Справа № 22ц- 3729 Головуючий у І інстанції Скрипник О.Г.
Категорія Доповідач у II інстанції Касьяненко Л.І.
23 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Антоненко В.І. Суддів: Касьяненко Л.Ї., Поліщука М.А. При секретарі: Бобку О.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення та ухвалу про скасування заходів про забезпечення позову Вишгородського райсуду від 27.08.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської райдержадміністрації, Вишгородської райради; Толокунської сільради, ЗАТ „ Жовтень" , 3-я особа: Вишгородське управління земельних ресурсів у Вишгородському районі про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
Позивачка звернулася в суд з вказаним позовом, Посилаючись на те. що вона працювала в рибколгоспі „ Жовтень", який був реорганізований в ЗАТ „ Жовтень", в користуванні якого знаходилася земля пл. 550, 0 га. Рішенням Вишгородської райради від 14, 05.1992 року право користування рибколгоспу „ Жовтень" на земельну ділянку пл. 550 га було припинено та землям надано статус радіоактивно забруднених земель. Вважала , що вказаним рішенням порушене її право на отримання земельної частки/ паю/ як члена сільськогосподарського підприємства , оскільки вона працювала в рибколгоспі , є членом ЗАТ "Жовтень"- правонаступника рибоколгоспу, тому набула право на отримання земельної частки/ паю/, а вилучення землі проводилося всупереч вимогам ЗК України,
Також вважала, що право на отримання земельної частки паю набули і всі члени колишнього КСРП "Жовтень" , тому просила визнати право спільної власності на землю громадян, які на час реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства працювали у колгоспі , а також були пенсіонерами цього колгоспу. Зобов"язати відділ земельного кадастру виготовити ДА на право спільної власності на зазначену земельну ділянку на осіб, які на час реорганізації КСП Жовтень" працювали у колгоспі, а також були пенсіонерами цього колгоспу,
Ухвалою Вишгородського райсуду від 21.05.2008 року за заявою позивачки було вжито заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Вишгородській райдержадміністрації вчиняти будь-які дії, пов"язані з відчуженням , наданням в оренду земель, розташованих на території Толокунської сільради та належних ЗАТ „ Жовтень", які були виведені із користування на підставі рішення 21 скликання Вишгородської міськради від 14.05.1992 року. Рішенням Вишгородського райсуду від 27.08.2008 року в задоволенні позову
ОСОБА_2 відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову , вжиті ухвалою Вишгородського райсуду від 21.05.2008 року.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також скасувати ухвалу суду про скасування заходів про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом І ч.1 ст. 17 КАС України спори фізичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.21 КАС України та ст. 16 ЦПК України не допускається об"єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи ., позивачка просила визнати незаконним рішення Вишгородської райради 21 скликання від 14.05.1992 року щодо виведення із користування рибколгоспу „Жовтень" земель та скасувати його: зобов'язати Вишгородську райдержадміністрацію винести рішення про проведення робіт із землеустрою для відведення земельної ділянки у власність ЗАТ" Жовтень"; зобов'язати Вишгородську райдержадміністрацію винести розпорядження , згідно якого передати у власність ЗАТ" Жовтень" земельну ділянку для подальшого її паювання між членами ЗАТ "Жовтень" та зобов'язати відповідачів провести паювання земель яка належала ЗАТ "Жовтень" між його членами.
Змінюючи свої позовні вимоги, позивачка просила визнати право спільної власності на спірну земельну ділянку громадян, які на час реорганізації КСРП „ Жовтень" працювали у колгоспі , а також були пенсіонерами цього колгоспу та зобов'язати відділ Державного земельного кадастру України виготовити державний акт на право спільної власності на осіб, які на час реорганізації с сільськогосподарського підприємства працювали у колгоспі „ Жовтень".
Ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_2, суд не врахував, що частина позовних вимог , заявлених позивачкою є публічно - правовим спором фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження їх дій і рішень і розгляд якого має поводитися за правилами адміністративного судочинства, а інша частина - повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Однак суд І інстанції на зазначене уваги не звернув та вирішив всі вимоги за правилами цивільного судочинства ; допустивши таким чином порушення норм процесуальної справа . що є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд.
Оскільки рішення суду про відмову в позові скасовується, то підлягає скасуванню і ухвала
про забезпечення позову згідно ч.6 ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського райсуду від 27.08.2008 року та ухвалу про скасування застосування заходів про забезпечення позову від 27.08.2008 року скасувати . справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.