Справа № 447/2172/17 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.
Провадження № 33/783/128/18 Доповідач: Михалюк В. О.
16 квітня 2018 року м.Львів
Апеляційний суд Львівської області у складі :
Головуючого - судді Михалюка В.О.,
з участю правопорушника - гр. ОСОБА_1,
захисника - адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року,
Постановою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16 вересня 2017 року близько 20:35 години на а/д Західний об'їзд м. Львова 12 км. керував автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1, повторно протягом року з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка вимова, почервоніння обличчя, запах з порожнини рота. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
На дану постанову судді ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною, необгрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а оскільки поліцейський мав намір використовувати спеціальний технічний засіб, то він тільки клопотав про пред'явлення йому сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку, та просив проінформувати як використовувати такий технічний засіб згідно інструкції, однак поліцейський на його прохання не звертав уваги, та що в даному випадку поліцейський повинен був направити його та забезпечити доставку до відповідного закладу охорони здоров'я, а не складати протокол про адміністративне правопорушення на місці зупинки.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року, мотивуючи тим, що розгляд вищевказаної справи відбувся без його участі, а про згадану постанову він дізнався лише 22 січня 2018 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які просили задоволити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підлягає адміністративній відповідальності.
А як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 16 вересня 2017 року близько 20:35 години на а/д Західний об'їзд м. Львова 12 км. керував автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1, повторно протягом року з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка вимова, почервоніння обличчя, запах з порожнини рота. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Такий висновок суду підтверджується протоколом серії БР № 259564 від 16 вересня 2017 року, поясненнями, даними в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 - працівника поліції, що складав згаданий протокол про адміністративне правопорушення, який вказав, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, хоча уже раніше був позбавлений посвідчення водія за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, та від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння відмовився як за допомогою тестеру, так і в медичному закладі, що також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких вони підтвердили наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини, та іншими матеріалами справи.
Доводи правопорушника про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а тільки клопотав про пред'явлення йому сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку приладу Драгер, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами, та такі його покази та невизнання ним своєї вини у скоєному суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Що стосується доводів апелянта про закриття провадження у справі, то вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції щодо нього залишити без змін.
При цьому, апеляційний суд також приходить до переконання, що апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови судді як такий, що пропущений з поважних причин.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року, щодо нього.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : В.Михалюк