Справа № 472/54/18
"24" квітня 2018 р. смт Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
29 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області помер її батько ОСОБА_4. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшло, зокрема, право на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Зоряний» с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області площею 6,93 умовних кадастрових гектарів, яке було посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованим у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 9147.
ОСОБА_4 за життя заповіту не склав, тому вона, як дочка спадкодавця, отримала право на спадкування за законом у першу чергу.
Спадщину вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме: я розпорядилася спадковим житловим будинком, продавши його ОСОБА_5; розпорядилася майном домашнього вжитку (посудом, телевізором, радіоприймачем, особистими речами померлого), зокрема, телевізор та радіоприймач вона продала ОСОБА_6, посуд та інші особисті речі померлого роздала безкоштовно сусідам. Окрім того, в подальшому отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім'я ОСОБА_4, який вона зберігає в себе по теперішній час.
В 2017 році вона звернулась до Веселинівської державної нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав невідповідності правовстановлюючого документу нормам чинного законодавства, а саме: «З наданого документу вбачається, що спадкодавець набув право на земельну частку (пай) після смерті»; а також нотаріус поставив під сумнів належність вказаного Сертифікату спадкодавцеві: «В сертифікаті зазначено прізвище власника «ОСОБА_4», а згідно зі свідоцтвом про смерть прізвище спадкодавця «ОСОБА_4».
В зв'язку з цим, просила встановити факт належності ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 виданого на ім'я ОСОБА_4 та визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 6,93 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Зоряний" с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, успадковане нею після смерті ОСОБА_4
В подальшому збільшила позовні вимоги та крім заявлених вимог просила встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Для підтвердження зазначених обставин позивач заявила клопотання про витребування спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4
Ухвалою суду від 02.02.2018 року від Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області витребувано копію спадкової справи № 128/2017, заведеної після смерті ОСОБА_4
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні позов підтримали повністю.
Представник відповідача Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Колесник О.А. в підготовче судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.
Допитана в підготовчому судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивачку знає з дитинства, разом з нею проживали на одній вулиці в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області. Через три місяці після смерті ОСОБА_4 вона купила у позивачки житловий будинок, що належав померлому.
Допитаний в підготовчому судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що проживає в с. Миколаївка Веселинівського району та був знайомий з померлим ОСОБА_4 Після його смерті, навесні 1998 року, він купив у позивачки радіоприймач та телевізор, які належали її померлому батькові ОСОБА_4
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У зв'язку з тим, що відповідач позов визнав, суд вважає за можливе ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області помер ОСОБА_4, смерть якого була зареєстрована 30 грудня 1997 року, про що Миколаївською сільською радою Веселинівського району складено актовий запис № 25, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим повторно Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 26 жовтня 2017 року.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право на земельну частку (пай) в землях колишнього КСП «Зоряний» с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області площею 6,93 умовних кадастрових гектарів.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Оскільки ОСОБА_4 помер раніше 1 січня 2004 року при вирішенні спадкових відносин необхідно керуватися нормами діючого на той час законодавства.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 553 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
Згідно п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини та втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 20/5 від 03.03.2004, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
ОСОБА_4 за життя заповіту не склав, тому позивачка, як дочка спадкодавця, відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, отримала право на спадкування за законом у першу чергу.
Родинні відносини позивачки зі спадкодавцем підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_1, серії НОМЕР_4 від 21 жовтня 1965 року, де в графі батько дитини записаний ОСОБА_4; свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_5 від 12 червня 1987 року, відповідно до якого після укладення шлюбу позивачка змінила дошлюбне прізвище «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».
Матеріалами спадкової справи № 128/2017 встановлено, що позивачка з заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталась.
Як встановлено судом, в період шести місяців після смерті ОСОБА_4, позивачка розпорядилась спадковим житловим будинком, продавши його ОСОБА_5 та розпорядилась іншими речами домашнього вжитку, зокрема, телевізор та радіоприймач позивач продала ОСОБА_6, що підтвердили свідки в судовому засіданні.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, у порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР,шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину судом не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дана позовна заява в частині встановлення факту фактичного прийняття спадщини є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а факт вступу позивача в управління або володіння спадковим майном, встановленим.
Що ж стосується інших позовних вимог судом встановлено наступне.
Згідно матеріалів спадкової справи № 128/2017, 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, яка була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 354.
Згідно постанови державного нотаріуса Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Євстратової О.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) у землі колишнього КСП «Зоряний» с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, розміром 6,93 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала спадкодавцю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Причина відмови обґрунтована тим, що згідно правовстановлюючого документу на спадкове майно, спадкодавець набув право на земельну частку (пай) після своєї смерті та те, що в сертифікаті зазначено прізвище власника «ОСОБА_4», а згідно зі свідоцтвом про смерть прізвище спадкодавця «ОСОБА_4», що ставить під сумнів факт належності правовстановлюючого документу спадкодавцеві.
Згідно ст. 47 ЗУ «Про нотаріат» для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», (надалі - Указ), паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Пунктом 2 Указу встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.04. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, моментом набуття права на земельну частку законодавством є момент видачі колективному сільськогосподарському підприємству Державного акту на право колективної власності на землю та включення члена цього колективного сільськогосподарського підприємствадо списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Судом встановлено, що 13 липня 1994 року Веселинівською районною радою народних депутатів колективному сільськогосподарському підприємству«Зоряний» видано державний акт серії МК ¹ 002 на право постійного користування землею для ведення сільськогосподарського виробництва в межах території Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
Згідно копії уточненого списку членів КСП «Зоряний», які мають право на земельну частку (пай), що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_4 включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).
В подальшому 19 квітня 1999 року Веселинівською райдержадміністрацією на ім'я ОСОБА_4 видано сертифікат серії НОМЕР_2 на право на земельну частку (пай) розміром 6,93 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоряний» с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, який був зареєстрований 22 квітня 1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 9147.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень № 00018960006 від 02 листопада 2017 року вбачається, що в актовий запис про смерть, складений виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області № 25 від 30 грудня 1997 року було внесено зміни відповідно до яких прізвище померлого з «ОСОБА_4» змінено на «ОСОБА_4».
За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясування обставин справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що факт належності ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_4 є доведеним, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки спадкодавець на момент отримання КСП «Зоряний» державного акту на право колективної власності на землю був членом КСП «Зоряний» та був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), він набув право на земельну частку пай у розмірі 6,93 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до вимог закону, що діяв на той час.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оцінивши вказані докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачкою доведено, що померлий ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) та враховуючи те, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька у встановленому законом порядку та неможливість оформлення нею своїх спадкових прав у нотаріуса,суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.
Встановити факт прийняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, спадщини яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Встановити факт належності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 19 квітня 1999 року Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 9147, на ім'я "ОСОБА_4".
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) площею 6,93 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Зоряний" с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області, успадковане нею після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26.04.2018 року.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Тустановський А.О.