печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6824/18-к
28 березня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014100030013137 від 21.11.2014,
07.02.2018 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014100030013137 від 21.11.2014, у якій просила зобов'язати слідчого повернути тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль моделі «LAND ROVER RANGE ROVER», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Власник майна ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином, до суду подала заяву про розгляд скарги у її відсутність, вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду повідомлення, з якого слідує, що на майно на поверненні якого наполягає заявник, ухвалою слідчого судді накладено арешт, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного особистого обшуку особи, через призму оскарження бездіяльності слідчого.
Як встановлено, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100060002625 від 16.04.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 357, ч. 2, 4 ст. 190 КК України.
З матеріалів скарги слідує, що також встановлено з повідомлення старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 від 28.03.2018 № 1340/24/2/2018, що на майно на поверненні якого наполягає заявник, ухвалою слідчого судді накладено арешт. Також, слідчий вказав, що регіональним сервісним центром МВС в м. Києві скасовано державну реєстрацію автомобіля «LAND ROVER», державний номерний знак НОМЕР_2 , а відтак ОСОБА_3 на теперішній час не являється власником вказаного автомобіля.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Частиною 7 ст. 236 КПК України встановлено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, уразі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
За викладених обставин слідчий суддя приходить до переконання, що скарга не підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що на майно на поверненні якого наполягає заявник, ухвалою слідчого судді накладено арешт, а також, те що регіональним сервісним центром МВС в м. Києві скасовано державну реєстрацію автомобіля «LAND ROVER», державний номерний знак НОМЕР_2 , а відтак ОСОБА_3 на теперішній час не являється власником вказаного автомобіля, а відтак воно відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України не має статусу тимчасово вилученого майна та як наслідок не може бути застосована правова процедура щодо повернення майна, що передбачено статтею 169 КПК України, тому скарга є безпідставною, та на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 168, 171, 234-236, 303, 306, 307, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12014100030013137 від 21.11.2014- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1