Справа № 473/1026/18
іменем України
"27" квітня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 314 грн. 55 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 21.10.2015 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 42 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте відповідач, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 21.03.2018 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.
Ухвалою суду від 12.04.2018 року було відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести заочний розгляд справи, відповідно до ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21.10.2015 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тарифів Банку, основних умов обслуговування та кредитування.
Відповідно до договору Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 3,5 % на місяць (42 % річних) від суми залишку заборгованості за кредитом.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право позивача вимагати від відповідача сплати неустойки в розмірі, визначеному Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штрафу в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, Банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, в зв'язку з чим станом на 21.03.2018 року утворилася заборгованість по кредитному договору, а саме:
- заборгованість за кредитом у розмірі 1 821 грн. 18 коп.;
- заборгованість за процентами в розмірі 340 грн. 28 коп.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, процентами відповідачем у передбаченому законом порядку не спростовано. Разом з тим, перевірка банківського розрахунку заборгованості за кредитним договором, у тому числі за тілом кредиту, процентами, виходить за межі поняття «простий арифметичний розрахунок», а тому не може бути здійснена судом.
За порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем також нараховані:
- пеня в розмірі 10 042 грн. 87 коп.;
- штраф у загальному розмірі 1 110 грн. 22 коп.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно п. 2.1.1.7.6, п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених даними Умовами.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.
За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише пеня, при визначенні розміру якої суд виходить з наступного.
Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який перевищує заборгованість, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 ЦК України.
Відповідно до ч. 3.ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, а пеня є її видом, може бути зменшений за рішенням суду, якщо значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За такого, сума пені підлягає зменшенню до 2 500 грн. 00 коп. і це у повній мірі буде відповідати наведеним вище засадам Конституції України, міжнародній практиці та нормам цивільного законодавства про розумність та справедливість судових рішень.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (35%), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 616 грн. 70 коп.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263 - 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 21.10.2015 року, що утворилася станом на 21.03.2018 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн. 18 коп., заборгованість за процентами в розмірі 340 (триста сорок) грн. 28 коп., пеню в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., а всього - 4 661 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, ідентифікаційний код 14360570, судові витрати в розмірі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області шляхом подачі заяви відповідачем про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Л.В. Лузан