Справа № 464/8253/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 22-ц/783/4334/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:34
17 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симця В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 на його користь 53 927 грн. 17 коп. матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та сплачений судовий збір. В обгрунтування позову покликався на те, що 17.02.2015 року о 04.00 год. по вул.Дорожна, 56 в с.Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_5, який на праві власності належить ОСОБА_4, у темну пору доби не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, чим порушив вимоги п.12.1,13.1 ПДР України, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 01.04.2015 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно висновку № 265/15 про оцінку автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6 від 03.03.2015 року, оскільки вартість відновлювального ремонту даного автомобіля перевищує дійсну ринкову вартість автомобіля на момент дорожньо- транспортної пригоди, то відповідно проводити ремонтні роботи економічно недоцільно і відповідно вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових приймається рівним дійсній ринковій вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 236 213 грн. 46 коп. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в СК «Альфа - Гарант». Страхова компанія повернула йому частину коштів, а саме 42 785 грн. Після дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2 частково компенсував йому завдані збитки в добровільному порядку, однак не в повному обсязі. На даний час відповідачі відмовляються відшкодувати в добровільному порядку 53 427, 17 грн., яка залишилась невідшкодована, у зв'язку із чим просив стягнути таку з відповідача ОСОБА_4, як власника автомобіля та відповідача ОСОБА_2, як винуватця ДТП. Крім того, просив стягнути 500 грн. шкоди понесеної на оплату проведення дослідження.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18 травня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 53 927 грн. 17 коп. матеріальної шкоди та 551 грн. 20 коп. судового збору.
В решті позову - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 в частині задоволення позову.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до звіту про оцінку автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6 № 265/15 від 03.03.2015року, вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП, становить 236 213,45 грн., тобто з огляду на вартість відновлювального ремонту автомобіля він за законом вважається фізично знищеним Вказує, що позивач заперечує проти визнання транспортного засобу фізично знищеним, тому районний суд повинен був застосувати при розгляді справи положення Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», а саме: у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Посилається на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо дійсної вартості транспортного засобу після ДТП, що є обов'язковим для доведення величини необхідного відшкодування у випадку, якщо потерпілий не визнає транспортний засіб фізично знищеним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 -
ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, дав пояснення аналогічні змісту скарги.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися, належним чином про час і місце розгляду справи повідомлені, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи убачається, що 17.02.2015 року о 04.00 год. по вул. Дорожна, 56 в с.Пасіки - Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_2, який в порушення пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем марки «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_5, що на праві власності належить ОСОБА_4, у темну пору доби не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням позивача. Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.
Із звіту про оцінку автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6 № 265/15 від 03.03.2015 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без урахування аварійних пошкоджень і становить 236 213, 45 грн. Ринкова вартість автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6 становить 236 213, 45 грн.
Із акту виконаних робіт від 05.08.2015 року та товарного чеку №05/08/01 від 05.08.2015р. вбачається, що позивачем за відновлювальний ремонт автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_6 сплачено 144 773 грн. Крім того, позивачем понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн. (вказані витрати є матеріальною шкодою, оскільки понесені позивачем для відновлення порушеного права).
Враховуючи те, що позивачем для відновлення свого порушеного права (відновлення пошкодження майна) понесено витрати в сумі 144 773,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та товарним чеком, та в сумі 500,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, з огляду на те, що зазначена сума є меншою, ніж визначено висновком автотоварознавчого дослідження, а також є меншою ринкової вартості пошкодженого транспорного засобу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме зазначена сума є розміром збитків завданих позивачу та така підлягає відшкодуванню.
Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахований у СК «Альфа-Гарант».
10.06.2016 року позивачу страховиком СК «Альфа-Гарант» було виплачено 42785,00 грн. страхового відшкодування на підставі угоди про розмір страхового відшкодування (а.с.170). Судом також установлено, що позивачу відповідачем ОСОБА_2 частково відшкодовано матеріальну шкоду (шляхом передачі запчастин) на суму 48 560,83 грн., що визнали сторони.
З огляду на наведене, районний суд задовольняючи позов, вірно виходив з того, що з відповідача ОСОБА_2, як з особи винної у заподіянні шкоди, підлягає стягненню 53 927, 17 грн. - різниця між розміром матеріального збитку 145 273 грн. (144 773+500 грн.), виплаченим страховиком страховим відшкодуванням (42 785 грн.) та добровільним відшкодуванням здійсненим відповідачем ОСОБА_2 (48 560 , 83 грн.).
Доводи апеляційної скарги про те, що в разі, якщо позивач не визнає транспортний засіб фізично знищеним та відмовляється передати відповідачу зазначене рухоме майно, йому повинна бути відшкодована лише різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспорної пригоди, не обґрунтовані.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або інші особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема, Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до положень ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим або економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства,, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування (ст. 36 Закону).
Як установлено, судом розмір страхового відшкодування страховиком узгоджено з ОСОБА_3 і такий виплачено страховиком позивачу.
ОСОБА_3 провів ремонт транспортного засобу, використовуючи запчастини, що були у вжитку. За таких обставин сумою, що підлягає відшкодуванню є розмір фактичних затрат позивача на проведення ремонтних робіт, що становить 144 773,00 грн., що підтвердженого належними та допустимими засобами доказування.
За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
З огляду на викладене, з ОСОБА_2, який є винуватцем ДТП, та не заперечував розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, яке було погоджено з потерпілим, оскільки у страховика не виник обов»язок з відшкодування такої різниці.
За таких обставин, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 27.04.2018р.
Головуючий
Судді: