Справа № 2-6621/09/12
«17» грудня 2009 р. Київський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого - суді ОСОБА_1,
при секретарі - Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» (далі КС «ВНКТ») про стягнення грошей за договором внеску (вкладу) на депозитний рахунок і процентів по даному вкладу ,
19 жовтня 2009 р. ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просить: стягнути з відповідача гроші в сумі 8000 грн., 30 % річних за користування депозитним вкладом в сумі 2400 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.07.2008 р. між нею та КС «ВНКТ» було укладено договір № 057-337 про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок в сумі 8000,0 грн. Відповідно до умов цього договору відповідач зобов'язався забезпечити збереження і повернення внеску у встановлені договором строки; нарахувати їй відсотки за використання внеску у встановлені договором строки. Після закінчення строку дії договору відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, оскільки а ні суму внеску, а ні суму процентів за договором не виплатив.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Відповідач КС «ВНКТ» до суду свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи за місцем знаходження відповідача. Відповідно до ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 виходячи з наступного.
23 липня 2008 року між ОСОБА_2 (Вкладник) та КС «ВНКТ» (Спілка), був укладений депозитний договір № 057-337, відповідно до умов якого «Вкладник» вніс, а «Спілка» прийняла грошові кошти (вклад) у сумі 8000,0 грн. За використання цих грошових коштів «Спілка» зобов'язалась виплатити «Вкладнику» 30 відсотків річних та повернути суму вкладу у встановлені договором строки. Термін дії договору з 23.07.2008 р. по 23.07.2009 р. /а.с. 5/.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В судовому засіданні встановлено, після закінчення терміну дії вищезазначеного договору «Спілка» свої обов'язки за договором в повному обсязі не виконала, оскільки не повернула ОСОБА_2 ані суму вкладу, а ні відсотки за договором в сумі 2400 грн.
Таким чином, заборгованість КС «ВНКТ» перед позивачем за договором становить 10400 грн.
Відповідно до ч.7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» № 2908-III від 20.12.2001 р., повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором. Згідно ч.2 ст. 23 цього Закону кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
Згідно укладеного з членом кредитної спілки ОСОБА_2 договором, строк дії останнього закінчився, тому позивач має право вимагати та одержати належні їй за цим договором кошти у повному обсязі.
Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях на оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів не заслуговує на увагу, в зв'язку з тим, що мораторій запроваджено відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2009 року , яка встановлює заборону під час дії мораторію на здійснення стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).
Статті 201 ті 202 ЦПК України не передбачають таких підстав для зупинення провадження по цивільній справі як введення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_2 пов'язані лише з поверненням залишку невиплаченої суми її вкладу та процентів, а не зі стягненням (нарахуванням) неустойки.
Таким чином, можливо дійти висновку, що суд не позбавлений можливості під час дії мораторію розв'язати по суті спір між членом КС «ВНКТ» та цією фінансовою установою про повернення вкладу.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача суд стягує в доход держави суму судових витрат, що залишилась несплаченої при пред'явленні позову, а саме судовий збір в сумі 134,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 260,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 10, 23 Закону України «Про кредитні спілки» № 2908-III від 20.12.2001 р., суд, -
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Стягнути з Кредитної спілки «Всеукраїнське Народне Кредитне Товариство» на користь ОСОБА_2 заборгованість по вкладу за договором № 057-337 від 23.07.2008 року у розмірі 10400 /десять тисяч чотириста/ грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 134 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 260 грн., витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3000 грн., а всього стягнути 13794 /тринадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири/ грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.