Справа № 761/9732/18
Провадження № 1-кс/761/6732/2018
19 березня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 016 55 від 13.02.2018, у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянин України, українець, має неповну середню освіту, який у зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_2 , судимий,
-26.01.2012 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
- 23.09.2014 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.07.2015 на підставі амністії;
підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_3 клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що 15.03.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 190 КК України, вказаний злочин вчинено за таких обставин.
ОСОБА_4 29.01.2018, перебуваючи на території будівельного майданчика за адресою - м. Київ, вул. В. Житомирській, 10, керуючись умислом, спрямованим на заволодіння майном ОСОБА_6 шляхом обману, повідомив неправдиву інформацію про дозвіл потерпілого на отримання ОСОБА_4 будівельних інструментів. Підозрюваний таким чином заволодів належними ОСОБА_6 інструментами на загальну суму 10 084 грн. 78 коп.
Слідчий, вважав, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого; вчинення іншого кримінального правопорушення, тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний, не заперечуючи обґрунтованості підозри, зазначив, що наміру переховуватись від органу досудового розслідування не має, тому просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Отже, на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою для даної стадії розслідування підтверджується наявність в діях гр. ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком ймовірними з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину.
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, коштів, сімейних стосунків.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що про реальне існування наведеного вище ризику свідчить відсутність у підозрюваного сім'ї, постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків, тобто факторів, які б стримали останнього від дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Наявність на утриманні підозрюваного малолітньої дитини, хоча і свідчить про його певні сімейні зв'язки, у той же час зазначений чинник не є таким, що повністю усуває або значно мінімізує ризик переховування ОСОБА_4 від слідства та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Крім того, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 раніше був засуджений за вчинення злочинів корисливої спрямованості, не має легального джерела доходів, слідчий суддя вважає, що є доведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У той же час, слідчий суддя вважає недоведеним матеріалами клопотання припущення слідчого, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, що свідчить про необхідність вирішення питання про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, який зможе забезпечити достатні гарантії виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до ст.178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, слідчий суддя зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність у нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, його майновий стан тощо.
Врахування зазначених обставин у сукупності з покаранням, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводить слідчого суддю до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може більш м'який запобіжний захід, ніж ініційований стороною обвинувачення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покласти на нього такі обов'язки:
- не залишати приміщення квартири АДРЕСА_3 у період з 21.00 год. по 06.00 год. наступного дня;
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання ;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Контроль за виконанням ухвали покласти на органи Національної поліції за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 .
Строк дії цієї ухвали встановити по 15 травня 2018 року включно.
На ухвалу прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1