ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 квітня 2018 року № 826/1896/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, відповідач) про:
- визнання незаконними дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві Паримським А.Ю. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54396711 від 14.08.2017 року;
- визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві Паримського А.Ю. від 14.08.2017 року № 54396711.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2018 року суддею Амельохіним В.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/1896/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2017 року - незаконною, оскільки стягувач всупереч вимогам ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» пред'явив виконавчий лист до виконання після спливу встановленого законом строку на примусове виконання постанови Житомирської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 03.12.2014 року № 0302/101000001/2014.
Відповідачем на виконання ухвали суду від 06.02.2018 року надано 26.02.2018 року (вх. № 22671/18) копію виконавчого провадження № 54396711.
Відзиву на позов відповідачем, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, суду надано не було.
Згідно частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
14 серпня 2017 року державним виконавцем Святошинським районним управлінням юстиції у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Паримським Артемом Юрійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54396711 з виконання постанови Житомирської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 03.12.2014 року № 0302/101000001/2014.
Відповідно до вказаної постанови Житомирської митниці ДФС з ОСОБА_1 (Боржника) стягнуто штраф у розмірі 1 000, 00 грн. неоподаткованих мінімум громадян на суму 17 000, 00 грн.
У той же, час згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 54396711 з позивача постановлено стягнути виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1 700, грн. (з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документові від 21.11.2017 року).
Незгода позивача з вказаною постановою, обумовила його на звернення до суду за захистом своїх прав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції на час вчинення виконавчих дій).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею третьою Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
- судові накази;
- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
- виконавчих написів нотаріусів;
- посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
- рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
- рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
- рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Виконавчі документи, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають виконанню після їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
- дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
- строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Отже, як було зазначено вище оскаржувана постанова прийнята на підставі постанови Житомирської митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 03.12.2014 року № 0302/101000001/2014.
При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження № 54396711 не містять повного тексту вказаної постанови, а лише фотокопію першої її сторінки, суд позбавлений можливості надати їй правову оцінку на відповідність вимог, що передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, як на час її винесення, так і на час відкриття виконавчого провадження).
При цьому, суд зазначає, що позивачем також не надано копії вказаної постанови при зверненні до суду.
У той же, час при вирішенні вказаної справи, виходить з наступного.
Порядок виконання постанов митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил врегульовано главою 73 Митного кодексу України (далі - МК України).
Відповідно до ст. 534 МК України постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання.
Згідно із ч. 2 ст. 535 МК України митний орган, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.
Давність виконання постанови митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил визначена ст. 536 МК України.
Так, згідно вказаної статті, не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Крім цього, відповідно до ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
З вказаних вище норм чинного законодавства вбачається, що постанова митного органу підлягає до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, та у разі пропущення такого строку - не підлягає виконанню.
Згідно із вимогами п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Як було зазначено вище, п. 6 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з тим, статтею 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що Житомирською митницею ДФС постанова в справі про порушення митних правил № 0302/101000001/2014 прийнята була 03.12.2014 року.
Строк її пред'явлення, у разі набрання законної сили, до виконання згідно вимог МК України три місяці (у даному випадку 23.03.2015 р.)
Втім, органом ДФС було надіслано вказану постанову до звернення до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві лише 19.07.2017 року (вих. № 1264/9/06-70-20), про що свідчить копія супровідного листа, наявна в матеріалах виконавчого провадження № 54396711.
Суд також звертає увагу, що згідно вказаного супровідного листа, постанова № 0302/101000001/2014 від 03.12.2014 року, до відповідача надсилається повторно.
При цьому, доказів первинного звернення з вказаною постановою до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві сторонами до суду не надано, так само як і не надано відповідних рішень про надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
А тому, за вказаних обставин, суд погоджується з доводами позивача, що строк пред'явлення до виконання постанови в справі про порушення митних правил № 0302/101000001/2014 від 03.12.2014 року Житомирською митницею ДФС пропущено.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на те, що виконавчий документ (постанова Житомирської митниці ДФС № 0302/101000001/2014 від 03.12.2014 року) не відповідає вимогам ст. 4 Закону, а строк, протягом якого вказана постанова підлягала виконанню, станом на час звернення до відповідача закінчився, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову прийнято протиправно, а тому вона підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, та за відсутності належних доказів, дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54396711 від 14.08.2017 року, є протиправними.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
У той же час, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний ОСОБА_1 (04128, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.
2. Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54396711 від 14.08.2017 року.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 14.08.2017 року № 54396711.
4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 410 (одна тисяча чотириста десть) грн., 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін