Справа № 761/13389/18
Провадження № 1-кс/761/9172/2018
11 квітня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 181 102 300 003 36, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Трипілля Обухівського р-ну Київської області, громадянин України, українець, з повною середньою освітою, який перебуває у шлюбі, має неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , судимий:
-у 2014 році вироком Обухівського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 17.11.2017 по відбуттю покарання,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області клопотання слідчого Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 10.04.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 187 КК України, що скоєне за таких обставин.
ОСОБА_4 06.04.2018 спільно з ОСОБА_7 , протиправно потрапивши до приміщення будинку АДРЕСА_2 , застосовуючи до потерпілого ОСОБА_8 насильство у вигляді ударів по голові та іншим частинам тіла, скориставшись його безпорадним станом заволоділи майном останнього, спричинивши таким чином потерпілому матеріальну шкоду.
Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, скориставшись викраденим на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду
Слідчий вважає, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити з підстав, які у ньому зазначені.
Підозрюваний та його захисник вважали висунуту підозру необґрунтованою та зазначені стороною обвинувачення ризики відсутніми, оскільки ОСОБА_4 наміру переховуватись від органу досудового розслідування не має. Наполягали, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 може забезпечити запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши надані суду матеріали, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, у вказаному вище рішенні ЄСПЛ зауважив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, статків, зв'язків з державою, у якій його переслідували в межах закону.
Слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування.
Наявність у підозрюваного сім'ї, неповнолітньої дитини на утриманні, хоча і свідчить про його певні сімейні зв'язки, у той же час зазначений чинник не є таким, що повністю усуває або значно мінімізує ризик переховування ОСОБА_4 від слідства та суду.
Крім того, характер інкримінованого підозрюваному злочину, пов'язаного із застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, також свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей ОСОБА_4 , що підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки останнього.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Приймаючи до уваги, що інкримінований ОСОБА_4 злочин вчинений з корисливих мотивів, підозрюваний не має офіційного та стабільного джерела доходів, реально існуючим є ризик, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Також, не виключено, що підозрюваний з метою зміни свідками показань, може здійснити незаконний вплив на останніх.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше судимої особи, може бути заснований, якщо остання підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Інкримінований підозрюваному злочин передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від семи років.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводять слідчого суддю до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 193, 194, 206 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою визначити по 08 червня 2018 року включно.
На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1