ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 квітня 2018 року № 826/17537/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1.Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
провизнання бездіяльності протиправно та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач 2) про:
- визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язання Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП1- НОМЕР_1), як вкладника, яка мас право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою 112 921, 28 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.01.2018 року суддею Амельохіним В.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/17537/17 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» згідно Договору банківського рахунку «Поточний для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 12.04.2016 року № 980-045-0000001584, а тому повинен бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Втім, відповідачем 1, як зазначає позивач, його не було включено до вказаного Переліку, з підстав визнання переказу (транзакції) коштів на його поточний рахунок нікчемним відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що його було повідомлено листом від 01.11.2016 року за № 37-036-22291/17.
На думку позивача, такі висновки Уповноваженої особи є необґрунтованими, а тому позивач має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
24.01.2018 року відповідачем 2, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, подано до суду відзив на позов (вх. № 8112/18), в якому останній просив у задоволені позову відмовити.
Відзив відповідача 2 обґрунтовано тим, що відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр відшкодувань платникам виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою.
Також відповідач 2 звертає увагу, що у Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.
Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.
Оскільки позивача не було включено Уповноваженою особою до Переліку, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснюватися відповідні процедури по включенню його до Загального реєстру та виплаті відшкодування.
Таким чином, відповідно до приписів Закону права позивача не могли бути порушені Фондом, що в свою чергу свідчить про передчасність позовних вимог.
07.02.2018 року до суду (вх. № 13950/18) відповідачем 1, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійович, подано відзив на позовну заяву, зазначаючи, що правовідносини по перерахуванню коштів на рахунок позивача виникли внаслідок укладення договору позики між ним (Позикодавець) та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (Позичальник) без ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а тому кошти, що вносилися/отримувалися за таким договором по своїй природі не є вкладом згідно Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вказане, на думку відповідача 1, в свою чергу свідчить про відсутність підстав у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича для включення позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Окрім цього, відповідача 1 також зазначив, що на дату зарахування коштів на рахунок позивача відносно банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", у відповідності до якої встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності. Відповідно д зазначеної постанови Банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів. Запроваджено обмеження: не допускати будь-яких операцій за договорами, за результатом яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів за рахунок відсотків.
07.02.2018 року до суду (вх. № 14115/18) позивачем подано до суду відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
12 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір № 980-045-000001584 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового банківського вкладу (депозиту)», за умовами якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а останній зобов'язується оплачувати послуги Банку.
12 квітня 2016 року ОСОБА_1 (Сторона 1) та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (Сторона 2) укладено Договір № 980-045-000219883 тип договору: «Суперкапітал» (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого Сторона 1 передає Стороні 2 у власність грошові кошти в розмірі 110 000, 00 грн. на строк не більше 367 днів, відлік яких починається з моменту підписання вказаного Договору по 14.04.2017 року. Згідно вказаного Договору Сторона 2 сплачує проценти та повертає кошти Стороні 1 у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_2, що відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський». Розмір процентів за користування коштами 33,54%. Також вказаним Договором передбачена можливість дострокового повернення коштів.
Вказані кошти у розмірі 110 000, 00 грн. на виконання Договору № 980-045-000219883 від 12.04.2016 року було перераховано на рахунок ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр».
23 травня 2016 року Рішенням Національного банку України № 4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.
13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнко Ю.П. з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Рішенням № 1702 від 01 вересня 2016 року виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», на Волкова О.Ю. з 5 вересня 2016 року.
Листом від 01.11.2016 року за № 37-036-22291/17 позивача повідомлено, що в ході перевірки, створеної відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», були виявлені факти здійснення банком низки операцій (правочинів), в ході проведення яких, залучалися кошти фізичних осіб товариствами з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» та «Кредитно-Інвестиційний центр» (далі ТОВ «ІРЦ» та «КІЦ» відповідно).
Такі операції (правочини), на підставі частини третьої статті 38 Закону, були визнані нікчемними уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію (ліквідацію) ПАТ «Банк Михайлівський», а зазначені клієнти банку, які укладали договори про залучення коштів з ТОВ «ІРЦ» та «КІЦ» не були включені до реєстру вкладників на виплату відшкодування рахунок коштів Фонду.
З метою відшкодування коштів фізичним особам, які уклали договори з ТОВ «ІРЦ» та «КІЦ», за посередництвом ПАТ «Банк Михайлівський», 15 листопада 2016 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої» зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» № 1736-VIII (далі-Закон № 1736-УІІІ).
Незгода позивача з невключенням його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також необхідність в зобов'язанні відповідача надати Фонду додаткову інформацію, обумовили ОСОБА_1 на звернення до суду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Статтею 27 Закону визначено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.
Відповідно до п. 12 р. II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, передбачено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.
Пунктом 6. р. III Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Як встановлено матеріалами справи, згідно наказу № 27/1 від 24.05.2016 року Уповноваженою особою Фонду було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Під час перевірки комісією було встановлено, що з 22.12.2015 року відносно Банку діяла постанова № 917/БТ «Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), якою встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, та ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами.
Перевіркою було виявлено, що Банк уклав з ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» Договір відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016. Вказаний договір стосується переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу.
Згідно з умовами Договору відступлення № 2 ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ним та юридичними особами.
В той же день, а саме 19 травня 2016 року, Банк та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» уклали Реєстр Основних договорів до Договору відступлення №2, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за одним договором купівлі - продажу цінних паперів за ціною 180 966 027,90 гривень.
При цьому, станом на 19.05.2016 року, вільний ліміт кредитних операцій з юридичними особами з урахуванням встановлених Національним банком України обмежень, надавав можливість Банку проводити кредитні операції на суми, що зазначені вище.
Отже, Банком здійснено кредитну операцію на загальну суму 180 966 027,90 гривень, шляхом укладення Договору відступлення №2 з подальшим проведенням розрахунків за ним.
Таким чином, Банком порушено обмеження, встановлені Постановою № 917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 180 966 027, 90 гривень на підставі укладеного з ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» договором відступлення прав вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів.
З наведеного вбачається, що укладання Договору відступлення № 2 від 19.05.2016 було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до положень п.п. 2, 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В подальшому за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» внаслідок проведення вищевказаних нікчемних правочинів (а також проведення Банком аналогічних операцій з іншими юридичними особами), були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб (позикодавців ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» в тому числі позивача) відкриті в Банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.
Разом з тим, фактичного перерахування грошових коштів як на рахунки юридичних осіб, так рахунки фізичних осіб, не відбувалось - операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок на балансі Банку, за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку ПАТ «Банк Михайлівський».
За результатами перевірки комісія в Акті № 3 від 01.06.2016 року встановила, що виконуючи 19.05.2016 року платіжні документи ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (код за ЄДРПОУ 39841850) з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206 980 863,90 гривень:
- Банк здійснив операції, з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- Банком укладено правочини (здійснені транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитор) переваги (пільги) прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що с ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно Витягу з Додатку 2 до Акту № 3 від 01.06.2016 року комісії по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, ОСОБА_1 віднесено до осіб, на рахунки яких 19.05.2016 року здійснено перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» у розмірі 110 568, 02 грн.
01 червня 2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» видано наказ № 42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними», в тому числі і щодо позивача.
Як встановлено, з наданих письмових заперечень відповідача 1, прийняття вказаного наказу стало підставою для не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та бездіяльність щодо чого оскаржується позивачем.
У той же час, суд при вирішення вказаної справи виходить з наступного.
Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі від 22.02.2017 року у справі К/800/18235/15 з подібних правовідносин, перевірка такого наказу уповноваженої особи на відповідність законодавству, є ключовою у вирішенні спору, пов'язаного із оскарженням дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку стосовно здійснення відшкодування вкладникам за рахунок коштів Фонду.
Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно з ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Як було зазначено вище, що до запровадження в Банку тимчасової адміністрації позивач уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» Договір № 980-045-000001584 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового банківського вкладу (депозиту)» від 12.04.2016 року, на підставі якого йому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 в цьому Банку.
Матеріалами справи встановлено, що 19 травня 2016 року на поточний рахунок № НОМЕР_2 зараховано кошти у сумі 110 568, 02 грн. (110 000, 00 грн. повернення коштів за договором № 980-045-000219883 від 12.04.2016 року; 568,02 грн. - оплата процентів за вказаним договором), які надійшли від ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» (на виконання договору позики).
Уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду у зв'язку з тим, що транзакції, здійснені ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» 19 травня 2015 року на розрахунковий рахунок позивача, є нікчемними.
Уповноважена особа Фонду фактично визнала нікчемними розрахункові банківській операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації кошти, які позивач передав в позику ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» на умовах договору позики вже обліковувалися на його розрахунковому рахунку в Банку, та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» повернуло їх йому разом з нарахованими процентами.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини перша-друга статті 1066 Цивільного кодексу України).
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Між тим, суд звертає увагу, що даний договір був укладений позивачем не з банком, а з ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр». Договір укладений без участі, без посередництва Банку. Кошти перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр». Повернуті кошти були 19.05.2016 також від вказаного товариства на рахунок позивача у Банку в рамках взаємовідносин позивача з товариством, а не позивача із Банком, чи товариства та Банку.
Таким чином, враховуючи викладене вище, посилання відповідача 2 на положення пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 закону № 4452-VI, як і на положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для визнання зазначених вище транзакцій нікчемними, є необґрунтованими.
Суд зазначає, що у даному випадку не вбачається обмежень щодо віднесення позивача до категорії вкладників, а сум, які надійшли (повернулися) на його рахунок - до категорії вкладу, оскільки за відносинами між позивачем та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» Банк у даному випадку виконував лише розрахунково-касове обслуговування рахунків.
Договір, укладений позивачем з Банком, також не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, як і не містить ознак штучного створення зобов'язань Фонду по відшкодуванню вкладів за рахунок Фонду.
Отже, у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
А тому, визнання нікчемною транзакції за вищезгаданим наказом та невнесення позивача до переліку вкладників у даному випадку суд вважає протиправним.
За вказаних вище обставин, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочинів (транзакцій) від 19.05.2016 відносно зарахування 110 568, 02 грн. на рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1.
За вказаних обставин, суд вважає позовну вимогу позивача щодо визнання визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
З наведеного слідує, що за відсутності підстав для нікчемності правочину відповідач 1 має подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника - позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у відповідності до вимог пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Вищого адміністративного суду України, викладеними у постановах від 13 вересня 2017 року у справі №822/2605/16, від 02 березня 2017 року у справі № 826/1202/15.
Втім, з урахуванням визнання протиправним та скасувати наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочинів (транзакцій) від 19.05.2016 року відносно зарахування 110 568, 02 грн. на рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1, суд приходить до переконання про зобов'язання Уповноважену особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, яка мас право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою 110 568, 02 грн., а не 112 921, 28 грн., як просить позивач.
Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині, що стосується встановлення нікчемності правочинів (транзакцій) від 19.05.2016 відносно зарахування 110 568, 02 грн. на рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1.
3. Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Зобов'язання Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП1- НОМЕР_1), як вкладника, яка мас право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою 110 568, 02 грн.
5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін