Номер провадження 2-а/754/381/18
Справа №754/1738/18
Іменем України
26 квітня 2018 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративний позов Кучеренка Юрія Альфредовича до Інспектора патрульної поліції роти №3, 2-го батальйону лейтенанта поліції Скворцова І.М., третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача Інспектора патрульної поліції роти №3, 2-го батальйону лейтенанта поліції Скворцова І.М. про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на те, що 10 лютого 2018 року інспектором патрульної поліції 3 роти 2-го батальйону лейтенантом поліції Скворцовим І.М. було винесено постанову ВР №056437 про притягнення Кучеренка Ю.А. до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до змісту постанови, позивач, керуючи транспортним засобом виїхав на смугу для громадського транспорту. Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без врахування його зауважень, розглянута на місці зупинки автомобіля, позивача було позбавлено скористатись у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, вказана постанова винесена з порушенням процедури розгляду справи, а саме відповідач проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом за заявою представника Департаменту патрульної поліції - Орлова О.С. від 27.03.2018 р. було залучено в якості третьої особи - Департамент патрульної поліції.
23.04.2018 року на адресу суду відповідачем та третьої особою було надано пояснення щодо позову, в яких зазначено, що обґрунтування позовних вимог позивача базується на припущеннях, позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності та просили в задоволені позовних вимог відмовити, на доказ вчинення адміністративного правопорушення додано диск DVD-R з фрагментами відеозаписів з нагрудного відео реєстратора поліцейського.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 056437, громадянин Кучеренко Ю.А. 10.02.2018 року о 14 год. 45 хв. керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Carisma», номерний знак (LT) FSM 443, в м. Києві по бул. Перова, 20, здійснив рух смугою для громадського транспорту який суттєва перешкоджав іншому руху (без наміру повернути праворуч), чим порушив п. 17.1 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.
Відповідно до п. 17.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 Знак 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" або 5.11 Знак 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із переглянутого судом диску DVD-R з фрагментами відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що позивач 10.02.2018 р. о 14 год. 45 хв., керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Carisma», номерний знак (LT) FSM 443, в м. Києві по бул. Перова, 20, здійснив рух у смузі руху, що призначена для руху маршрутних транспортних засобів позначену відповідним дорожнім знаком 5.11, та порушив п.17.1 ПДР України.
Судом встановлена правомірність дій працівника патрульної поліції в частині винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з його формальних міркувань, та розцінюються судом, як бажання уникнути адміністративної відповідальності.
Враховуючи зібрані по справі докази, відсутність доказів, які спростовують факт порушення п. 17.1 ПДР України позивачем, суд вважає рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в його діях порушення п. 17.1 ПДР України, та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги заперечення позивача, оскільки ці твердження є непослідовні, суперечливі і не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому аналізуючи наведені факти, приймаючи до уваги, те що дотримання правил дорожнього руху є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, суд приходить до переконання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а згідно вимог ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Особи які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, правомірним та законним, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
В адміністративному позові Кучеренка Юрія Альфредовича до Інспектора патрульної поліції роти №3, 2-го батальйону лейтенанта поліції Скворцова І.М., третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправними дії інспектора патрульної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя