Справа № 761/34558/17
Провадження № 2-а/761/199/2018
23 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О. розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 12.08.2017 року, керуючи автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по Столичному шосе, виконуючи поворот направо, після завершення маневру, був зупинений інспектором патрульної поліції, який повідомив, що останній здійснив правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Вказану постанову позивач вважає незаконною та виданою з грубим порушенням закону, відомості які в ній містяться не відповідають дійсності обставин справи.
Позивач вважав, що в його діях не було складу адміністративного правопорушення, оскільки він не їхав на забороняючий червоний сигнал світлофора.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд скасувати постанову серії БР №769680 від 12 серпня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.;
провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Судом встановлено, що 12.08.2017 року інспектором поліції Управління поліції в місті Києві було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БР № 769680 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. (а.с. 7).
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві, по Столичному шосе, виконав поворот під дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив п. 33.3.21 ПДР. Та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п.п. 33.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що знак 3.21 "В'їзд заборонено" забороняє в'їзд усіх транспортних засобів.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу.
Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
За змістом рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі N 1-11/2015 убачається, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 ст. 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Таким чином, вважаю, що інспектор не мав права на місці вчинення адміністративного правопорушення виносити оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, за якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу..
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Наразі, в порушення вимог вказаної статті відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото- чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення, при цьому пояснення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інспектором відібрано не було.
Також, відповідачем не було доведено суду те, що позивач саме проїхав на червоний заборонений сигнал світлофору.
З аналізу тексту постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності без наявності відповідних доказів та з порушенням встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірності прийнятої ним постанови, вважаю, що постанова підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача в частині закриття провадження по справі, то суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 284 КУпАП, орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить рішення, одним з яких є закриття справи. Постанови про закриття справи виноситься за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, в тому числі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки способом захисту прав та інтересів особи у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у адміністративній справі належить до компетенції органу, який відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення наділений таким правом, у даному випадку це відноситься до компетенції відповідача, тому суд вважає що вимоги позивача щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що рішення винесено органом до компетенції якого дана територія не відноситься не підлягають задоволенню, оскільки позивачем визначено спосіб захисту порушеного права, який не передбачений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наведені позивачем доводи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 252, 254, 258, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71, 128, 159-163, 167, 171 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БР № 769680 від 12 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя