Справа № 588/655/18
2-о/588/51/18
27.04.2018 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючої судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Ноздріної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Тростянецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_2 звернулася до суду із указаною заявою, у якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Кіровське Кіровського району АРК народилася її донька ОСОБА_4, батьком якої є її чоловік ОСОБА_3, з яким вона з 05.09.2015 перебуває у шлюбі. Документом, що підтверджує факт народження доньки є свідоцтво про її народження, яке було видане 09.02.2016 за місцем фактичного народження дитини - у с.Кіровське Кіровського району АРК. Також даний факт підтверджується карткою профілактичних щеплень з дитячої консультації.
У даний час виникло питання щодо оформлення в органах ДРАЦС свідоцтва про народження доньки. Посилаючись на те, що з приводу отримання свідоцтва про народження вона зверталася до Тростянецького районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Сумської області, де їй було повідомлено, що для цього потрібно рішення суду про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території, адже державні органи на території України не визнають документів наданих "державними органами" на території не підконтрольній Україні, заявник просить встановити факт, що ОСОБА_4, батьками якої є: мати ОСОБА_2, батьком ОСОБА_3, народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Кіровське Кіровського району Автономної Республіки Крим.
У судове засідання заявниця не з'явилася, подала заяву про розгляд спраив без її участі , на підставі наявних доказів у справі (ав.с.16).
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади у мережі Інтернет, що відповідає ст.128 ЦПК України.
Представник заінтересованої особи Відділу ДРАЦС у судове засідання не з'явився, письмових заяв чи клопотань до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ст.ст.315, 317 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом держаної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Матеріалами справи судом установлено, що заявниця ОСОБА_2 є громадянкою України (а.с.4-7), яка з 05.09.2015 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, громадянином України (а.с.8-13).
Відповідно до медичного свідоцтва про народження, виданого 27 січня 2016 року Кіровською центральною районною лікарнею, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року народжилась дитина жіночої статі у селищі Кіровському Кіровського району, Крим, у матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається із довідки про народження та свідоцтва про народження, виданого так званим «Кіровським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим», - складений актовий запис №55 від 09 лютого 2016 року про народження ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року у селищі Кіровське Кіровського району АРК, батьками якої є: мати - ОСОБА_2, батько - ОСОБА_3 (а.с.14).
У даний час у заявниці виникло питання щодо оформлення в органах ДРАЦС свідоцтва про народження доньки, а тому встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України має юридичне значення для заявника, так як дозволить їй використати право на реєстрацію народження дитини та отримання свідоцтво про її народження на території України, де органи влади здійснюють свої повноваження. Іншого порядку встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території, окрім судового, законом не встановлено.
Вирішуючи вимогу заявниці про встановлення факту народження її доньки на тимчасово окупованій території України суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Статтею 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Згідно до ч.1 ст.144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Статтею 13 ЗУ «Про реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, ст.317 ЦПК України, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.
При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Відповідно до роз'яснень п.18 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму ВСУ №15 від 25.05.98) передбачено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 обґрунтована і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,13,259,263-265,317-319,354 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_4, народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року у селищі Кіровське Кіровського району Автономної Республіки Крим, Україна.
В актовому записі про народження дитини вказати дані про батьків дитини, а саме матір'ю вказати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, батьком вказати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України.
Рішення підлягає негайному виконанню та може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги через Тростянецький районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.С. Линник