Справа № 2-47/09/12
23 листопада 2009 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді Садовського К.С.
при секретарі - Альбощій Ж.В., Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства „Охорона”, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, враховуючи зміни та доповнення, просить стягнути з АТ „Охорона” та ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 17356,83 грн., моральну шкодув сумі 5000 грн. та судові витрати. Свої вимги позивач обгрунтовує тим, що внаслідок ДТП, яке мало місце 01 січня 2006 року, та сталося з вини відовідачів, йому заподіяна матеріальна і моральна шкода.
В судомоу засідання позивач свої уточнені позовні вимоги підтрмиав та пояснив суду, що 01 січня 2006 року о 22,40 годин він керував за генеральним друченням автомобілем ВАЗ-2106, д/н 07-324 ХА та рухався по вул. Шевченко в напррямку вул. Матюшенко в м. Харкові. Під час руху по вул. Шевченко, біля прехрестя з 2-м Вологодським в'їздом, на його смугу руху виїхав автомобіль НОМЕР_1, який належить АТ «Охорона», під керуванням ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного спяніння, виїхав на зустрічну смугу руху, не впевнившись в безпеці руху та допустив зіткнення з його автомобілем, після чого з місця ДТП втік. Внаслідок ДТП він одержав тілесні ушкодження, з приводу чого був доставлений до 4-ї лікарні швидкої медичної допомоги, де знаходився на стаціонарному лікуванні, а його автомобіль одержав значні механічні ушкодження.
Представник відповідачів ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, проти задволення позову заперечував у повному обсязі, посилачюись на те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем по справі, оскільки власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_3 Також посилається на недоведенність вини у вчиненні ДТП саме ОСОБА_2 та вважає виним в порушенні Правил дорожнього руху ОСОБА_1 Вимоги позивача про відкшодування йому моральної шкоди вважає недоведеними.
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні 28.11.2007 року пояснив суду, що він є власником транспортного засобу ВАЗ-2106, д/н НОМЕР_3 але ніяких матеріальних претензій до відповідчів не має і в подальшому уповноважеє ОСОБА_1 представляти його інтереси в суді на підставі довіреності. Просив розглянути справу без його участі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у їх сукупності, частково задвольняє позов ОСОБА_1 з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 01 січня 2006 року о 21.50 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Шевченко м. Харкова в районі перехрестя з 2-м Вологодським в'їздом, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, що завдало автомобілям механічні пошкодження.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно чинної постанови Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2006 р., ОСОБА_1 судом був визнаний не винним в порушенні Правил дорожнього руху України, що знаходяться в причинному зв'язку із подією ДТП від 01.01.2006 р., а провадження по адміністративній справі відносно нього було закрито за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ця дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія ОСОБА_2, винність якого підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 01.01.2006 р.; довідкою по ДТП від 01.01.2006 р.; схемою до протоколу огляду місця ДТП від 01.01.2006 р., з якої вбачається, що місце зіткнення автомобілів знаходиться на смузі руху автомобіля ВАЗ-2106 д/н 073-24ХА; поясненнями свідка ОСОБА_5, яка заявила, що була свідком події ДТП та підтвердила той факт, що зіткнення автомобілів відбулось на смузі руху автомобіля ВАЗ-2106 д/н 073-24ХА.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно відомостей, наданих УДАІ ГУМВС України в Харківській області (лист № 6748 від 24.10.2006 року) транспортний засіб DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_5 належить на праві власності Акціонерному товариству «ОХОРОНА» /а.с 44/.
З пояснень свідка ОСОБА_6 та допитаного в якості свідка ОСОБА_2 відомо, що 01.01.2006 року працівник АТ «ОХОРОНА» ОСОБА_6, за яким був закріплений транспортний засіб DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_5, безпідставно, не отримавши на це згоду власника транспортного засобу, дозволив гр. ОСОБА_2 сісти за кермо цього автомобілю та самостійно керувати ним.
Як встановлено судом станом на 01.01.2006 року ОСОБА_7 не був співробітником АТ «Охорона, а працював охоронцем-водієм в ТОВ «Охорона-2» /а.с. 152/.
Відповідно до ч.3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 неправомірно заволодів транспортним засобом - DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_5, оскільки не отримав на це згоду власника автомобіля - АТ «Охорона», а тому шкоду, що заподіяна позивачу, повинен відшкодувати він самостійно.
Положення ч.4 ст. 1187 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки з боку АТ «Охорона» судом не виявлено дій які б сприяли неправомірному заволодінню ОСОБА_2 транспортним засобом DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_5, оскільки власник не знав і не міг знати, що автомобіль буде переданий співробітником ОСОБА_6 іншій особі.
В судовому засіданні встановлено, що в наслідок ДТП, що сталося з вини відповідача ОСОБА_2, заподіяна матеріальна шкода позивачу.
Розмір матеріальної шкоди і понесених позивачем судових витрат документально підтверджений матеріальними цивільної справи, а саме: висновком автотоварознавчої експертизи № 3510 від 18.08.2008 року /а.с. 169-170/ згідно з яким величина матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля НОМЕР_6 в наслідок пошкодження при ДТП, що мало місце 01.01.2006 року, складає 7095,25 грн.; квитанціями про сплату судового збору в сумі 328,61 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. /а.с. 1, 3/; квитанцією про оплату послуг спеціаліста-товарознавця у розмірі 290 грн. /а.с.18/, квитанцією про оплату послуг експерта-автотоварознавця у розмірі 455,27 грн. /а.с.194/, квитанцією про оплату послуг адвоката у розмірі 1200 грн. /а.с.194/.
Вимоги позивача про стягнення матеріального збитку у розмірі 15411,56 грн. суд вважає необгрнутованими, оскільки згідно висновку експерта сума 15411,56 грн. є вартістю відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_7, і не відповідає розміру матеріальної шкоди, що завдана позивачу і яка складає 7095,25 грн.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд керувався положеннями ст.1167 ЦК України та постановою № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „ Про судову практику по справам про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди” і вважає, що позивачу завдана моральна шкода, оскільки внаслідок ДТП йому були завдані тілесні ушкодження у вигляді забиття м'яких тканин лобної області, забиття грудної клітини з приводу чого він проходив лікування у відділенні полі травми ХМКЛ ШМНД з 02.01.2006 р. по 09.01.2006 р. /а.с. 153/. Внаслідок ДТП був порушений звичайний ритм життя ОСОБА_1, він був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, витрачав час на відвідування спеціалістів, ДАІ, консультації юристів. З врахуванням обставин справи, суд стягує з відповідача на користь позивача 3000 грн. моральної шкоди.
Доводи представника відповідачів про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 27.03.1992 р., з послідуючими змінами та доповненнями, особа, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 на момент ДТП володів автомобілем НОМЕР_8 на підставі Довіреності (в порядку передоручення) від 26.02.2005 р., на підставі якої мав право керувати та розпоряджатися цим автомобілем /а.с. 8/.
Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 7095 грн. 25 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000 грн., витрати на проведення дослідження спеціаліста-товарознавця у розмірі 290 грн., витрати на проведення дослідження експерта-товарознавця у розмірі 455,27 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1200 грн., судовий збір у розмірі 328 грн. 61 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу у розмірі 30 грн., а всього стягнути - 12399 /дванадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять/ грн. 13 коп.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Охорона» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.