№33/796/2718/2017 Постанова винесена суддею Піхур О.В.
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
15 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ташкент (Узбекистан), громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого керівником БО «Дім милосердя «Віфесда», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді попередження.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою судді, адміністративний протокол складено на підставі того, що 17 вересня 2017 року о 16 год. 14 хв. за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 відносно дружини ОСОБА_3 вчинив психологічне насильство в сім'ї, а саме: створив психологічний тиск на дружину.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді попередження є незаконним, оскільки посилання суду на ст.ст. 22, 33 КУпАП могло мати місце лише за умови визнання його винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-1 КУпАП, проте для цього немає ніяких правових підстав.
Зокрема, для того, щоб визнати його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення треба доказати, що він умисно вчинив будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, в адміністративному протоколі працівником поліції в графі «Потерпілий(і)» зазначено: «Відсутні», тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки відсутній його об'єкт - потерпілий.
Крім того, у протоколі ним власноручно записано, що з викладеним в протоколі він не згоден, а фактам, викладеним в протоколі, буде дана належна правова оцінка.
В той же час, посадова особа заінтересованої особи не тільки не визначилася із об'єктом адміністративного правопорушення, оскільки його немає, але й не мала жодного доказу, щоб оцінити його за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тому, враховуючи відсутність будь-яких доказів про скоєння ним даного адміністративного правопорушення, які заінтересована особа повинна була зібрати і надати суду, суддя місцевого суду змушений був винести постанову на підставі того, що у судовому засіданні він пояснив, що 17.09.2017 року дійсно відбувся конфлікт в сім'ї, проте не з його вини і, начебто, встановленого судом його щирого каяття.
Проте, за відсутності будь-яких доказів наявності в його діях інкримінованого правопорушення, суддя у постанові не зміг мотивувати, яким чином конфлікт в сім'ї, який, крім того, відбувся не з його вини, має відношення до інкримінованого адміністративного правопорушення, особливо враховуючи, що не встановлено потерпілого.
Більш того, ні про яке каяття не йшлося і мови, оскільки він не визнавав і не визнає себе винним в інкримінованому правопорушенні.
Таким чином, на думку апелянта, єдиним можливим рішення по справі могло бути лише її закриття у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2, який заперечував вчинення ним 17 вересня 2017 року будь-яких незаконних дій відносно дружини та просив задовольнити його апеляційну скаргу і скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Натомість, як убачається з матеріалів справи, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, розгляді справи в суді та винесенні постанови суддею, даних вимог закону дотримано не було.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, 17.09.2017 року о 16 год. 14 хв. за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 відносно дружини ОСОБА_3 вчинив психологічне насильство в сім'ї, а саме: створив психологічний тиск на дружину.
Отже, у цьому протоколі, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не вказано суть адміністративного правопорушення та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Зокрема, в протоколі відсутні вказівки на те, в чому проявилося насильство з боку ОСОБА_2 до дружини та не вказано його наслідки, та взагалі відсутні дані про потерпілу особу та свідків правопорушення, оскільки в протоколі вказано про відсутність таких осіб, а суддя при розгляді справи дотримання зазначених вимог закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не перевірив та в постанові зазначив фактичні обставини правопорушення, які також не конкретизують суть адміністративного правопорушення.
Таким чином, суддя районного суду при розгляді справи, не звернув увагу на вказану неповноту та неправильність протоколу про адміністративне правопорушення, яка не може бути усунута судом в силу його диспозитивності.
Крім того, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом (посадовою особою) встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП, суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам в їх сукупності.
Як убачається з матеріалів справи, ці вимоги закону суддею районного суду не дотримані, внаслідок чого залишились нез'ясованими та невірно оціненими обставини, які мають значення для її правильного вирішення.
Так, суддя в постанові формально послався на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та особистими поясненнями правопорушника, зазначивши при цьому, що останній факт правопорушення визнав.
Разом з тим, суддя в постанові формально навів пояснення ОСОБА_2 та не зазначив якими саме доказами вони підтверджуються, а висновок судді щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не відповідає матеріалам справи, в яких, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, який складений без дотримання вимог ст. 256 КУпАП, пояснень ОСОБА_3, які містять суперечливі відомості щодо обставин події, яка відбувалась 17 вересня 2017 року за участю ОСОБА_2, відповідно до складеного протоколу, та рапорту ДОП ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Данилишина О.М., не міститься будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні насильства в сім'ї.
Так, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 17.09.2017 року його дружина почала кричати на їх доньку, звинувативши її в тому, в чому вона не була винною, чим довела її до істерики. Тому, щоб якось владнати цей конфлікт та заспокоїти доньку, він запропонував їй вийти з ним на вулицю, але дружина також пішла за ними на вулицю та привселюдно вчинила і там скандал, у зв'язку з чим він, з метою захисту прав дитини, викликав наряд поліції по 102, про що повідомив дружину. Проте, до приїзду працівників поліції дружина пішла з квартири, сказавши, що їй це не потрібно. Також зазначив, що всі дії, слова, наміри та поступки дружини носять постійний, провокаційний характер, оскільки на даний момент вони, за заявою дружини, розлучаються, але мешкають в одній квартирі, і саме дружина ображає його та їх спільну доньку, вживає у її присутності нецензурну лайку та поводить себе з кожним днем нахабніше, і, коли він знаходиться в квартирі, то намагається з дружиною не розмовляти і взагалі її не чіпати, а на її прохання відповідає лише «так» чи «ні».
Аналогічні пояснення ОСОБА_2 надав і в суді апеляційної інстанції, та додатково вказав, що дружина постійно здійснює психологічне насилля над донькою, а також психологічний та фізичний тиск на нього, тому він постійно викликає поліцію. При цьому, в даній ситуації їх дільничний вчиняє бездіяльність, не збирає ніяких доказів по справі, покриває його дружину та через те, що він намагається захистити дитину від нападів дружини, погрожує скласти на нього протокол про адміністративне правопорушення та закрити його на 15 суток. Також зазначив, що в інтересах дитини він намагається зберегти сім'ю і робить все, щоб налагодити відносини з дружиною.
Отже, пояснення ОСОБА_2 не свідчать про вчинення ним будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_3
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_3, 17.09.2017 року ніякого конфлікту не було, вона була вдома та займалася домашніми справами, а пізніше поїхала в місто на свято Подяки, яке проходило на Майдані. Також зазначила, що вона разом з донькою та чоловіком проживає в одній квартирі, але на даний час вони з чоловіком розлучаються і вирішується питання про стягнення з нього аліментів, і останні два роки проживання з чоловіком стало нестерпним, він постійно здійснює відносно неї та доньки психологічно-моральне насилля, ображає, погрожує, принижує та налаштовує доньку проти неї, а також постійно викликає поліцію без вагомих на те причин (а.с. 6).
Отже, пояснення ОСОБА_3 щодо наявності конфлікту взагалі, його причин та конкретних дій ОСОБА_2 вчинюваних ним 17.09.2017 року є суперечливими і не спростовують пояснення ОСОБА_3, надані ним як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в апеляційному суді, та також не свідчать про вчинення ним будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не вбачається даних про вчинення ОСОБА_2 таких дій і з рапорту ДОП ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Данилишина О.М., згідно якого 17.09.2017 року о 16 год. 14 хв. до чергової частини Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшов виклик по лінії «102» про те, що за адресою: АДРЕСА_2, за попередньою інформацією, бешкетує дружина. При виконанні даного матеріалу було з'ясовано, що в квартирі за вищевказаною адресою на побутовому грунті виник конфлікт між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3, які спільно проживають у вказаній квартирі, де остання ображала нецензурною лайкою свого чоловіка, який постійно здійснює на неї психологічний тиск з приводу неприязних відносин одне до одного. При усному спілкуванні із сусідами даного будинку встановлено, що дана сім'я за місцем мешкання характеризується посередньо, інколи між подружжям відбуваються словесні конфлікти. З даного приводу з ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 було проведено індивідуально-профілактичну бесіду щодо неприпустимості вчинення правопорушень в подальшому та відносно останніх було складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, з наявних в справі матеріалів вбачається, що між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 виникла взаємна сварка на побутовому підґрунті, що неможе вважатись вчиненням насильства в сім'ї, в розумінні диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, всупереч ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП, не вжив заходів щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення по справі.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, постанова судді районного суду - скасуванню, як така, що прийнята з порушенням вимог закону, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді попередження, - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.