Справа № 419/608/18
Провадження № 2/419/217/2018
25 квітня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,
за участю: секретаря - Московченко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до Новоайдарського районного суду Луганської області з даним позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28.02.2009 року вони з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 Дар'ю Сергіївну, ІНФОРМАЦІЯ_2 Шлюбні відносини фактично припинені. Спільне життя не склалося через протилежні погляди на сумісне життя, втрату почуття взаємної любові один до одного. Позивач вважає, що подальше перебування у шлюбі суперечитиме її інтересам, примирення є недоцільним.
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, оскільки подальше спільне життя суперечитиме її інтересам.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог щодо розірвання шлюбу не заперечував, проте, у письмових запереченнях просив суд встановити час та місце спілкування з дітьми.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії 1-ЕД №082388, виданого 28.02.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис № 6, 28.02.2009 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після чого подружжю присвоєне спільне прізвище - ОСОБА_2 (а.с.8а). Спір про сумісно нажите майно на час розгляду справи у сторін відсутній.
Вимоги ОСОБА_2, які викладені у наданих до суду письмових запереченнях, щодо встановлення часу та місця спілкування з малолітніми дітьми, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно ч. 1 ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Тобто, на даний час судом не встановлено, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у його участі у вихованні дітей.
Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Статтею 105 Сімейного кодексу України визначено, що однією із підстав для припинення шлюбу є його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.
Судовим розглядом встановлено, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, спільне життя не склалося через протилежні погляди на сумісне життя та втрати почуття взаємної любові один до одного. Подальше перебування у шлюбі суперечитиме їх інтересам, примирення є недоцільним. Спір про сумісно нажите майно на час розгляду даної справи у сторін відсутній.
На підставі ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Висновки суду підтверджуються письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до ст. ст. 21, 24, 56, 105, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 80, 81, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28.02.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, актовий запис № 6 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В. Б. Мартинюк