Номер провадження 2-а/754/154/18
Справа №754/8673/17
Іменем України
05 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Галась І.А.
при секретарі - Дмитрієвій А.А.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Садової О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона (позивач) як пенсіонер з 01.08.2011 р. перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві, коли було призначено пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 як працівнику охорони здоров'я.
19.05.2017 р. після досягнення пенсійного віку, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, позивач подала до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві необхідні документи та заяву про призначення пенсії за віком замість пенсії за вислугу років.
Пенсію за віком позивачу призначили 01.02.2017 р.
Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві при обчислені, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за віком застосувало показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік - 1197,91 грн.
В результаті розрахунку, проведеного відповідачем, розмір її (позивача) пенсії за віком виявився суттєво меншим, ніж мав становити за умови дотримання норм ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058.
30.05.2017 р. вона (позивач) звернулась до відповідача з заявою, в якій просила провести обчислення її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 р. (3764,40), відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, оскільки її пенсія за віком є першою, яку їй призначено відповідно до зазначеного закону.
Листом від 15.06.2017 р. №9299/14Д-806, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило, що оскільки позивач отримувала раніше пенсію за віком як працівник освіти, то згідно п.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який зараховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як вказує відповідач, відповідно до наданих нею (позивачем) зави та комплекту документів було проведено розрахунок пенсії за віком з урахуванням показника заробітної плати (доходи) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн., відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в її випадку відсутній перехід з одного виду пенсії на інший вид пенсії, тому що пенсія за віком призначається їй вперше.
Крім того, після призначення першої пенсії вона (позивач) продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вважає, що при призначенні їй пенсії за віком має бути застосований показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарних роки, що передували року її звернення за призначення пенсії за віком, відповідно до норм ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058., тобто за 2014-2016 роки (3764,40), починаючи з дня призначення пенсії за віком.
Протиправні дії відповідача полягають в застосування у 2017 році при призначеній їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік, що призвело до її неправильного обчислення, нарахування та виплати.
Враховуючи вищевикладене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд: визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні у сумі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначені їй пенсії за віком у 2017 році - протиправними; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити обчислення, нарахування та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_3 у відповідності до ч. 1 ст. 27 та ч.ч. 1,2 с.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та з врахуванням коефіциенту стажу з урахуванням кратності 1,35, починаючи з 01.02.2017 р. А також стягнути на її користь сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві.
06 липня 2017 року відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до ч.3 ст.30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діє після 15.12.2017 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позові і просила їх задовольнити у повному обсязі.
Стороною відповідача до суду надано відзив щодо позовних вимог ОСОБА_3 відповідно до яких дії Управління є законними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти позову, наголосив, що позивачу фактично призначена та розрахована пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Переведення з виду на вид в межах одного закону відбувається із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за рік, що передував року призначення (у позивача призначення відбулось в 2011 році).
Представник Управління в наданих суду усних запереченнях та відзиву, наголосив, що 03.09.2017 р. було прийнято закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Відповідно до п. 4-3 вищезазначеного закону «Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%»
Отже, з 01 жовтня 2017 року так як пенсія позивачу була уже призначена, то Управлінням правомірно здійснено перерахунок із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 р.р. із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Зокрема, до жовтня 2017 року розмір пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив 1693,96 грн., з жовтня 2017 року 3443,77 грн. таким чином, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві діє та діяло пр. призначені позивачу ОСОБА_3 щодо застосування середньої заробітної плати за 2007 р. при переведенні на пенсію за віком відповідно до вимог чинного законодавства та просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, з 01.12.2006 р. перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
25.01.2017 р. ОСОБА_3 подала заяву до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши всі необхідні документи.
01.02.2017 р. позивач отримує пенсію за віком, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
30.05.2017 р. позивач звернулась до Лівобережного об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просила провести обчислення пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 15.06.2017 р. №9299/14/Д-806, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві повідомило, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який зараховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як вказує відповідач в своєму листі, ОСОБА_3 призначена пенсія за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік в сумі 1197,91 грн., оскільки пенсія за вислугу років призначена до 2007 р.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного .
Виходячи зі змісту ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зіст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ч.2ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретного визначеного кола осіб, передбачених спеціальними законами України.
Пенсія за віком - загальна визначена пенсія для усіх категорій осіб.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Органи Пенсійного фонду України, як державний орган, що реалізує право громадян на пенсійне забезпечення, їх посадові та службові особи, зобов'язані неухильно дотримуватись прав громадян при призначенні і виплаті пенсій, вживати заходи щодо попередження їх порушення, надавати допомогу громадянам у витребуванні та оформленні необхідних для призначення пенсії документів.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Ч. 3 ст. 45 Закону України №1058-IV регламентує переведення з одного виду пенсії за цим законом на інший.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV в переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії або попереднього перерахунку. За бажанням пенсіонера при переведені з одного виду пенсії на інший пенсійний орган може врахувати заробітну плату за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Отже, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцеві положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України"Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 16 розділу XV Прикінцеві положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Тобто, законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином пенсія за вислугою років як працівнику охорони здоров'я, призначена позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є різними видами пенсії передбаченими різними законами.
Пенсія за вислугою років як працівнику охорони здоров'я, позивачу у 2007 році призначена саме відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. А за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 25.01.2017 р.
Правовий висновок, що пенсія за вислугу років, пенсія за віком на пільгових умовах передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» є відмінними від видів пенсії, що передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», висловлені і у рішеннях ВСУ та ВАСУ. Зокрема у постанові ВСУ від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а, ухвалі ВАСУ від 21.02.2017 року у справі № 212/3020/16-а, ухвалі ВАСУ від 25.06.2015 року у справі № 184/1966/14-а.
Таким чином, аналіз зазначених вище правових норм, дає суду підстави дійти до висновку, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3ст. 45 Закону щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
При цьому правила ч. 3 ст. 45 Закону поширюється виключно на випадки переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону(за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення ч. 3ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не можуть бути застосовані.
Як було встановлено судом, позивачу у 2007 році було призначено пенсію за вислугою років, право на яку врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Натомість право позивача на призначення та отримання пенсії за віком передбачено ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням зазначеного, положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у даному випадку застосуванню не підлягають.
Слід зауважити, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) позивачки за весь період страхового стажу, оскільки після первинного призначення пенсії за вислугою років позивачка продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином в даному випадку має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення, і не довели правомірності винесення оскаржуваних висновку та наказу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
За правилами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Таким чином, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 640 грн. здійснених та документально підтверджених витрат сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст. ст. 19, 46, Конституції України, ст.ст. 72, 73, 74, 77, 139, 192-227 КАС України, ч. 1 ст. 9, ст.ст. 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні у розмірі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії за віком у 2017 році - протиправними.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплатуОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ст. ст. 27, 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2017 року, та з врахуванням коефіциенту стажу з урахуванням кратності 1,35, починаючи з дати звернення до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто з 01.02.2017 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: