Справа № 761/13866/18
Провадження № 1-кс/761/9474/2018
Іменем України
20 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018110350000001 від 12.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 426-1 КК України,
13 квітня 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018110350000001 від 12.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 426-1 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що Військовою прокуратурою Київського гарнізону здійснюється нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018110350000001 від 12.01.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 426-1 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється слідчим управлінням ГУ НП в Київській області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 , у період 2016-2017 років всупереч вимогам земельного законодавства вилучено з користування Міністерства оборони України земельну ділянку загальною площею 19 га на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка була надана у користування Міністерству оборони України на підставі рішення Ради Міністрів УРСР №» 665-027рс від 06.06.1955 та в подальшому передані у приватну власність.
Так, відповідно акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Віто-Поштової сільської Ради народних депутатів від 12.02.1998 року № 125 проведена інвентаризація земель військового містечка № НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , військової частини НОМЕР_1 . За результатами інвентаризації залишено в постійному користуванні Міністерства оборони України, а саме військової частини НОМЕР_1 земельну ділянку 32,0 га. При інвентаризації використовувались матеріали зйомок минулих років М1:10000 виконані в 1992 році.
За даними відділу земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, форми 6-зем за військовим містечком № НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 32,0 га.
Рішенням 4 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 10.10.2006 року затверджено матеріали інвентаризації земельної ділянки площею 31,9862 га під розміщення військової частини, яка розташована в АДРЕСА_2 , виконаного ТОВ «Київський регіональний інститут земельної реформи».
Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.06.2016 року № 8-98 (8 сесія 7 скликання) «Про прийняття на баланс Віто-Поштової сільської ради території військового містечка № НОМЕР_2 військової часини А0799» розглянувши документи у т.ч. лист Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 22.01.2016 № 303/75-766 прийнято рішення про: надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_1 нерухомого майна військового містечка № 254 при військовій частині НОМЕР_1 ;
- уповноважено депутатів Віто-Поштової сільської ради 7 скликання та сільського голову представляти інтереси сільської ради під час складання приймання-передачі нерухомого майна військового містечка № НОМЕР_2 при військовій частині НОМЕР_3 до комунальної власності територіальної громади с. Віта-Поштова;
- внесено зміни в рішення Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 4 сесії 5 скликання «Про затвердження матеріалів інвентаризації та надання дозволу на збір технічної документації по оформленню права постійного користування землею військової частини НОМЕР_1 » та надано дозвіл військовій частині НОМЕР_1 на збір технічної документації по оформленню права постійного користування землею площею 12,2044 га під розміщення військової частини, яка розташована в АДРЕСА_2 ;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 оформити технічну документацію та акт постійного користування згідно чинного законодавства.
Однак встановлено, що лист Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 22.01.2016 року № 303/75-766 на який посилається сільська рада у своєму рішенні від 30.06.2016 року взагалі не існує.
Відповідно ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що компетенція надання землі державної власності у користування в межах населеного пункту належить районним державним адміністраціям, а саме в межах с. Віта-Поштова Києво-Святошинській районній державній адміністрації.
З рішення Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30.06.2016 року вбачається, що службові особи Віта-Поштової сільської ради в порушення вимог ст. 122 Земельного кодексу України, зловживаючи службовим становищем перевищили свої повноваження та внесли зміни до свого попереднього рішення 4 сесії 5 скликання від 10.10.2006 року щодо інвентаризації земельної ділянки, яка знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 , чим фактично зменшили площу зазначеної земельної ділянки з 32 га на 12 га, що завдало істотну шкоду державним інтересам.
Враховуючи те, що в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 426-1 КК України, внаслідок їх протиправних дій, із державної власності незаконно вибула земельна ділянка орієнтовною площею 20,0 га, яка після поділу отримала нові кадастрові номери 3222481201:01:006:5074, 3222481201:01:006:5083, 3222481201:01:006:5087, 3222481201:01:006:5085, 3222481201:01:006:5093, 3222481201:01:006:5086, 3222481201:01:006:5066, 3222481201:01:006:5099, 3222481201:01:006:5091, 3222481201:01:006:5092, 3222481201:01:006:5094, 3222481201:01:006:5098, 3222481201:01:006:5078, 3222481201:01:006:5072, 3222481201:01:006:5102, 3222481201:01:006:5071, 3222481201:01:006:5067, 3222481201:01:006:5100, 3222481201:01:006:5097, 3222481201:01:006:5075, 3222481201:01:006:5090, 3222481201:01:006:5077, 3222481201:01:006:5068, 3222481201:01:006:5070, 3222481201:01:006:5095, 3222481201:01:006:5101, 3222481201:01:006:5081, 3222481201:01:006:5073, 3222481201:01:006:5084, 3222481201:01:006:5080, 3222481201:01:006:5076, 3222481201:01:006:5096, 3222481201:01:006:5082, 3222481201:01:006:5088, 3222481201:01:006:5089, що спричинило істотну шкоду інтересам держави у вигляді заподіяння матеріальних збитків, у зв'язку з цим необхідно накласти арешт на вказані земельні ділянки.
Враховуючи те, що в діях посадових осіб Віта-Поштової сільської ради та посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364; 426-1 КК України, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказані земельні ділянки (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Таким чином, зазначені земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення та мають ознаки речового доказу в кримінальному провадженні, а також можуть бути використані для забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та зберігатися до набрання законної сили судовим рішенням по вказаним речовим доказам у кримінальному провадженні (спеціальна конфіскація).
Крім того, враховуючи, що вказані земельні ділянки незаконно вибули із державної власності є достатні підстави вважати, що невстановлені особи, які причетні до вчинення вище вказаного кримінального правопорушення, можуть здійснити продаж або передачу майнових прав на зазначені земельні ділянки, що призведе до їх втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з чим необхідно накласти арешт на вказані земельні ділянки та заборонити використання вище вказаного майна та розпорядження ним.
З огляду на те, що вищевказані земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на них може призвести до зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином.
При цьому, його не прибуття у судове засідання, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання в силу ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважає що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як убачається з витягу кримінального провадження № 42018110350000001, до ЄРДР 12.01.2018 року внесено відомості за ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 426-1 КК України, зокрема, дослівно: «Військовими посадовими особами військової частини НОМЕР_1 та посадовими особами Віто-Поштової сільської ради за попередньою змовою групою осіб, у період 2016-2017 років незаконно вилучено з користування Міністерства оборони України землі площею 19 га на території с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області».
Згідно диспозиції ч. 2 ст. 364 КК України кримінальна відповідальність, передбачена за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки.
Згідно диспозиції ч. 3 ст. 426-1 КК України кримінальна відповідальність, передбачена за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, або застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади якщо вони спричинили тяжкі наслідки, а також застосування насильства щодо підлеглого вчиненого із застосуванням зброї.
Так, положення ч. 1 ст. 214 КПК України зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
На такий обов'язок слідчого, прокурора вказують вимоги частин 3, 4 і 5 ст. 214 КПК України, згідно з якими, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, тобто Кримінального кодексу України, зміст повідомлення слідчим прокурора про підставу початку досудового розслідування.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз вказаних норм закону приводить до висновку про те, що відомостями про вчинення кримінального правопорушення, які вносяться в ЄРДР є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Як вбачається з фабули, яка внесена до ЄРДР в межах кримінального провадження № 42018110350000001 від 12.01.2018 року вона не міститься об'єктивних даних, які б дійсно свідчили про ознаки злочинів, що підтверджують реальність події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочинів), передбачених ч.2 ст.364; ч.3 ст.426-1 КК України.
При цьому, аналізуючи зміст клопотання, приходжу до висновку, що доводи прокурора на обґрунтування клопотання та фактичні обставини, які прокурор розцінює, як кримінальне правопорушення, наведені у самому клопотанні інші ніж ті про які йдеться в ЄРДР щодо кримінальних правопорушень, у зв'язку із розслідуванням яких подається клопотання. Тобто виклад фактичних обставин наведених у клопотанні не відповідає фабулі кримінальних правопорушень відомості щодо яких внесено до ЄРДР, а фабула викладена в ЄРДР по своїй суті не містить складових ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364; ч.3 ст.426-1 КК України.
При цьому, прокурор в клопотанні порушує питання про накладення арешту на ряд земельних ділянок, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову, які на даний час знаходяться в приватній власності фізичних осіб, які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, обґрунтовуючи необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки тим, що вони перебувають у постійному користуванні Міністерства оборони України, а саме, Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, всупереч положенню ч.5 ст. 132 КПК України, згідно якого сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються, прокурор до клопотання не долучив доказів на підтвердження того, що земельні ділянки про накладення арешту на які порушується питання перебувають або перебували у постійному користуванні Військовій частині НОМЕР_1 .
Так, у клопотанні прокурор вказує про те, що службові особи Віта-Поштової сільської ради в порушення вимог ст. 122 Земельного кодексу України, зловживаючи службовим становищем перевищили свої повноваження та внесли зміни до свого попереднього рішення 4 сесії 5 скликання від 10.10.2006 року щодо інвентаризації земельної ділянки, яка знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 , чим фактично зменшили площу зазначеної земельної ділянки з 32 га на 12 га, що завдало істотну шкоду державним інтересам.
Однак акт інвентаризації вказує на те, що за розпорядження районної державної адміністрації виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 12.02.1998 року № 125 проводилася інвентаризація земель військової частини НОМЕР_1 , з метою виготовлення державний актів постійного користування землею.
Тобто сам по собі такий акт не підтверджує права Військової частини НОМЕР_1 на постійне користування земельною ділянкою, а лише підтверджує проведення інвентаризації.
Крім того, як убачається із рішення 4 сесії 5 скликання Віта-Поштової сільської ради від 10.10.2006 року було затверджено матеріали інвентаризації та надання дозволу на збір технічної документації по оформленню права постійного користування землею в/ч НОМЕР_1 .
Разом з тим, прокурором не надано будь-який документів, що в/ч НОМЕР_1 зібрала технічну документацію та оформила право постійного користування згаданою землею.
А тому вважаю, що матеріалами клопотання не доведено наявності у в/ч НОМЕР_1 права постійного користування земельною ділянкою площею 31,9862 Га.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що земельні ділянки, про арешт яких порушується питання, фактично перебували у комунальній власності Віта-Поштової територіальної громади, а отже саме до повноважень Віта-Поштової сільської ради і було віднесено вирішення питання про передання у власність або у користування цих земель.
Варто й уваги те, що в кримінальному провадженні № 42018110350000001 від 12.01.2018 року жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні розслідуваних кримінальних правопорушень, так само відсутні будь-які дані щодо обґрунтованого розміру цивільного позову, а тому такі доводи для накладення арешту на вказане майно, взагалі необґрунтовані.
Слід зауважити про те, що правові підстави для арешту вказаних земельних ділянок відсутні взагалі, оскільки ці земельні ділянки також не відповідають і критеріям речових доказів, визначених у ст.98 КПК України, так як, не можуть бути використанні як доказ у даному кримінальному провадженні відсутня розумність і співрозмірність обмеження права власності фізичних осіб, які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження тим, більше, що не доведено неправомірності отримання цих земельних ділянок такими особами. Крім того порушене питання про арешт майна у даному випадку не відповідає завданням кримінального провадження.
Слід звернути увагу на те, що статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:
«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).
2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».
Таким чином, враховуючи положення Кримінального процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, на переконання слідчого судді, дане клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності фізичних осіб призведе до порушення принципу верховенства пава, згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також до порушення справедливого балансу між інтересами власників майна, гарантованими їм законом, і завданнями цього кримінального провадження та таке втручання у право власності не може вважатися законним.
Приймаючи до уваги вищевикладене, відсутність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання слідчого.
Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018110350000001 від 12.01.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 426-1 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя