ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 квітня 2018 року 08:30 № 826/10751/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенко К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київобленерго"
до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання
електричної і теплової енергії у Центральному регіоні
про визнання протиправними та скасування постанови і припису,
представники позивача - Маркушев Я.С.
сторін: відповідача - Кучук І.О.
13 липня 2016 року до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 13.07.2016 до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Центральному регіоні (відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати постанову від 22.06.2016 № 08/01-01-002 про накладення штрафу у розмірі 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 грн., припис від 22.06.2016 № 08/01-02-013 Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії Центральному регіоні.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
По-перше, на момент розгляду справи і винесення постанови про накладення штрафу, а саме: станом на 22.06.2016 були відсутні будь-які порушення законодавства в галузі електроенергетики.
По-друге, в порушення вимог та принципів державного нагляду протягом 5 робочих днів (до 17.06.2016) відповідач не виніс нового припису. Відповідач виніс припис від 22.06.2016 № 08/01-02-013 лише після винесення постанови, завідома знаючи, що вимоги припису позивач виконав в повному обсязі.
По-третє, як вбачається з оскаржуваної постанови на неї накладено печатку без Гербу, що не передбачено законодавством України.
По-четверте, відповідач грубо порушив принцип пропорційності порушення і покарання, а також принципи об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю) і відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю), передбачених ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
По-п'яте, в приписі зазначається чітке формулювання заходів, необхідних для усунення виявлених порушень законодавства. При цьому робиться обов'язкове посилання на конкретний пункт нормативно-правового акта та/або нормативно-технічного документа із зазначенням конкретного строку виконання кожного заходу, чого зроблено відповідачем не було.
З викладеними позивачем в позові твердженнями відповідач не погоджується та у своїх запереченнях: № 31-01/08-2053 від 13.09.2016 та № 31-01/08-3013 від 02.11.2016 відмітив, що позивач у листі від 16.06.2016 № 05/370/3936 фактично визнав невиконання вимог Припису в повному обсязі. Як зауважує відповідач, на даний час припис від 22.06.2016 № 08/01-013 не є предметом спору, оскільки позивачем він визнаний, виконаний в повному обсязі та знятий Інспекцією з контролю. Постанова Інспекції від 22.06.2016 № 08/01-01-002 містить основну печатку з повним її найменуванням, що дає змогу її ідентифікувати, що не суперечить Положенню про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 № 1312. За переконанням відповідача, пропозиція ПАТ «Київобленерго» обчислювати суму штрафу шляхом простого складання математичної пропорції, без урахування вищезазначених факторів, не може бути прийнята, оскільки є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та інтересам суспільства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2016 (суддя Федорчук А.Б.) відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10751/16.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4738 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу № 826/10751/16 до свого провадження та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні 12.02.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Проти задоволення позову представник відповідача заперечив.
Представники сторін звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В квітні 2016 року відповідач здійснив перевірку виконання вимог припису від 25.02.2016 № 08/01-04-001, що підтверджується актами від 26.04.2016 № 08/20-03-011 та від 26.04.2016 № 08/01-02-009 (копії документів містяться в справі).
Відповідно до вказаних актів відповідачем встановлено, що позивач вимоги припису від 25.02.2016 № 08/01-04-001 виконав в повному обсязі.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених
законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
10.06.2016 відповідач здійснював позапланові заходи державного енергетичного нагляду позивача з перевірки припису від 25.02.2016 № 08/01-04-002, про що було складено акт перевірки (протокол) від 10.06.2016 № 08/01-02-002-АП (копія припису та акту в справі).
Надалі відповідач, за ухилення від виконання вимог припису від 25.02.2016 № 08/1-04-002 постановою від 22.06.2016 № 08/01-01-002 наклав на позивача штраф в розмірі 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 грн. Також 22.06.2016, після винесення постанови, відповідач виніс припис від 22.06.2016 № 08/01-02-013 (копія припису в справі).
У відповідності до п. 9.2. «Інструкції з організації проведення обстежень електричних, тепловикористовуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів», затв. наказом від 24.12.2004 N 817 Міністерства палива та енергетики України, основними формами роботи інспектора з питань контролю за виконанням вимог Приписів, Розпоряджень та Подань є, в тому числі, аналіз причин, які спонукали керівника суб'єкта господарювання звернутися до відповідного структурного підрозділу Держенергонагляду з проханням продовжити терміни виконання вимог Приписів, Розпоряджень та Подань, оцінка об'єктивності причин їх невиконання в установлені терміни на підставі аналізу вжитих заходів суб'єктом господарювання; перевірка виконання відповідних вимог Приписів, Розпоряджень та Подань безпосередньо в суб'єкта господарювання.
Як свідчать матеріали справи, листом № 05/370/3522 від 26.05.2016 позивач повідомив відповідача про виконання припису від 25.02.2016 № 08/01-04-002 в повному обсязі (копія листа в справі). Вказаний лист відповідач отримав 27.05.2016, про що свідчить вхідна відмітка № 21/844.
Приписом від 25.02.2016 № 08/01-04-002 встановлено позивачу обов'язок повідомляти відповідача про виконання кожного пункту окремо не пізніше трьох робочих днів після закінчення терміну його виконання, а також зобов'язано повідомити про виконання припису в цілому до 24.05.2016.
Так як для виконання припису в цілому визначено строк до 24.05.2016, а лист № 05/370/3522 направлено лише 26.05.2016р., позивачем, за висновками суду, прострочено виконання встановленого приписом обов'язку щодо повідомлення відповідача про виконання припису в цілому на 2 (два) робочих дні.
10.06.2016 відповідачем складено акт перевірки (протокол) № 08/01-02-002-АП, яким встановлено ухилення від виконання вимог припису № 08/01-04-002 від 25.02.2016, зокрема, про невиконання п.п. 7, 27, 29, 42.
16 червня 2016 року позивач подав відповідачу лист-пояснення № 05/370/3936 (копія листа в справі), в якому пояснив про виконання 15.06.2016 - п. 7, 14.06.2016 - п. 27 і 10.06.2016 - п. 29, а також про невиконання п. 42 з підстав відсутності необхідності, оскільки відстань в прогоні опор є допустимою і вирубувати просіки необов'язково. Вказаний лист відповідач отримав 16.06.2016, про що свідчить вхідна відмітка № 21/946.
При цьому, в листі № 05/370/3936 від 16.06.2016 позивач самостійно підтвердив про невиконання на час перевірки 10.06.2017 пунктів 7, 27, 29, 42, що слідує з абзацу 1-го вказаного листа.
У відповідності до п. 9.5. «Інструкції з організації проведення обстежень електричних, тепловикористовуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів» у разі якщо суб'єкт господарювання не в змозі виконати вимоги, установлені Приписом чи Розпорядженням, з причин, які неможливо передбачити заходами щодо їх виконання, керівник суб'єкта господарювання не пізніше ніж за 10 днів до закінчення встановленого строку виконання відповідного заходу звертається у довільній формі до відповідного структурного підрозділу Держенергонагляду з метою отримання письмового дозволу на продовження строків виконання Припису чи Розпорядження. Звернення розглядається керівником відповідного структурного підрозділу Держенергонагляду, який видав Направлення на проведення заходу з державного енергетичного нагляду. Керівнику суб'єкта господарювання протягом 5 днів з дати отримання такого звернення надсилається обґрунтоване рішення, яке готується інспектором Держенергонагляду, що видав Припис чи Розпорядження.
Матеріали справи не містять доказів, що свідчать про звернення позивачем до відповідача для отримання письмового дозволу на продовження строків виконання припису від 25.02.2016 № 08/01-04-002 не пізніше ніж за 10 днів до встановленого строку виконання відповідного заходу, а саме до 14.05.2016.
В силу п. 10.10. «Інструкції з організації проведення обстежень електричних, тепловикористовуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів», затв. наказом від 25.06.2008 N 345 Міністерства палива та енергетики України, Припис, Розпорядження та (або) Подання знімаються з контролю у разі, зокрема, письмового повідомлення суб'єкта господарювання щодо повного виконання вимог Припису, Розпорядження, Подання та відповідної письмової пропозиції інспектора.
Таким чином, для зняття припису з контролю необхідним є встановлення обставин як письмового повідомлення суб'єкта господарювання щодо повного виконання вимог Припису, так і обставин відповідної письмової пропозиції інспектора.
До суду не подано доказів наявності письмової пропозиції інспектора про заняття з контролю припису від 25.02.2016 № 08/01-04-002, у зв'язку з чим аргументи позивача щодо наявності підстав для зняття відповідного припису з контролю відхиляються судом.
За ч. 3 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
22.06.2016 відповідачем винесена постанова № 08/01-01-002 (копія в справі) про накладення на позивача штрафу у розмірі 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 грн.
При цьому, вказана постанова винесена на підставі акту перевірки від № 08/01-02-002-АП від 10.06.2016 і нею встановлено невиконання припису від 25.02.2016 № 08/01-04-002.
З огляду на викладене, з урахуванням факту не виконання позивачем на час перевірки 10.06.2016 вимог припису № 08/01-04-002 від 25.02.2016, факт чого, між іншим, останнім визнається, спростованими згідно матеріалів справи є доводи позивача щодо протиправності та наявності підстав для скасування постанови № 08/01-01-002 від 22.06.2016.
В частині викладених позивачем тверджень про винесення відповідачем припису від 22.06.2016 № 08/01-02-013 після спливу 5-ти денного строку з дня завершення здійснення заходу державного нагляду за актом перевірки від № 08/01-02-002-АП від 10.06.2016, суд звертає увагу на таке.
Згідно п. 10.10. «Інструкції з організації проведення обстежень електричних, тепловикористовуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів», затв. наказом від 25.06.2008 N 345 Міністерства палива та енергетики України, передбачено, що Припис, Розпорядження та (або) Подання знімаються з контролю у разі, а саме: письмового повідомлення суб'єкта господарювання щодо повного виконання вимог Припису, Розпорядження, Подання та відповідної письмової пропозиції інспектора.
Зняття Припису та (або) Подання з контролю здійснюється шляхом позначення в графах 14, 15 Журналу обліку Актів, Приписів, Розпоряджень та Подань (розділ XII цієї Інструкції) на підставі резолюції керівника відповідного підрозділу Держенергонагляду на бланку цього Припису та (або) Подання про зняття його (їх) з контролю (п. 10.11.). У відповідних графах позначаються: дата і причина знаття з контролю.
Таким чином, зняття припису з контролю здійснюється шляхом відображення відповідної інформації в графах 14, 15 Журналу обліку приписів із зазначенням: дати і причини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що 29.07.2016 відповідачем було складено акт № 08/01-04-018 здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю) щодо перевірки виконання припису від 22.06.2016 № 08/01-02-013, згідно положень якого вимоги припису від 22.06.2016 № 08/01-02-013 виконано в повному обсязі, що, по суті, вказує на зняття припису з контролю як такого в порядку встановленому законом.
За таких обставин, враховуючи зняття з контролю припису від 22.06.2016 № 08/01-02-013, питання припису припинило бути юридично значимим для позивача, перестало породжувати настання для позивача будь-яких юридичних наслідків та впливати на його права та обов'язки, а отже, позовна вимога щодо визнання вказаного припису протиправним та його скасування не спрямована на захист прав та інтересів позивача.
Мотиви позивача щодо протиправності постанови № 08/01-01-002 від 22.06.2016 через відсутність проставлення на ній печатки без зображення гербу, відхиляються судом, оскільки п. 3 Додатку до «Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання» не передбачено обов'язку накладення печатки на відповідні постанови з зображенням Державного гербу України, а з постанови № 08/01-01-002 від 22.06.2016 видно про наявність відтиску печатки, що дає змогу ідентифікувати юридичну особу - відповідача.
Викладені позивачем в доповненнях б/н від 12.09.2016 до позову посилання щодо порушення відповідачем передбаченого ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» принципу пропорційності порушення і покарання в частині визначення максимальної суми штрафу в розмірі 2 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає - 42 500,00 грн., за ухилення позивачем від виконання 4 з 551 пунктів вимог, а також порушення відповідачем передбачених статтею 3 цього Закону принципів: об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю), суд відхиляє з огляду на наступне.
Серед принципів державного нагляду (контролю), згідно ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виділяють, зокрема: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав суб'єкту господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими необґрунтованими заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю).
За ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.
Так, відповідна правова норма визначає можливість врахування принципу пропорційності порушення і покарання при застосуванні санкцій в мінімальних та максимальних розмірах санкцій. При цьому, вказана частина норми, по-перше, не визначає в імперативному порядку формули математичного визначення пропорційності такого порушення, а по-друге, необхідним є передбачення законом мінімальних та максимальних розмірів санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, санкція вказаної статті визначає суму штрафу в межах до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 85 000,00 грн., з розрахунку 17 грн. Х 5 000.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що електропередавальні організації зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. У разі порушення енергопостачальником, який здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, умов і правил здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії та інших обов'язків, передбачених цим Законом, враховуючи зобов'язання щодо забезпечення захисту прав споживачів електричної енергії та проведення розрахунків за закуплену енергопостачальником електричну енергію, а також із суб'єктом господарської діяльності, який здійснює передачу належної енергопостачальнику електричної енергії, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує до такого енергопостачальника таку санкцію, як штраф.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови або розпорядження про накладення штрафів за встановленою формою (ст. 27 вказаного Закону).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги: по-перше, відсутність встановлення Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» формули математичного визначення принципу пропорційності порушення і покарання, по-друге, з урахуванням наданого відповідачу ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» права самостійно видавати у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою, по-третє, зважаючи на те, що позивач зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, чого останнім належним чином та вчасно в розрізі відповідного спору зроблено не було, по-четверте, оскільки державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом, в тому числі, пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача як порушення принципів визначених як ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», так і порушення передбаченого ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» принципу пропорційності порушення і покарання при визначенні позивачу штрафу згідно постанови № 08/01-01-002 від 22.06.2016.
Також суд зазначає, що зазначені позивачем в доповненнях б/н від 12.09.2016 до позову аргументи щодо відсутності в приписі чіткого формулювання заходів, необхідних для усунення виявлених порушень законодавства, є недоведеними, що підтверджується наявністю зазначення відповідачем в приписі від 25.02.2016 № 08/01-04-002 чіткого формулювання заходів, необхідних для усунення виявлених порушень законодавства з посиланням на конкретні пункти нормативно-технічних документів, із зазначенням конкретного строку виконання кожного заходу, як то передбачено п. 7.4. «Інструкції з організації проведення обстежень електричних, тепловикористовуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів».
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач, в свою чергу, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесеної постанови і припису.
Керуючись ст.ст. 1, 6, 73-77, 79, 139, 194, 229, 242, 243, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" відмовити повністю.
Рішення відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.С. Пащенко