ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 квітня 2018 року № 2а-1102/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
провизнання незаконною бездіяльності та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1.) з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку (далі також - відповідач 1 або НКРЗ), в якій просив:
1. Визнати незаконною бездіяльність Національної комісії з питань регулювання зв'язку України по виконанню постанови суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді члена НКРЗ.
2. Стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату з 29.02.2008 по 21.06.2010 з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати відповідно до індексу споживчих цін в сумі 326543 грн., в тому числі заробітна плата 282 207 грн.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що оскільки відповідач безпідставно відмовляється виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, по справі № 2/97-2/255, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді члена НКРЗ та зобов'язано відповідача виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, то він має право отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав неможливості поновлення позивача на посаді члена НКРЗ та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з тим, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 763 «Про звільнення ОСОБА_1 на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України» чинне, отже відсутні правові підстави для виконання рішення суду.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, у справі 2а-1102/02/2670 позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2013 скасовані зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справа скерована до суду першої інстанції на новий розгляд.
До початку нового судового розгляду даної справи, позивачем були змінені позовні вимоги та склад відповідачів, у зв'язку з чим він просив суд: солідарно стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі також - відповідач 2 або ГУ ДКСУ в м. Києві) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України (далі також - відповідач 1 або НКРЗІ) на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 357 233,00 грн., з яких: 281 868,00 грн. - сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 29.02.2008 по 20.06.2010 (із розрахунку середньомісячної заробітної плати в розмірі 10188,00 грн.); 64384,76 - розмір компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що обчислений станом на червень 2013 року; 10981,00 грн.- розмір компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, нарахованої відповідно до постанови суду по справі № 2/97-5/255 від 28.02.2008.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013 у справі 2а-1102/02/2670 позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2013; частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1; стягнуто з НКРЗІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 279440,64 грн.; у решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного суду України від 11.07.2017 були скасовані зазначені судові рішення усіх трьох інстанцій в частині відмови у стягненні компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та в цій частині справу скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що в даному випадку правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичним фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Також, Верховний Суд України зауважив, що наведені у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
До початку нового судового розгляду даної справи, позивачем збільшено розмір позовних вимог, у зв'язку з чим він просить стягнути солідарно з ГУ ДКСУ в м. Києві та НКРЗІ на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 371 998,90 грн., з яких: 361 017,90 грн. - сума компенсації втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з розрахунку виплати доходів у квітні-червні 2016 року); 10981,00 грн.- сума компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, нарахованої відповідно до постанови суду по справі № 2/97-5/255 від 28.02.2008.
В обґрунтування таких вимог позивач зазначив, що з фактичних обставин справи вбачається беззаперечне порушення строку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого за судовими рішеннями, що набрали законної сили, отже він набув право на компенсацію втрати частини грошових доходів.
Відповідачі проти позовних вимог заперечували з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.
Керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції статті, яка діяла на момент прийняття процесуального рішення про перехід у письмове провадження), розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши зауваження Верховного Суду України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2008 у справі № 2/97-5/255, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009, зокрема, стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.10.2007 в сумі 59430,00 грн.
У зв'язку з невиконанням зазначеного судового рішення, позивач звернувся до суду з позовною заявою від 02.02.2009, яка стала предметом неодноразового розгляду у даній справі, за результатом якого, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, стягнуто з НКРЗІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 279440,64 грн. за період з 29.02.2008 по 20.06.2010 (за час затримки виконання судового рішення).
Присуджена сума заробітку за час вимушеного прогулу за судовим рішенням від 28.02.2008 у справі № 2/97-5/255, яке набрало законної сили 15.01.2009, була виплачена позивачу лише 13.04.2009.
Присуджена сума заробітку за час вимушеного прогулу за судовим рішенням від 17.12.2013 у справі № 2а-1102/02/2670, яке набрало законної сили 17.12.2013, виплачена позивачу лише у квітні-червні 2016 року.
Враховуючи наведені обставини порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, позивач дійшов висновку, що має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати відповідних сум, присуджених за наведеними вище судовими рішеннями.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також - Закон), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За приписами статей 3, 4 Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі також - Порядок), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
За результатом системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що положення Закону та Порядку право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Разом з тим, за приписами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за судовими рішеннями від 28.02.2008 у справі № 2/97-5/255 та 17.12.2013 у справі № 2а-1102/02/2670.
Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Верхового Суду України, зокрема, у постановах від 19.12.2011 у справі №6-58цс11, від 07.11.2012 у справі №6-131цс12, від 18.11.2014 №21-518а14, від 11.07.2017 № 21-2003а16.
Таким чином, оскільки присуджена сума заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 49 242,00 грн. за судовим рішенням від 28.02.2008 у справі № 2/97-5/255, яке набрало законної сили 15.01.2009 (тобто, з цієї дати виник обов'язок відповідача 1 по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 13.04.2009, то має місце затримка виплати відповідачем 1 відповідної присудженої суми на три повних місяця (січень-березень 2009 року), відповідно, за які позивач має право на отримання компенсації в порядку, визначеному Законом та Порядком.
Отже, виходячи з порядку обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, закріпленого Законом та Порядком, сума відповідної компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови суду по справі № 2/97-5/255 від 28.02.2008, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача становить 2462,10 грн. (добуток - (49242 грн. (присуджена сума) х 5 (величина приросту споживчих цін за період січень-березень 2009 року, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100).
Аналогічно, оскільки присуджена сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в розмірі 279 440,64 грн. за судовим рішенням від 17.12.2013 у справі № 2а-1102/02/2670, яке набрало законної сили 17.12.2013 (тобто, з цієї дати виник обов'язок відповідача 1 по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу частками протягом квітня-червня 2016 року, то має місце затримка виплати відповідачем 1 відповідної присудженої суми на понад два роки (з грудня 2013 року по травень 201 року), відповідно, за які позивач має право на отримання компенсації в порядку, визначеному Законом та Порядком.
Отже, виходячи з порядку обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, закріпленого Законом та Порядком, загальна сума відповідної компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 17.12.2013 у справі № 2а-1102/02/2670, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача становить 242 731,44 грн. (сума 76883,43 грн.+82835,52 грн.+83012,49 грн.; де 76883,43 грн. - це добуток - 93 146,88 грн. (присуджена сума, виплачена у квітні 2016 року) х 82,54 (величина приросту споживчих цін за період грудень 2013 року-березень 2016 року, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); 82,835,52 грн. - це добуток - 93 146,88 грн. (присуджена сума, виплачена у травні 2016 року) х 88,93 (величина приросту споживчих цін за період грудень 2013 року-квітень 2016 року, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100); 83012,49 грн. - це добуток - 93 146,88 грн. (присуджена сума, виплачена у червні 2016 року) х 89,12 (величина приросту споживчих цін за період грудень 2013 року-травень 2016 року, яка визначається шляхом множення між собою місячних індексів, які множаться на 100 та з отриманої суми віднімається 100 відсотків):100).
Таким чином, загальна сума відповідної компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача становить 245 193,54 грн.
Разом з тим, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ГУ ДКСУ в м. Києві та НКРЗІ на користь позивача відповідних коштів (компенсації) задоволенню не підлягають, оскільки, як вже встановлювалось судами у даній справі та не скасовувалось Верховним Судом України, вищезазначені виплати повинні проводитися суб'єктом владних повноважень, який фактично є правонаступником ліквідованого органу, який допустив незаконне звільнення - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідачі належним чином не виконали обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України кошти в розмірі 245 193,54 грн., з яких: 242 731,44 грн. сума компенсації втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 17.12.2013 у справі № 2а-1102/02/2670 (з розрахунку виплати доходів у квітні-червні 2016 року); 2462,10 грн. - сума компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови суду по справі № 2/97-5/255 від 28.02.2008.
3. В іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович