Справа № 461/7743/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/783/285/18 Доповідач: ОСОБА_2
24 квітня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області
під головуванням судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року про обрання до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , підозрюваної кримінальному провадженні № 12017140000000426 від 05 травня 2017 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 та ч.3 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, -
з участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 17 квітня 2018 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2018 року таку залишена без руху і надано триденний строк для усунення недоліків.
20 квітня 2018 року на виконання вищевказаної ухвали ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з читабельним текстом, тобто усунув недоліки. Просить ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання
Оскаржуваною ухвалою слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_9 частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , або з іншого місця, де вона буде проживати, попередньо проінформувавши орган досудового розслідування, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в період з 23 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин;
2) прибувати старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 , або іншого слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження № 12017140000000426 від 05.05.2017 року, прокурора та суду за першим викликом;
3) не відлучатись із населеного пункту, де вона зареєстрована та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Роз'яснено підозрюваній ОСОБА_7 , що на підставі ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали становить два місяці, тобто до 12.06.2018 року.
Виконання ухвали покладено на Дрогобицький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Контроль за виконанням ухвали покладено на старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 .
У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що обраний запобіжний захід є занадто суровим. Вважає що до підозрюваної слід було б застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вказує, що слідчий суддя не врахувала відсутність будь-яких доказів існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 від здійснення слідчих дій не ухилялася, вчасно прибувала за викликом слідчого, за межі області не виїжджала, постійно проживає за однієї адресою, із свідками у справі стосовно їх показань не спілкувалася, жодного впливу на потерпілого чи свідків у вищевказаному кримінальному провадженні не здійснювала, і в цілому її поведінка в ході досудового розслідування свідчить про сумлінне і відповідальне ставлення до виконання своїх процесуальних обов'язків та відсутність намірів переховуватися від суду.
На думку апелянта, поза увагою слідчого судді залишився і той факт, що
ОСОБА_7 є матір'ю двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, раніше не судима, у вчиненні інших кримінальних правопорушень не підозрюється.
Не враховано також і те, що знищити, сховати або спотворити зміст будь-якого із речових чи інших доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин нібито вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, підозрювана не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані, а доказів наявності намірів вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_7 обвинувачується не існує.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини, вказує, що слідчим суддею не враховано позицію Європейського суду з прав людини, наведену у справах «Бойченко проти Молдови» № 41088/05 та «Мамедова проти Росії» № 7064/05. Відтак оскаржувана ухвала є незаконною, необгрунованою та прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, доводи захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зі змісту ч.2 ст.177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може:
1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів вважає необхідним враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Щодо доводів апелянта про те, що слідчий суддя не врахував практику Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що відповідно до п.48 рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чеботар проти Молдови», № 35615/06, від 13 листопада 2007 року, судом було зазначено, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим відповідно до ст.5 §1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само необов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання.
Беручи до уваги той факт, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені матеріалів провадження у рамках закону оцінює надані докази, колегія суддів приходить до переконання, що надані слідчим та прокурором докази доводять обставини, які вказують про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.209 та ч.3 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею оцінюється наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Доводи захисника про те, що жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений є безпідставними та спростовуються матеріалами, що містяться в клопотанні слідчого, зокрема повідомленням про підозру від 29 березня 2018 року (а.с. 12-80).
За таких обставин такий запобіжний захід, як домашній арешт у певний період доби для підозрюваної ОСОБА_7 обрано з дотриманням всіх вимог закону та буде оптимальним для забезпечення виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків і не є занадто суворим для підозрюваної, як це вказує в своїх доводах захисник.
Колегія суддів вважає, що рішення про застосування до підозрюваної ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178 КПК України.
Разом з тим, покликання апелянта про те, що обраний запобіжний захід є надто суворим, а слідчий суддя не врахував особу підозрюваної є безпідставними.
Слідчий суддя суду першої інстанції, врахувавши тяжкість інкримінованих злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_11 , особу останньої, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та мотиви, викладені в клопотанні слідчого, прийшов до вірного висновку про необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби. Відтак, апеляція захисника є безпідставною, а ухвала слідчого судді - законна та обґрунтована.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року про обрання до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4