Рішення
Іменем України
13 квітня 2018 року
смт Краснопілля
справа № 578/157/18>
провадження № 2/578/147/18
Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу позовного провадження
за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката ОСОБА_2
до Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області
про визнання права в порядку спадкування за законом, -
за участю секретаря судового засідання Литвин А.В.
Встановив:
У лютому 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею у порядку спадкування за Законом право на 1/3 частину права ОСОБА_3, який помер 19 березня 1999 року, в земельній частці (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності САПТ ЗТ «Родина» Краснопільського району Сумської області, розміром 5,5 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі з експертною грошовою оцінкою 68750,00 грн на підставі сертифікату серії СМ № 038007, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 7 від 29.04.1996 року, який є недійсним, у зв'язку з його втратою, яке ним було фактично успадковане, але юридично не оформлене як спадкоємцем за Заповітом, посвідченим 29 січня 1990 року секретарем Славгородської сільської Ради, Краснопільського району після смерті його сестри - ОСОБА_4, яка померла 02.12.1997 року. Позов мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 спадщину в рівних частках прийняли діти спадкодавця ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, і на частину спадкового майна - цегляний гараж з оглядовою цегляною ямою, розташований по вул. Височаній, 5 в м. Львів, отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом.
В 2016 році позивачу стало відомо, що до складу спадщини після її батька ОСОБА_3 повинно входити і право, яке ним було фактично успадковане за Заповітом, але юридично не оформлене на право на земельну частку (пай) після смерті його сестри - ОСОБА_4, яка померла 02.12.1997 року в с. Славгород Краснопільського району.
Спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_3 прийняв шляхом проведення поховання спадкодавиці та розпорядженням її майном на протязі 6-ти місяців з часу відкриття спадщини, що повністю узгоджується з нормами статті 549 ЦК України (ред. 1963 р.), що не вимагало від нього подачі заяви про прийняття спадщини до органів нотаріату. Заяву про відмову від спадщини ОСОБА_3 також не подавав.
Після смерті ОСОБА_4 на майно або права, які могли складати спадкову масу, відповідні свідоцтва ні ким не отримувалися, спадкова справа не відкривалася. Прийняття спадщини за Заповітом відбулося фактично, юридично спадщина не оформлювалася.
На даний час позивачу стало відомо, що фактично на час смерті батька - ОСОБА_3 він мав право як спадкоємець за Заповітом на земельну частку (пай) загальною площею 5,5 умовних кадастрових га, які були ним успадковані після ОСОБА_4 та належали останній відповідно до Сертифіката серії СМ № 038007, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 7 від 29.04.1996, що розташована на території Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області.
У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо означеного майна. Про втрату сертифікату серії СМ № 038007 на ім'я ОСОБА_4зроблена об'ява в газеті «Перемога» № 62 від 03.08.2016, а відділ Держгеокадастру відмовив у видачі його дубліката..
Позиції учасників справи
В підготовче засідання учасники справи не з'явилися, але надали суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності: представник позивача заявлені вимоги підтримує, Відповідач не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1
Обставини спору сторонами визнаються, а тому доказуванню у відповідності до положень статті 82 Цивільного процесуального кодексу України /далі -ЦПК/ не підлягають.
Встановлені обставини та мотиви Суду
Суд встановив, що ОСОБА_4 померла 02.12.1997 в с. Славгород Краснопільського району Сумської області.
За інформації Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв брат ОСОБА_3 шляхом проведення поховання спадкодавиці та розпорядженням її майном на протязі 6-ти місяців з часу відкриття спадщини.
За життя ОСОБА_4 отримала право на земельну частку (пай), розміром 5,5 умовно кадастрових гектарів у землі, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського акціонерно - пайового товариства закритого типу «Родина» Краснопільського району Сумської області на території Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області, посвідчене Сертифікатом серії СМ № 038007, зареєстроване в книзі реєстрації сертифікатів за № 7 від 29.04.1996.
За життя ОСОБА_4 29.01.1990склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області, яким все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, вона заповідала брату ОСОБА_3.
19 березня 1999 року в м. Львів, за місцем свого постійного проживання, ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина яку в рівних частинах прийняли діти спадкодавця - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, і на частину спадкового майна - цегляний гараж з оглядовою цегляною ямою, розташований по вул. Височаній, 5 в м. Львів отримали Свідоцтва про право на спадщину за Законом від 22.11.1999.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із набуттям права на спадкове майно, і врегульовані нормами цивільного та земельного законодавства України.
До правовідносин, що виникли необхідно застосувати норми ЦК УРСРу редакції 1963 року, так як спадщина після померлого ОСОБА_3відкрилась до 01.01.2004.
Так, згідно зі статтею 527 ЦК України (ред. 1963 р.) - спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Згідно зі статтею 534 ЦК України (ред. 1963 р.) - кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Згідно зі статтею 549 ЦК України (ред. 1963 р.) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав заяву до держнотконтори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 553 ЦК України (ред. 1963 р.) - спадкоємець за законом або за заповітом може відмовитися від спадщини на протязі шести місяців з дня відкриття спадщин шляхом подачі відповідної заяви.
Згідно даних Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.03.2018 № 51345632 спадкова справа після померлої 02.12.1997 ОСОБА_4 не заводилася.
14.07.2016 року позивачу ОСОБА_1, відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину в праві на земельну частку (пай) у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
За повідомленням відділу Держгеокадастру у Краснопільському районі Сумській області від 28.07.2016 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі дубліката Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ 038007 у зв'язку зі смертю власника.
Експертна грошова оцінка на земельну частку /пай/ загальною площею 5,5 умовних кадастрових гектарів на дату оцінки 23.01.2018 становить 68750,00 грн.
Факт втрати сертифіката на право на земельну частку (пай) серія СМ 038007, виданого на ім'я ОСОБА_4, підтверджується оголошенням в газеті « Перемога» № 62 (10502) за 03 серпня 2016 року.
Згідно статті 25 ЦК правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті.
У разі втрати сертифікату про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.
Згідно з частиною першою статті16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних справ може бути визнання права.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а частини третьої статті 152 Земельного Кодексу України.
Статтею 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документами, що підтверджують право особи-спадкоємця на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) державною адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Таким чином, Позивач як спадкоємець має право на спадкування права на земельну частку (пай), яку спадкодавець набув за життя та відносно якої було втрачено правовстановлюючий документ.
Видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру (п. 4.20 Порядку), але позивач не має можливості надати правовстановлюючий документ на спірне майно, оскільки Сертифікат на право на земельну частку /пай/ втрачений спадкодавцем за життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно зі статтею 392 ЦК лише власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За викладеного, зважаючи на визнання відповідачем позову, яке приймається Судом, оскільки не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської областіпро визнання права на спадкове майноє обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на 1/3 частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського акціонерно - пайового товариства закритого типу «Родина» Краснопільського району Сумської області на території Славгородської сільської ради Краснопільського району Сумської області розміром 5,5 в умовних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі, експертною грошовою оцінкою 68750,00 грн, по праву спадкування після смерті ОСОБА_3, що помер 19 березня 1999 року, яке посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 038007 з/р № 7 від 29.04.1996 на ім'я ОСОБА_4, що померла 02 грудня 1997 року, спадщину після смерті якої ОСОБА_3 прийняв за заповітом, але юридично не оформив.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.03.2018.
Суддя А.І. Косар