Разом з тим, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями не заперечувалася.
Заборгованість за кредитним договором обрахована банком та стягнута за оскаржуваним судовим рішенням у еквіваленті до національної валюти України - гривні, а доводи апеляційної скарги щодо неправомірності здійснення банком нарахування заборгованості в іноземній валюті не ґрунтуються на умовах договору та наведених положеннях закону.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
А відтак, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, внаслідок чого застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Враховуючи преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання, у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем.
А відтак, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Вказана правова позиція була висловлена в Постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 р. у справі № 6-6цс14, 17.09.2014 р. у справі № 6-53цс14, а також від 11.11.2015 р. у справі № 6-2056цс15.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або з дня настання події, які у свою чергу до цього строку не включаються.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.
За змістом частин першої, третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями апелянта щодо пропуску позивачем строку для звернення за захистом порушеного права до поручителя з огляду на те, що строк дії кредитного договору та договорів поруки чітко визначений сторонами до 12.08.2017 року ( п.1.1. договору поруки) , позивач не змінював в односторонньому порядку строку повернення кредиту і з даним позовом звернувся 12.07.2013 року.
Крім того, самим позичальником розмір заборгованості не заперечувався, заява про пропуск позовної давності щодо чергових платежів не подавалася, рішення суду в даній справі ним не оскаржувалося і у 2014 році було звернуто до примусового виконання.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з відповідачів оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи, наявним у справі доказам, яким надана належна правова оцінка та ґрунтуються на законі та умовах укладених між сторонами договорів.
Разом із цим колегія суддів не погоджується з висновками суду про солідарне стягнення заборгованості з боржника і усіх поручителів і вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в цій частині.
Норми закону, яким врегульована порука (ст.ст. 553,554 ЦК України), не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, тому рішення суду в частині солідарного стягнення з обох поручителів не ґрунтуються на положеннях ст.554 ЦК України та суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 року у справі № 6-185 цс 14 і в цій частині підлягає зміні із зазначенням, що заборгованість за кредитним договором №189/П/43/2008-840 від 13.08.2008 року укладеним між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" , яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_5 у загальному розмірі 1 491 751 грн. 62 коп. підлягає солідарному стягненню на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" з: ОСОБА_5 та ОСОБА_6; ОСОБА_5 та ОСОБА_7; ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
Доводи апелянта щодо неповідомлення про час і місце розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів справи відповідачі своєчасно повідомлялися про судові засідання за адресою зазначеною у позовній заяві та в укладених між сторонами договорах. Оскільки відповідачі про зміну місця проживання не повідомляли, виходячи з приписів ч.5 ст.74 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) вони вважаються такими, що повідомлені належним чином.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374-376,381-384 ЦПК України ,суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року змінити в частині солідарного стягнення. Зазначити, що заборгованість за кредитним договором №189/П/43/2008-840 від 13.08.2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра", яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" , та ОСОБА_5 у загальному розмірі 1 491 751 грн. 62 коп. підлягає солідарному стягненню на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" з: ОСОБА_5 та ОСОБА_6; ОСОБА_5 та ОСОБА_7; ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач :
Судді :
Повний текст постанови складений : 27 квітня 2018 року