________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 520/6987/16-ц
Провадження № 2/520/2477/18
23.04.2018 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгоровій Н.Ю.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк «Південний» - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк «Південний»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-
ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс»,
про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу,
стягнення грошових коштів,
14.06.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний», третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, в якій позивач, у урахуванням редакції позовної заяви від 25.07.2016 року, просить суд: визнати незаконними дії ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» з переведення 01.07.2015 року коштів з депозитного рахунку 26322140449465 на поточний рахунок 26201141513559 в тому ж банку в сумі 237500 швейцарських франків, з подальшим списанням на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором згідно договору поруки від 25.12.2014 року 225297,71 швейцарських франків; стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» на користь ОСОБА_1 225297,71 швейцарських франків (депозит) та відсотків за період з 01.07.2015 року по 31.03.2016 року (274 діб) із розрахунку 1,5% річних в сумі 2536,92 швейцарських франків, загалом в сумі 227834,63 швейцарських франків.
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилався на укладений 30 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_3 акціонерним товариством ОСОБА_4 банк «Південний» договір банківського строкового вкладу №26352140449465. Відповідно до умов якого позивач передав банку 337500,00 швейцарських франків, а банк зобов'язався нараховувати та сплачувати проценти, по закінчені строку дії договору перерахувати суму вкладу і нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника. Після закінчення терміну договору Банківського строкового вкладу вклад не повертався, та відповідно до приписів ст.1060 ЦК України такий договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.
Крім того позивач зазначає, що договір розірваний не був, з вимогою про повернення вкладу до банку він не звертався, жодних розпоряджень про повернення коштів не надавав. Отже, банк в односторонньому порядку в порушення приписів ЦК України та інших норм права, в примусовому порядку перерахував кошти з вкладного (депозитного рахунку), відкритого відповідно до договору Банківського строкового вкладу №26352140449465, на поточний рахунок та списав кошти з цього рахунку на свою користь.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Прохорову П.А.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2016 року відкрито провадження по цивільній справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний», третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів та призначено судове засідання.
20.12.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» заборгованість за кредитним договором №JC2012-00009 у розмірі 115871 гривня 11 копійок; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» заборгованість за кредитним договором №JC2012-00003 у розмірі 46681 гривня 04 копійки; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» витрати по сплаті судового збору в сумі 2438 гривень 28 копійок.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.12.2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором, об'єднано з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний», третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, для спільного розгляду.
Згідно з розпорядженням Київського районного суду міста Одеси від 05.04.2017 року №161, відповідно до п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Прохорова П.А., з метою недопущення порушення строків розгляду справи, справу було передано до повторного автоматичного розподілу судової справи.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану цивільну справу було перерозподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.04.2017 року цивільну справу №520/6987/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний», третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс» про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором - прийнято до свого провадження та призначено дат, час і місце проведення попереднього судового засідання.
В попередньому судовому засіданні 23.06.2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надав до суду заяву про зміну предмету позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк «Південний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу, стягнення грошових коштів, в якій позивачем заявлені вимоги:
- про визнання незаконними дії ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» з переведення 01.07.2015 року коштів з депозитного рахунку 26322140449465 на поточний рахунок 26201141513559 в тому ж банку в сумі 237500 швейцарських франків, з подальшим списанням на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором згідно договору поруки від 25.12.2014 року 225297,71 швейцарських франків;
- про стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» на користь ОСОБА_1 225297,71 швейцарських франків (депозит) та відсотків за період з 01.07.2015 року по 31.03.2016 року (274 діб) із розрахунку 1,5% річних в сумі 2536,92 швейцарських франків, загалом в сумі 227834,63 швейцарських франків;
- про розірвання договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30.04.2013 року укладений між ПАТ «ОСОБА_4 банк «Південний» та ОСОБА_1
В попередньому судовому засіданні 31.08.2017 року судом, після усунення представником позивача ОСОБА_1 недоліків поданої уточненої позовної заяви відповідно до ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 23.06.2017 року, прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про зміну предмету позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк «Південний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу, стягнення грошових коштів.
Також у попередньому судовому засіданні 31.08.2017 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Південний» - ОСОБА_5 заявила заяву про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 31 серпня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 «Південний» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду. Продовжено розгляд позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк «Південний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу, стягнення грошових коштів, у порядку встановленому ЦПК України.
Одночасно 31 серпня 2017 року судом було ухвалено закінчити проведення попереднього судового засідання та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Станом на 15 грудня 2017 року судом по справі не розпочинався розгляд справи по суті.
Проте вирішуючи питання про можливість продовжити розгляд справи судом врахована та обставина, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
21 грудня 2017 року, керуючись приписами п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року, ст. 189-200 ЦПК України, судом постановлено ухвалу, якою: продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Південний», третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс», про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу, стягнення грошових коштів за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року у відповідності до п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень, в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України; роз'яснено, що відповідно до ч.1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву; визначено третій особі п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень щодо позову та п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву, у разі його подання, для подання пояснень на відзив; повідомлено учасників справи про можливість отримання інформації щодо справи на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/.
На виконання вимог ухвали суду від 21.12.2017 року, ОСОБА_4 банком «Південний», у підготовчому судовому засіданні 08 лютого 2018 року, було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовом не погоджується в повному обсязі, просить суд у задоволенні відмовити, вважає його таким, що не ґрунтується на обставинах справи і нормах чинного законодавства.
Крім того, кереуючись приписами ст.179 ЦПК України, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_7 було надіслано на адресу суду відповідь на відзив ОСОБА_4 банку «Південний» в якому, представник заперечував проти доводів зазначених у відзиві та просив суд не приймати додані до нього додатки до уваги та розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідач, в свою чергу, відповідно до ст.180 ЦПК України, надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів позивача, зазначених у відповіді на відзив, та просив суд відмовити у задоволені позову.
Також, судом було отримано від представника позивача - ОСОБА_2 зауваження до заперечень на відповідь на відзив в яких представник також просить не приймати до уваги відзив відповідача та долучені до нього документи та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача ОСОБА_2 на те, що відзив ОСОБА_4 банку «Південний» подано після спливу строку на його подання та з порушенням вимог ЦПК України щодо направлення копії відзиву з додатками учасникам справи - ОСОБА_2 та ОСОБА_7, оскільки, відповідно до приписів ст. 41 ЦПК України у відповідача відсутній обов'язок здійснювати направлення відзиву на позовну заяву усім представникам сторін по справі. Направлення відповідачем відзиву з додатками на адресу позивача та третьої особи підтверджується наданими до суду накладними кур'єрської служби «Одекспрес», наявними в матеріалах справи.
Крім того, у суду відсутні відомості щодо дати отримання представником відповідача копії ухвали суду від 21 грудня 2017 року, а отже поданий відповідачем відзив на позовну заяву є таким, що поданий у встановлені строки з додержанням приписів ЦПК України та підлягає залученню до матеріалів справи разом з додатками до нього.
В судовому засіданні 23 квітня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилання представника відповідача в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вважав необґрунтованими та безпідставними.
Представник відповідача ОСОБА_4 банку «Південний» - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просила суд у задоволенні позову відмовити, підтримала посилання проти задоволення позову зазначені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, вказувала, що перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 та подальше їх списання з поточного рахунку позивача, в погашення заборгованості за кредитними договорами, відбулось із додержанням вимог чинного законодавства та умов укладених договорів.
Представник третьої особи ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суд вважає, позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 акціонерним товариством ОСОБА_4 банк «Південний» було укладено договір банківського строкового вкладу №26352140449465.
Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 розмістив на рахунку №26352140449465 грошові кошти в сумі 337500 швейцарських франків, терміном повернення до 30 травня 2014 року, а банк зобов'язався нараховувати та сплачувати проценти, по закінчені строку дії договору перерахувати суму вкладу і нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника №26201141513559.
Зазначене підтверджується договором банківського строкового вкладу №26352140449465, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно наданих представником ОСОБА_4 банку «Південний» пояснень, у зв'язку з потраплянням снаряду у відділення банку у м. Луганську у банку відсутні як оригінали так і копії зазначеного договору, однак враховуючи наявність інших договорів та документів, відповідно до змісту яких вбачається існування договору банківського строкового вкладу №26352140449465, відповідач в судовому засіданні погодився з фактом існування даного договору.
Пунктом 1.1. договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30 квітня 2014 року передбачено, що вкладник передає банку грошові кошти в сумі 337500,00 швейцарських франків терміном повернення - 30 травня 2014 року.
Пунктом 5.1. договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30 квітня 2013 року передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі строку, визначеного в п. 1.1. договору, або до його дострокового розірвання за ініціативою сторін, в порядку передбаченому розділом 3 договору.
Пунктом 2.2. договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30 квітня 2013 року встановлено, що банк зобов'язаний по закінченню строку дії договору, перерахувати суму вкладу і нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника.
У Розділі 8 договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30 квітня 2013 року зазначено, що поточним рахунком ОСОБА_1 є рахунок № 26201141513559.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони(вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Відповідно до ч. 4 ст. 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що приписи п.4 ст.1060 ЦК України визначають загальний порядок, яким необхідно керуватися в такому випадку, однак, зміст вказаної статті не визначає порядок обліку банком таких коштів, у разі продовження строку дії договору відповідно до ч. 4 ст. 1060 ЦК України. Такий порядок визначається спеціальними законами, таким, як Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про національний банк України» встановлено, що до функцій ОСОБА_8 банку України виносить зокрема, встановлення для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а відповідно їх тлумачення. Серед них, Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена Постановою Правління ОСОБА_8 банку України від 12 листопада 2003 року N 492, План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджені Постановою Правління ОСОБА_8 банку України від 17 червня 2004 року N 280, що діяла на момент здійснення оспорюваних позивачем операцій.
Відповідно до пункту 7.1.1. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
ОСОБА_8 банку України від 17 серпня 2004 року за №12-111/1226-8366, роз'яснено наступне: «Що стосується автоматичної пролонгації депозитних договорів у разі непред'явлення клієнтом вимоги щодо повернення коштів у визначений в договорі строк, або на інших умовах повернення, визначених договором, то відповідно до норм п. 4 статті 1060 Цивільного кодексу України такий договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу і також потребує відображення в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками з обліку коштів на вимогу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.»
План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджені Постановою Правління ОСОБА_8 банку України від 17 червня 2004 року № 280, що діяла на момент здійснення оспорюваних позивачем операцій визначає, що облік коштів на вимогу має здійснюватися на рахунках другого класу «Операції з клієнтами», а саме: на рахунках типу 2620 «Кошти на вимогу».
Отже, як вбачається з приписів законодавства, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, облік грошових коштів ОСОБА_1 не мав здійснюватися на рахунках типу «2635», оскільки обліку на даному рахунку підлягають лише грошові кошти за строковими депозитами, відповідно, їх облік мав здійснюватися та здійснювався відповідачем на рахунках типу «2620» .
Тобто, відповідно до умов договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30 квітня 2013 року та чинного законодавства, після закінчення строку його дії, грошові кошти ОСОБА_1, незалежно від того, стали вони вкладом на вимогу, після завершення строку дії договору чи ні, повинні були та були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 №26201141513559, що і було зроблено банком.
Відповідно, відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів ОСОБА_1 у відповідності та з дотриманням умов договору банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30.04.2013 р. та чинного законодавства.
Як вбачається з пояснень відповідача та додаткових угод від 16 квітня 2015 року до договорів застави майнових прав, наявних в матеріалах справи, заяви ОСОБА_1 від 06.04.2015 року, та виписки за поточним рахунком №26201141513559, протягом дії договору банківського строкового вкладу №26352140449465 до нього вносились зміни, зокрема було продовжено строк дії банківського строкового вкладу до 30.06.2015 року, 16.04.2015 року була зменшена сума договору на 100000,00 швейцарських франків та 01.07.2015 р., відповідно до умов договору та у зв'язку з закінченням строку дії договору банківського строкового вкладу № 26352140449465 від 30.04.2013 р. кошти були перераховані на поточний рахунок № 26201141513559, і перебували на цьому рахунку до моменту їх списання в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, що підтверджується випискою з поточного рахунку № 26201141513559, що була надана позивачем.
06.04.2015 року ОСОБА_1 було подано до ОСОБА_4 банку «Південний» заяву про часткове зменшення суми за договором банківського строкового вкладу №26352140449465 від 30.04.2013 року на 100000,00 укладений під 1,5 % річних на суму 100000,00 щвейцарських франків на умовах, вказаних в договорі.
Дана заява ОСОБА_1 була прийнята банком та зодоволена, про що свідчить виписка за поточним рахунком № 26201141513559, відповідно до якої 16.04.2015 року ОСОБА_1 на його поточний рахунок були перераховані грошові кошти в сумі 100000,00 швейцарських франків, які були перераховані до іншого банку.
На завершення строку дії договору банківського строкового вкладу №26352140449465 саме 30.06.2015 року вказує також виписка за поточним рахунком № 26201141513559, з якої вбачається, що 01.07.2015 року на поточний рахунок ОСОБА_9 було перераховано відсотки нараховані з 30.05.2014 року по 30.06.2015 року у сумі 4403,11 швейцарських франків та здійснено виплату грошових коштів, власне за депозитом, у сумі 237500,00 швейцарських франків. 20.07.2015 року з поточного рахунку № 26201141513559, у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами було здійснено списання грошових коштів у сумі 225297,71 швейцарських франків, залишок грошових коштів (який включав тіло депозиту та нараховані проценти), що знаходилися на поточному рахунку у сумі 16615,40 швейцарських франків, було знято ОСОБА_1 19.02.2016 року.
Жодних заперечень та спростувань щодо розміру виплачених відсотків або дати їх нарахування позивачем не заявлялося ні до банку, ні під час судового розгляду.
Проаналізувавши в сукупності вищезазначені докази, суд вважає, що зазначені обставини дають змогу прийти до висновку, що строк дії договору банківського строкового вкладу № 26352140449465 від 30.04.2013 р. було продовжено до 30.06.2015 року на умовах строкового вкладу та ОСОБА_1 було достеменно відомо про дані обставини.
Відповідно, посилання ОСОБА_1 у позовній заяві про те, що з 30.05.2014 р. (з дати закінчення строку вказаного договору у первинній редакції), строк був продовжений, як вклад на вимогу спростовуються матеріалами справи.
При цьому, суд звертає увагу на відсутність додаткової угоди до договору банківського строкового вкладу №26352140449465, однак, дослідивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що існування додаткової угоди до договору банківського строкового вкладу №26352140449465 про продовження строку дії договору до 30.06.2015 року підтверджується достатніми доказами, які наявними в матеріалах справи (випискою за поточним рахунком № 26201141513559, додатковими угодами від 16.04.2015 року до договорів застави, заявою ОСОБА_1 від 06.04.2015 року).
Отже, судом встановлено, що договір банківського строкового вкладу №26352140449465 було продовжено на той самий строк (13 місяців) та він закінчив свою дію 30.06.2015 року у зв'язку з чим, банк керуючись умовами договору банківського строкового вкладу перерахував 01.07.2015 року грошові кошти з депозитного рахунку №26352140449465 на поточний рахунок № 26201141513559, з якого 20.07.2015 року, згідно умов договорів поруки від 25.12.2014 року, було здійснено списання грошових коштів у сумі 225297,71 швейцарських франків на погашення простроченої заборгованості за кредитними договорами.
Виписка за поточним рахунком № 26201141513559, надана позивачем у справі, підтверджує факт списання банком грошових коштів за договорами поруки від 25.12.2014 року саме з поточного рахунку ОСОБА_1 та не є доказом підтвердження позовних вимог ОСОБА_1, щодо списання грошових коштів з його депозитного рахунку №26352140449465.
Інших доказів на підтвердження списання, за договорами поруки від 25.12.2014 року, грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 №26352140449465 позивачем не надано.
Факт укладення кредитних договорів, у погашення заборгованості за якими було списано грошові кошти з поточного рахунку ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів та додаткових угод до них, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні, згідно умов яких:
30 березня 2012 року між ОСОБА_4 Банком «Південний» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс» було укладено кредитний договір № JC2012-00003, за умовами якого, з урахуванням всіх змін та доповнень до якого, банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію терміном повернення не пізніше 25 червня 2015 року.
20 серпня 2012 року між ОСОБА_4 Банком «Південний» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс» було укладено кредитний договір № JC2012-00009, з урахуванням всіх змін та доповнень до якого, банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію терміном повернення не пізніше 25 червня 2015 року.
10 лютого 2014 року між ОСОБА_4 Банком «Південний» та ТОВ «МІКРОТОРГ» було укладено кредитний договір № JC2014-00002, з урахуванням всіх змін та доповнень до якого, банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію терміном повернення не пізніше 25 червня 2015 року.
Відповідно до умов зазначених договорів, з урахуванням всіх внесених змін, ОСОБА_4 банк «Південний» зобов'язався надати позичальникам кредит відповідно до акцептованих заявок, а позичальники зобов'язалися повернути кредит не пізніше 25 червня 2015 року та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.2.3., 3.2.4., кредитних договорів №JC2012-00009 від 20 серпня 2012 року, № JC2014-00002 від 10 лютого 2014 року, № JC2012-00003 від 30 березня 2012 року, позичальник зобов'язується повернути банку отриманий кредит згідно п.п. 1.1., 2.1., 2.3., даного договору, сплатити банку проценти за кредитом згідно п.п. 1.1., 2.2., 2.3., даного договору, сплатити банку плату за розрахункове обслуговування відповідно до п.п.2.4., даного договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 5.1. вищезазначених кредитних договорів, даний договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Факт укладення кредитних договорів № JC2012-00009 від 20 серпня 2012 року, № JC2014-00002 від 10 лютого 2014 року, № JC2012-00003 від 30 березня 2012 року та додаткових угод до них, підтверджується їх копіями, що наявні в матеріалах справи.
Також, згідно матеріалів справи, що не ставились під час розгляду справи під сумнів, не були спростовані та не заперечувалися представниками позивача, вбачається, що банком зобов'язання щодо надання кредитних коштів за кредитними договорами виконані у повному обсязі, позичальникам було надано кредитні кошти згідно умов кредитних договорів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Однак, позичальники, в свою чергу, порушили умови кредитного договору п.3.2.2., , заборгованість за кредитними договорами у передбачений п.1.1. кредитних договорів строк повернення кредиту - 25 червня 2015 року - не сплатили.
Крім того, позичальниками було порушено п.3.2.3 вказаних кредитних договорів та не здійснено сплату процентів за користування кредитними коштами, що підтверджуються виписками за позичковими рахунками, які долучені до матеріалів справи, що не заперечувалось та не було спростовано стороною позивача.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 майнові права на отримання грошових коштів за договором банківського строкового вкладу № 26352140449465 від 30 квітня 2013 року неодноразово передавалися в заставу ОСОБА_4 банку «Південний» у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Транс Агентство Фінанс» та ТОВ «Мікроторг» за кредитними договорами, а саме:
- 21 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 банком «Південний» було укладено договір застави майнових прав №JC2012-00003/10, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Транс Агентство Фінанс» за кредитним договором №JC2012-00003 від 30 березня 2012 року;
- 16 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 банком «Південний» було укладено договір застави майнових прав, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Транс Агентство Фінанс» за кредитним договором № JC2012-00009 від 20 серпня 2012 року;
- 30 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 банком «Південний» було укладено договір застави майнових прав, у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Мікроторг» за кредитним договором № JC2014-00002 від 10 лютого 2014 року;
Оригінали зазначених договорів застави та додаткових угод до них були оглянуті судом у судовому засіданні та встановлено відповідність наявних копій в матеріалах справи.
Крім того, згідно додаткової угоди від 16 квітня 2015 року до договору застави майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського строкового вкладу від 30 липня 2014 року було викладено п.1.6. даного договору застави у наступній редакції: «1.6. Сторони визначили, що вартість предмету застави складає 237500,00 швейцарських франків».
Згідно додаткової угоди від 16 квітня 2015 року до договору застави майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського строкового вкладу від 16 вересня 2013 року було викладено п.1.6. даного договору застави у наступній редакції: «1.6. Сторони визначили, що вартість предмету застави складає 237500,00 швейцарських франків».
Згідно додаткової угоди від 16 квітня 2015 року до договору застави майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського строкового вкладу №JC2012-00003/10 від 21 червня 2013 року, було викладено п.1.6. даного договору застави у наступній редакції: «1.6. Сторони визначили, що вартість предмету застави складає 237500,00 швейцарських франків».
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання передбачені умовами кредитних договорів позичальниками виконані не були.
В результаті зазначених порушень умов кредитних договорів у позичальників перед банком виникла прострочена заборгованість, що не оспорювалось в судовому засіданні.
25 грудня 2014 року у забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами: № JC2012-00009 від 20 серпня 2012 року, № JC2014-00002 від 10 лютого 2014 року, № JC2012-00003 від 30 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 банком «Південний» було укладено договори поруки, а саме:
- договір поруки від 25 грудня 2014 року, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди від 09 лютого 2015 року) ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за порушення ТОВ «Транс Агентство Фінанс» умов кредитного договору від 30 березня 2012 року № JC2012-00003 та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому.
Згідно умов п. 1.3. вказаного договору поруки, ОСОБА_1 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник - ТОВ «Транс Агентство Фінанс», за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором (відповідальність є солідарною) в тому числі як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 7150000 гривень, відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 713650 гривень, усе разом - 7863650 гривень, так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених кредитним договором.
- договір поруки від 25 грудня 2014 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за порушення ТОВ «Транс Агентство Фінанс» умов кредитного договору від 20 серпня 2012 року № JC2012-00009 та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому.
Згідно умов п. 1.3. вказаного договору поруки, ОСОБА_1 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник - ТОВ «Транс Агентство Фінанс», за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором (відповідальність є солідарною) в тому числі як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 1240000 гривень, відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 148800 гривень, усе разом - 1388800 гривень, так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених кредитним договором.
- договір поруки від 25 грудня 2014 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за порушення ТОВ «МІКРОТОРГ» умов кредитного договору № JC2014-00002 від 10 лютого 2014 року та всіх додаткових угод до нього, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому.
Згідно умов п. 1.3. вказаного договору поруки, ОСОБА_1 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник - ТОВ «МІКРОТОРГ», за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором (відповідальність є солідарною) в тому числі як по сплаті основного боргу за кредитом в розмірі неповерненої в термін суми кредиту, але не більш 2000000,00 гривень, відсотків за користування кредитом, нарахованих відповідно до кредитного договору, але не більш 230000,00 гривень, усе разом - 2230000, гривень, так і по сплаті неустойки у вигляді пені, штрафів, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 3.1. зазначених договорів поруки, ОСОБА_1 надав банку право договірного списання сум, які поручитель зобов'язаний сплатити згідно п. 2.1.1 договору поруки, з будь-яких поточних рахунків поручителя (в тому числі з рахунків в іноземній валюті) в ОСОБА_4 банку «Південний» у випадку несплати позичальником суми кредиту та відсотків за кредитом, комісій, штрафів та пені відповідно до умов, передбачених кредитним договором. Якщо списання здійснюється з рахунку, валюта якого відмінна від валюти кредиту, для обчислення суми зобов'язань поручителя застосовується чинний на день сплати курс міжбанківського валютного ринку України для іноземної валюти по відношенню до гривні.
Факт укладення договорів поруки від 25 грудня 2014 року сторонами не заперечувалися.
Копії зазначених договорів поруки та додаткові угоди до них були надані відповідачем у належним чином засвідчених копіях, долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні та встановлено відповідність наданих копій.
Невиконання позичальниками своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами зумовило звернення ОСОБА_3 акціонерного товариства ОСОБА_4 банк «Південний» до ОСОБА_1 із відповідними вимогами про виконання порушених зобов'язань, зокрема: №86-32940 від 15 липня 2015 року, №86-32941 від 15 липня 2015 року, №86-32943 від 15 липня2015 року. Направлення зазначених вимог було здійснено банком 15 липня 2015 року на адресу: АДРЕСА_1, що є адресою ОСОБА_1 яка зазначена у договорах поруки та підтверджене накладними кур'єрської служби доставки № 166435 від 15 липня 2015 року, № 166437 від 15 липня 2015 року, № 166438 від 15 липня 2015 року та довідками ТОВ «Одекспресс», копії яких містяться в матеріалах справи.
Зазначені вимоги та докази направлення містяться в матеріалах та згідно п.4.5. договорів поруки є такими, що у повній мірі спростовують доводи позивача, щодо неповідомлення його як поручителя про порушення позичальниками умов кредитних договорів.
Доводи представника позивача, щодо того, що зазначені накладні кур'єрської служби доставки не можуть прийматися судом до уваги, оскільки не відомо на підставі чого між банком та ТОВ «Одекспрес» виникли відносини з приймання та доставлення кореспонденції та посилання на те, що списання грошових коштів відбулося 20 липня 2015 року, а доставлення даних листів відбулося лише 23 липня 2015 року не приймаються судом до уваги, оскільки відносини з приймання та доставлення кореспонденції, що існували між банком та ТОВ «Одекспрес» не є предметом розгляду даної справи та не підлягають доказуванню, а дата доставлення зазанчених листів, взагалі, у даному випадку не має значення, оскільки відповідно до п.4.5. договорів поруки, повідомлення направлені на адресу сторін зазначену у договорі поруки вважаються належним чином врученими, відповідно, сам факт направлення листа свідчить про його належне вручення.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальності поручителя.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зазначені норми права кореспондуються з п. 1.3. договорів поруки, укладених з позичальниками.
Таким чином, враховуючи умови укладених між банком та позичальниками кредитних договорів та умови договорів поруки укладених між позивачем та відповідачем, суд приходить до висновку, що станом на 20 липня 2015 року поручитель - ОСОБА_1, був відповідальним перед кредитором - ОСОБА_3 акціонерним товариством ОСОБА_4 банк «Південний» за зобов'язаннями ТОВ «МІКРОТОРГ» та ТОВ «Транс Агентство Фінанс» на загальну суму 11482450,00 гривень, що не заперечується позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, строк погашення заборгованості за кредитними договорами № JC2012-00003, № JC2012-00009, № JC2014-00002 настав - 25 червня 2015 року, але ні позичальниками - ТОВ «МІКРОТОРГ» і ТОВ «Транс Агентство Фінанс» ні поручителем - ОСОБА_1 заборгованість сплачена не була.
У зв'язку з тим, що за зазначеними кредитними договорами була наявна прострочена заборгованість, 20 липня 2015 року ОСОБА_4 банк «Південний» керуючись умовами договорів поруки від 25 грудня 2014 року укладеними з ОСОБА_1, з метою погашення даної заборгованості, списав з його поточного рахунку № 26201141513559 грошові кошти у сумі 225297,71 швейцарських франків.
З відзиву на позовну заяву наданого відповідачем вбачається, що 20 липня 2015 року згідно курсу міжбанківського валютного ринку України 1 шв.фр.складав 22,85грн, тобто, за рахунок списаних з поточного рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 225297,71 швейцарських франків було здійснено погашення заборгованості за кредитними договорами у загальній сумі 5148052,67 гривень
. Списання грошових коштів з поточного рахунку позивача підтверджується випискою за поточним рахунком ОСОБА_1 №26201141513559, яка міститься в матеріалах справи та яка була надана позивачем в обґрунтування його позовних вимог.
Крім того, факт часткової сплати заборгованості за кредитними договорами у загальній сумі 5148052,67 гривень, за рахунок грошових коштів списаних з поточного рахунку ОСОБА_1 підтверджується виписками за позичковими рахункамиТОВ «МІКРОТОРГ» і ТОВ «Транс Агентство Фінанс»: №20674020029128, №20696020029128, №206850200290128, №20677010029157, №20688010029157, №20676040029128, №20673010029128, №20675030029128, №20698040029128, №20695010029128, №20697030029128, №20680070029128, №20686030029128, №20687040029128, що були надані відповідачем, які є достатніми та належними доказами, що підтверджують сплату заборгованості позичальників, оскільки мають первинний обліковий характер та складаються засобами спеціального комп'ютерного програмного забезпечення. Виписки завірені від імені банківської установи у встановленому Законом порядку.
Одночасно, суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність у банка підстав, без окремого розпорядження ОСОБА_1 здійснювати договірне списання з його рахунків грошових коштів на підставі п.3.1. договорів поруки, оскільки даний пункт договорів поруки не містить умов передбачених ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Оскільки, в даному випадку, умови п.26.2 та п.26.3 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не поширюються на спірні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, так як в даному випадку застосуванню підлягає п.26.4. ст.26 даного закону, відповідно до якого у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг та не потребує зазначення додаткової інформації.
Враховуючи той факт, що в даному випадку ОСОБА_4 банк «Південний» є обслуговуючим банком, та те, що п.3.1. договорів поруки від 25 грудня 2014 року передбачають право договірного списання грошових коштів з рахунків ОСОБА_1, списання грошових коштів з рахунку №26201141513559 було здійснено ОСОБА_4 банком «Південний» з додержанням умов договорів поруки від 25 грудня 2014 року та приписів п.26.4. ст.26 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Враховуючи викладене, керуючись матеріалами справи, суд також приходить до висновку про безпідставність тверджень ОСОБА_1, щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у зв'язку з відсутністю реєстрації звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, якими були майнові права на отримання грошових коштів за договором банківського строкового вкладу № 26352140449465 від 30 квітня 2013 року та не надіслання позивачу звіту про отримані платежі, оскільки, в даному випадку, відповідачем не здійснювалося звернення стягнення на майнові права за договором банківського строкового вкладу № 26352140449465 від 30 квітня 2013 року, а було здійснено списання грошових коштів з поточного рахунку № 26201141513559, після завершення строку дії банківського строкового вкладу №26352140449465, що підтверджується матеріалами справи.
Судом також була врахована та обставина, що згідно приписів ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки, в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на укладені, з банком угоди та договори, зокрема: кредитний договір № JC2012-00003 від 30 березня 2012 року, та додаткові угоди до нього від 21 червня 2013 року та від 25 вересня 2014 року, договір поруки від 25 грудня 2014 року за кредитним договором № JC2012-00003 від 30 березня 2012 року, додаткову угоду від 09 лютого 2015 року до договору поруки від 25 грудня 2014 року, договір поруки від 25 грудня 2014 року за кредитним договором № JC2012-00009 від 21 серпня 2012 року, договір застави № JC2012-00003/10 від 21 червня 2013 року з додатковими угодами до нього від 10 липня 2014 року, від 25 вересня 2014 року, від 25 грудня 2014 року, від 09 лютого 2015 року, від 09 лютого 2015 року, від 16 квітня 2015 року, а відповідачем факт укладення даних угод не оскаржувався та був підтверджений наданими до суду оригіналами даних угод та належним чином засвідченими копіями, що містяться в матеріалах справи, обставини укладення даних угод та їх умови доказуванню не підлягають.
Одночасно з тим, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що на наданих банком до суду договорах, міститься не підпис ОСОБА_1
Заява ОСОБА_1 від 13березня 2018 року про те, що надані до суду документи містять не його підпис не приймається судом до уваги, оскільки дана заява відповідно до процесуального законодавства не є належним доказом у справі.
Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано жодного рішення суду чи висновку експерта, як того вимагають приписи ЦПК України, більш того, ні позивачем, ні його представниками, з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_1 не було подано жодної заяви чи клопотання про призначення експертизи.
Виходячи з даних обставин справи, враховуючи той факт, що усі надані відповідачем копії документів були надані суду до огляду в оригіналі, у суду відсутні підстави вважати, що підпис ОСОБА_1 вчинений не ним.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного судочинства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Аналіз зазначених норм матеріального права та судової практики, дозволяє дійти висновку про те, що перерахування грошових коштів ОСОБА_1 на його поточний рахунок №26201141513559 та подальше їх списання в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами було здійснено відповідно до умов укладених договорів та приписів чинного законодавства, відтак, в даному випадку будь-які порушення прав ОСОБА_1 відсутні та непідтверджені належними доказами.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до позивача відповідно до приписів ЦК України, зокрема приписів ст. 556 ЦК України, у зв'язку з виконанням за позичальників зобов'язань за кредитними договорами, перейшли права кредитора за даними зобов'язаннями.
Тобто, на даний час ОСОБА_1 має право регресної вимоги до ТОВ «Транс Агенство Фінанс» та ТОВ «Мікроторг», в межах суми сплаченої заборгованості та відповідно ОСОБА_1 має право захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ «Транс Агенство Фінанс» та ТОВ «Мікроторг» з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, дослідивши усі наявні докази в матеріалах справи, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 банк «Південний» при перерахуванні грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 №26352140449465 на поточний рахунок №26201141513559 та під час списання грошових коштів з поточного рахунку №26201141513559 у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, діяв в межах та у відповідності до діючого законодавства та відповідно до умов укладених між позивачем та відповідачем договорів, отже, в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають то судові витрати позивачеві до відшкодування не підлягають.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-78, 80-81, 89, 141, 263-265, 273, 352, 354ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк «Південний» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 6/1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Фінанс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 5), про визнання дій незаконними, розірвання договору банківського вкладу, стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 27 квітня 2018 року.
Головуючий Калініченко Л. В.