Справа № 760/8301/17
Провадження № 2/760/4151/17
15 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Каліщук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-стархова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування та штрафних санкцій, -
12.05.2017 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що 17.11.2014 в м. Києві по вулиці Артема, 68 сталася дорожньо-транспортна пригода в якій було пошкоджено належний їй автомобіль марки «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1. Вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, відповідальність якого згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4164253 була застрахована в АТ «УОСК». З метою отримання страхового відшкодування вона звернулася до відповідача АТ «УОСК» з відповідною заявою, та надала необхідні документи. АТ «УОСК» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 13 751, 21 грн. Разом з тим, до цього часу АТ «УОСК» свої зобов'язання за договором страхування по виплаті страхового відшкодування не виконало. З наведених підстав, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по страховому відшкодуванню у розмірі 13 751, 21 грн. Крім того, на підставі положень п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача пеню за час прострочки в розмірі 13 896, 04 грн., на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати в розмірі 7 866, 57 грн., три проценти річних у розмірі 1 080, 51 грн.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача АТ «УОСК» в судовому засіданні вимоги позивача визнав частково, в частині стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування та стягнення пені в межах строку позовної давності у сумі 7242,34 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені просив відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Проти вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат заперечував, посилаючись на те, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням збитків та шкоди.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
За загальним правилом визначеним ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ст. 1194 ЦК України, передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе додаткову (субсидіарну) відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.
Згідно Закону України «Про страхування», цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню.
Як визначено ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
Статтею 22 Закону України №1961-IV передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Судом встановлено, що 12.05.2017 в м. Києві по по вулиці Артема, 68 з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль марки «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_1
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував автомобілем «Део» д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована у АТ «УОСК» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4164253.
Позивачем подано до АТ «УОСК» заяву про виплату страхового відшкодування.
Листом від 18.02.2015 №1598 АТ «УОСК» повідомило позивача, що за результатами розгляду її заяви прийнято рішення про виплату їй страхового відшкодування в сумі 13 751, 21 грн.
Відповідач порушив строки виплати страхового відшкодування.
На час розгляду справи зобов'язання відповідача по виплаті страхового відшкодування залишаються невиконаними.
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма, в супереч доводам представника відповідача, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що вбачається із роз'яснень викладених у пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Таким чином, враховуючи факт порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування позивачем правомірно пред'явлено до відповідача вимоги про стягнення несплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Відповідно до представленого позивачем розрахунку, останньою пред'явлено до стягнення з відповідача пеню за час прострочки в розмірі 13 896, 04 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 866, 57 грн., три проценти річних у розмірі 1 080, 51 грн.
Представлений позивачем розрахунок є детально складений, аргументований, відповідає вимогам закону, по суті відповідачем не оспорений, а тому приймається судом до уваги при ухваленні рішення по суті позовних вимог.
Разом з цим, з розрахунку позивача вбачається, що останнім нараховано пеню за період з 06.03.2015 по 16.10.2017.
Від відповідача надійшла заява про застосування до вимог позивача про стягнення пені позовної давності.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Доводи представника відповідача про те, що вимоги про стягнення пені за період з 06.03.2015 по 11.05.2016 пред'явлені з пропуском позовної давності, є обґрунтованими, а тому з урахуванням заяви відповідача про застосування до цих вимог позовної давності, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за період з 06.03.2015 по 11.05.2016. не підлягають задоволенню.
За таких обставин, приймаючи до уваги часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути: невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 13'751, 21 грн., пеню в розмірі 7'242, 34 грн., 3% річних в розмірі 1'080,51 грн., інфляційні втрати в сумі 7'866, 57 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку що позов ОСОБА_1 до АТ «УОСК» про стягнення суми страхового відшкодування та штрафних санкцій належить задовольнити частково.
У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат на користь позивача підлягає стягненню з відповідача АТ «УОСК» - 640,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 20, 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625, 992, 1166, 1187 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-стархова компанія» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 13'751, 21 грн., пеню в розмірі 7'242, 34 грн., 3% річних в розмірі 1'080,51 грн., інфляційні втрати в сумі 7'866, 57 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 640,00 грн..
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Лазаренко