ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 квітня 2018 року № 826/2678/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доГоловного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас з посади заступника Державного секретаря Міністерства оборони України на підставі Наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №684 від 25.11.2002 з подальшим виключенням зі списків особового складу апарату Державного секретаря Міністерства оборони України. З 29 листопада 2002 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві йому призначена пенсія за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з метою проведення перерахунку пенсії у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та без обмеження максимальним розміром. Проте Відповідачем неправомірно відмовлено в здійсненні такого перерахунку.
Тому ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві по обмеженню виплати пенсії ОСОБА_1 пенсії в розмірі 14277 грн. 46 коп. протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 призначену йому пенсію без обмежень максимальним розміром до наступного перерахунку пенсії на умовах та відповідно до законодавства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину пенсії у період з 23.10.2015 року по день рішення суду відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0427442 від 23.10.2015 року.
Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено Відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що відповідно ст.2 і п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 та у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2017» від 21.12.2016, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016, якими встановлено, що у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. (крім щомісячного довічного грошового утримання).
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 є пенсіонером Міноборони України за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії П номер 310221, виданого 04.11.2002.
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок Головного управління ПФУ в м.Києві від 07.02.2018 за №14/1305, №14/1306 встановлено, що щомісячний розмір пенсії позивача за період з 01.01.2011 по 02.02.2018 становить 14277,46 грн.
У той же час, згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі № ФА 134295 від 27.09.2017 підсумок пенсії ОСОБА_1 становить 17903,46 грн.
23.10.2015 року згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0427442 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З огляду на викладене, як зазначено Позивачем у змісті позовної заяви, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії.
Листом Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.12.2017 за №31329/03/В-3013 Позивачеві відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з посиланням на ст.2 і п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 та у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2017» від 21.12.2016, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016, якими встановлено, що у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн. (крім щомісячного довічного грошового утримання).
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, Позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (надалі - «ч.7 ст.43 Закону №2262 на 2016 рік»).
Дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються з 1 січня 2016 року, а пенсія ОСОБА_1 призначена з 29.11.2002 року.
У рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, обґрунтовуючи неконституційність оспорюваних положень «ч.7 ст.43 Закону №2262 на 2016 рік», Конституційний Суд України дійшов висновку, що внаслідок тимчасового обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців на рівні 10740 гривень відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод військовослужбовців на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії. Безпосередньо Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях закріплено у частині п'ятій статті 17 розділу І «Загальні засади» Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканість України, захист яких покладається на Збройні Сили України. Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Конституційний Суд України встановив, що обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що те саме стосується і щодо нового обмеження максимального розміру пенсії військовим пенсіонерам, прийнятого на період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року «ч.7 ст.43 Закону №2262 на 2017 рік» .
Також Конституційний Суд України зазначив, що він неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до них зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у Збройних Силах України. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016).
Таким чином зміст та обсяг досягнутих військовослужбовців соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний Суд України вказав, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Постановою Пленуму Верхового Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до ст.8 та ст.22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, що звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Згідно з приписами ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2015 року справа № К/800/37941/14. Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року здійснено тлумачення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, де сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Така ж аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і у справі № 44277/98 «Стреч проти Сполученого Королівства» від 24.04.2003 року.
Відповідно до вимог п.1 Постанови КМУ від 21.12.2011 року №1381 було встановлено, що з 01.01.2012 року розміри пенсій інвалідам війни, обчислені відповідно до ст..27 та частини 2 ст.42 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.13,21 збільшуються на 25%. Збільшення здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Батьківщиною, сум індексації та інших доплат до пенсії.
Згідно ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві по обмеженню виплати пенсії ОСОБА_1 пенсії в розмірі 14277 грн. 46 коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 призначену йому пенсію без обмежень максимальним розміром на умовах та відповідно до законодавства.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину пенсії у період з 23.10.2015 року по день рішення суду відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0427442 від 23.10.2015 року.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа