Справа № 761/10930/17
Провадження № 1-кс/761/6925/2017
30 березня 2017 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120 171 100 000 001 43 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,
До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся старший слідчий СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 з погодженим з прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 120 171 100 000 001 43 арешту на готівкові грошові кошти, які вилучені під час огляду місця події.
Відповідно до клопотання СУ ГУ НП в Київській області здійснюється розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яким встановлено, що 14.03.2017 приблизно ОСОБА_4 , перебуваючи біля магазину за адресою - АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_6 за грошові кошти у сумі 300 грн. психотропну речовину амфетамін.
Крім того, 29.03.2017 ОСОБА_4 повторно збув ОСОБА_6 порошкоподібну речовину за грошові кошти у розмірі 600 грн.
Під час проведення 29.03.20147 огляду місця події у ОСОБА_4 вилучені грошові кошти у сумі 938 (дев'ятсот тридцять вісім) грн., три купюри номіналом 200 ( двісті) грн., ЄЦ 3732575, ЗВ 9000444, ЕЗ6446849, три купюри номіналоми 100 (сто) СВ3845841, СЕ 9719242, КУ 8117765, одна купюра номіналом 20 (двадцять) грн., ПД 0368622, одна купюра номіналом 10 (десять) грн., МЗ 4869217, одна купюра номіналом 5 (п'ять) грн., ТА 4163447, дві купюри номіналом 1 (одна) грн., РЖ 2549137, ТБ 8051189, одна купюра номіналом 2 (дві) грн., ТЄ 4960688.
У зв'язку з викладеним слідчий просив накласти арешт на готівкові грошові кошти, які на думку слідчого, використовувалися під час вчинення кримінального правопорушення та з метою збереження речового доказу та можливої конфіскації майна.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Власник майна - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на те, що вилучені кошти йог власністю.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників процесу, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про таке.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.
Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.
Наведена засада гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими якого є можливість безперешкодного володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності, допускається виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове обмеження права власності є фактичним позбавленням власника майна можливості на свій розсуд користуватися та розпоряджатися цим майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за виконанням вказаного вище завдання кримінального провадження під час досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), та законність (ст. 9 КПК).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Сукупність наведених норм кримінального процесуального законодавства, їх внутрішній, змістовний зв'язок доводять, що будь-які процесуальні рішення, дії слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинені під час досудового розслідування, мають відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Враховуючи, що слідчий суддя має можливість встановити наявність у кримінальному провадженні певних обставин виключно з матеріалів поданого клопотання, на його ініціатора і покладається відповідний обов'язок.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що надані слідчому судді матеріали містять підтвердження наявності факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України.
Водночас, долучені - витяги з ЄРДР, постанова про визначення групи прокурорів, постанова про групи прокурорів, протокол огляду місця події, протоколи огляду особи- покупця, протоколи видачі грошових купюр для оперативної закупівлі, протоколи добровільної видачі грошових коштів, повідомлення про підозру, не доводять припущення слідчим факту незаконного походження грошових коштів, вилучених під час огляду місця події у ОСОБА_4 , що спростовує доводи слідчого в частині накладення арешту з метою збереження речових доказів та свідчить про неприпустимість такого ступеня втручання у права особи.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.
У силу вказаної вище статті для досягнення такої мети арешт накладається на майно підозрюваного за умови наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна засудженого.
Однак, матеріалами клопотання не доведено, що грошові кошти належні ОСОБА_4 можуть бути піддані конфіскації.
Таким чином, стороною обвинувачення не наведені правові підстави застосування ініційованого нею заходу забезпечення кримінального провадження, що у силу ч. 2 ст. 173 КПК є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Керуючись вимогами ст. 7, 8, 9, 16, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про накладення арешту на готікові грошові кошти у сумі 938 (дев'ятсот тридцять вісім) грн., три купюри номіналом 200 ( двісті) грн., ЄЦ 3732575, ЗВ 9000444, ЕЗ6446849, три купюри номіналоми 100 (сто) СВ3845841, СЕ 9719242, КУ 8117765, одна купюра номіналом 20 (двадцять) грн., ПД 0368622, одна купюра номіналом 10 (десять) грн., МЗ 4869217, одна купюра номіналом 5 (п'ять) грн., ТА 4163447, дві купюри номіналом 1 (одна) грн., РЖ 2549137, ТБ 8051189, одна купюра номіналом 2 (дві) грн., ТЄ 4960688, які належать ОСОБА_4 , відмовити.
На ухвалу упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1