№ 33/796/2499/2017 Постанова винесена суддею Скоріним А.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
21 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1), який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 рокуОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою суду, 26 липня 2017 року в 0 год. 40 хв. по Кільцевій дорозі, навпроти вул. Зодчих, 32, в м. Києві ОСОБА_2, керував автомобілем «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що cуд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи та однобічно розглянув справу, що призвело до незаконного і необ'єктивного вирішення справи та прийняття незаконної постанови, а також не було перевірено відповідність складеного матеріалу вимогам законодавства та було порушено права скаржника, передбачені ст. 268 КУпАП, та право адвоката заявити клопотання.
Так, суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 268, 278, 280 КУпАП не розглянув заяву про направлення матеріалів для проведення додаткової перевірки з тих підстав, що вказаних у протоколі свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було вказано на місці складання протоколу, оскільки в копії протоколу, який отримав ОСОБА_2, в цій графі вказано лише ОСОБА_5, що свідчить про те, що після вручення копії протоколу ОСОБА_2 працівниками поліції на власний розсуд до протоколу були внесені додаткові відомості, що є неприпустимим та незаконним.
Крім того, складений протокол взагалі не містить жодної інформації про дії водія ОСОБА_2 щодо ухилення від огляду, що свідчить про невідповідність протоколу вимогам нормативних актів, а тому даний документ не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.
Щодо пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були відібрані інспектором патрульної поліції, то вони також не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки, після вручення копії протоколу ОСОБА_2, до нього були внесені додаткові відомості щодо одного із свідків (ОСОБА_4.), і як наслідок відібрано у нього пояснення з порушенням чинного законодавства України.
До того ж, в цих ідентичних поясненнях вказано про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду за допомогою приладу «ДРАГЕР» для встановлення стану сп'яніння, однак, працівниками поліції не пропонувалось пройти огляд за допомогою приладу «ДРАГЕР», що свідчить про невідповідність вказаних пояснень свідків дійсним обставинам справи.
Також, судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 268, 272, 280 КУпАП, не було розглянуто і клопотання про виклик та допит свідків, а саме: ОСОБА_6, який знаходився в автомобілі ОСОБА_2 на передньому сидінні під час його руху та був свідком даних подій, а також осіб, зазначених у протоколі, оскільки виникає сумнів, що вказані особи дійсно були на місці пригоди та бачили, що там відбувається, та працівників поліції, які складали матеріали про адміністративне правопорушення, що свідчить про незаконність та необ'єктивність вирішення справи в цілому.
Окрім цього, суд, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не врахував пояснень ОСОБА_2, з яких вбачається, що із вказаним порушенням він не згоден, оскільки ознаки, які зазначені в протоколі, пояснюються фізіологічним станом організму ОСОБА_2, а від медичного огляду останній не відмовлявся, а лише вказав на необхідність сприяння допомозі товаришу, який потребував медичної допомоги.
Зокрема зазначає, що такі ознаки сп'яніння, як тремтіння пальців рук ОСОБА_2, пояснюються тим, що від був зупинений працівниками поліції, що викликає стан переживання та хвилювання, а також те, що на трасі Кільцева дорога було вітряно та прохолодно, що зумовило природній стан організму - тремтіння. Щодо зіниць очей ОСОБА_2, то вони були в нормі, а так як обстеження проводилось в темну пору доби, то це могло викликати сумніви у працівника поліції. До того ж, ОСОБА_2 був стомлений ,так як працював з самого ранку до пізнього вечора за комп'ютером і повертався з робочої зустрічі, а тому саме виснаження є причиною блідості обличчя. Тим паче, ці обставини може підтвердити свідок, який перебував у автомобілі ОСОБА_2
Крім того, щодо вказівки про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків, то від проходження огляду ОСОБА_2 не відмовлявся, а зазначав, що у зв'язку із ситуацією, що склалась (сприяння у медичній допомозі товаришу), просив спочатку заїхати до нього, а потім їхати на огляд, що залишилось поза увагою працівників поліції.
Таким чином вважає, що було порушено порядок фіксації правопорушення (фіксується в присутності двох свідків), який передбачений в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
На думку апелянта, вищевказані обставини не дають можливості з дотримання закону притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення через те, що належних та допустимих доказів щодо вчинення ним правопорушення матеріали справи не містять, а документи, які наявні в справі складені з порушенням вимог чинного законодавства, тому не можуть бути належними та допустимими доказами по справі, а тому провадження слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, на підтримку доводів апеляційної скарги, а також свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який на противагу твердженням апелянта, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_2 та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, та рапорті інспектора поліції.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_2пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння у присутності свідків, підтверджується і поясненнями допитаних під час апеляційного розгляду, як самого ОСОБА_2, так і за його клопотанням свідка ОСОБА_6, відповідно до яких, виявивши у ОСОБА_2 під час спілкування ознаки наркотичного сп'яніння, працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, але, так як ОСОБА_2 поспішав відвезти ліки товаришу, якому було дуже погано, він, не відмовляючись від проходження такого огляду в медичному закладі, запропонував працівникам поліції спочатку завезти ліки товаришу, а потім поїхати в медичний заклад для проходження огляду, але йому було відмовлено та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі про недотримання працівниками поліції порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, не заслуговують на увагу.
Відповідно до Розділу II п. 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, і та обставина, що працівники поліції відмовилися проїхати з ОСОБА_2 спочатку до товариша для надання йому медичної допомоги, а потім на огляд до медичного закладу, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Також на безпідставність таких тверджень захисника про наявність у ОСОБА_2бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі лише після надання допомоги своєму товаришу, вказує і те, що під час апеляційного розгляду жодних доказів того, що ОСОБА_2, після складання відносно нього протоколу звертався, у відповідні медичні заклади для проходження огляду на стан сп'яніння з метою спростування підозр працівників поліції щодо наявності у нього ознак наркотичного сп'яніння, надано не було.
До того ж, вказана ОСОБА_2 обставина, не є поважною причиною невиконання законних вимог працівників поліції, а тому такі твердження захисника розцінюються як спосіб захисту та намагання ОСОБА_2ухилитися від відповідальності за вчинене.
Вказані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з виявленням яких працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_2 пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, відповідають ознакам наркотичного сп'яніння, визначеним в пункті 4 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, а доводи апелянта про те, що жодних з перелічених в Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_2 не було, оскільки зазначені у протоколі ознаки сп'яніння пояснюються фізіологічним станом організму ОСОБА_2, не підтверджені жодним доказом, а тому не заслуговують на увагу.
Щодо доводів апелянта про недійсність протоколу про адміністративне правопорушення, через незазначення в ньому відомостей про свідків, то вони не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в наявному в матеріалах справи оригіналі протоколу містяться дані про свідків, в присутності яких було засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а щодо відсутності цих даних саме в копії протоколу, яка була надана ОСОБА_2, то в наданій ОСОБА_2 копії протоколу відображено лише підписи свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою захисту їх персональних даних та уникнення можливості здійснення на них тиску, а відтак, відсутні підстави не приймати складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як належний доказ.
Що стосується письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в присутності яких ОСОБА_2 нібито відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, а також і із застосуванням приладу «Драгер», то суд не повинен був мотивувати свої висновки поясненнями цих свідків в частині щодо відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння, в т.ч. і із застосуванням приладу «Драгер», оскільки такі пояснення спростовуються раніше наведеними доказами, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, який ці свідки підписали, однак ця помилка не вплинула на правильність прийнятого рішення по суті.
Щодо доводів захисника в суді апеляційної інстанції про те, що працівниками поліції не складався Акт огляду на стан сп'яніння, то апеляційний суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті на визначення стану сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Проте апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не проходив огляд на визначення стану сп'яніння, оскільки він відмовився від нього, а тому працівники поліції не могли скласти акт із зазначенням результатів такого огляду, який, до того ж, в цьому випадку - за наявності у ОСОБА_2 ознак саме наркотичного сп'яніння, повинен був здійснюватись виключно в закладах охорони здоров'я.
Щодо не розгляду судом першої інстанції клопотань ОСОБА_2 та його захисника про виклик та допит у судовому засіданні свідків, та порушення у зв'язку із цим їх прав на заявлення клопотань, то зазначені права ними в повній мірі реалізовані в суді апеляційної інстанції, проте будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 та його захисником не надано.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року, якою ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.