Справа № 761/11180/18
Провадження № 1-кс/761/7684/2018
02 квітня 2018 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання у кримінальному провадженні № 120 181 000 500 022 19 від 23.03.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 187 КК України про накладення арешту,
До Шевченківського районного суду м.Києва звернувся слідчий СВ Оболонського районного УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 зпогодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_5 клопотанням про накладення у кримінальному провадженні № 120 181 000 500 022 19 за ч. 1 ст. 187 КК України арешту на предмет, схожий на ніж.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 23.03.2018 ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщені загальноосвітнього навчального закладу № 225 за адресою - м. Київ, пр. Оболонський, 9-Б, здійснив напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я для неповнолітнього ОСОБА_7 , а саме погрожував останньому ножем, з метою заволодіння мобільним телефоном та грошовими коштами потерпілого.
Під час проведення 23.03.2018 огляду місця події виявлено та вилучено предмет, схожий на ніж, який того ж дня рішенням слідчого на підставі ст. 98 КПК України визнаний речовим доказом.
У зв'язку з тим, що вказане вище майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, однак є тимчасово вилученим майном, з метою його збереження, слідчий просив накласти на нього арешт.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Слідчий суддя, заслухавши думку слідчого, вивчивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК тимчасово вилученим майном, серед іншого, можуть бути речі, якщо вони виготовлені, пристосовані як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, набуті кримінально протиправним шляхом.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими слідчим матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 187 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається, серед іншого, з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які, серед іншого, були засобом вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна, оскільки вказане майно може бути предметом вчинення злочину, отже містить на собі сліди його вчинення.
Крім того, слідчим доведено існування реальних ризиків приховування та використання вказаного майна.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Оболонського районного управління поліції ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 120 181 000 500 022 19 від 23.03.2018 арешт на предмет, схожий на ніж, який поміщено до спец пакету 3480211 з пояснювальними написами та підписами понятих.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1