Справа № 2-235/09/01
10 грудня 2009 року Київський районний суд м.Харкова у складі: судді Шаренко С.Л.
при секретарі Бардіній Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 просить розділити сумісне майно подружжя, вказуючи, що з 2002 по 2007 роки вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 за час сумісного проживання ними придбана квартира АДРЕСА_1, пральня машина, шафа-купе та сплачувався кредит за автомобіль «КІА СЕРАТО». Вона просить визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеної квартири та стягнути кошти за Ѕ частину вартості пральної машини - 1074 гр., шафи-купе - 2750 гр. та стягнути з відповідача Ѕ частину суми виплаченої за автомобіль «КІА СЕРАТО» та частину суми виплаченого кредиту за автомобіль.Позивач також просить визнати за нею право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2, де ј частину ОСОБА_2 придбав в період шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково та зазначив, що в період перебування в шлюбі з ОСОБА_1 ними були придбані: пральна машина та шафа-купе. Квартира АДРЕСА_3 була фактично придбана його сестрою ОСОБА_3 для своєї сім»ї, частина квартири 265 по вул..Блюхера. 13-а в м.Харкові була ним отримана в результаті приватизації, 5000 доларів США для внесення першого внеску для придбання автомобіля належали його матері, і тільки сума, яка виплачувалася на погашення кредиту належала до сумісного майна подружжя. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. ОСОБА_4 достовірно встановлено, що з 23.03.2002 року до 29.12.2007 р. позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.13,14, 31) Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15). 27.11.2003 р. ОСОБА_2 став власником ј частини квартири АДРЕСА_4 «А» в м.Харкові (а.с.11). 29.12.2003 р. ОСОБА_2 купив 3-кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_3 (а.с.17). 27.12.2006 р. подружжям була придбана пральна машина «ZANUSSI» вартістю 2148 гр. (а.с.72-74). 25.05.2007 р. ОСОБА_2 придбав автомобіль «КІА СЕРАТО», вартістю 86 000 гр. (а.с.24-26). Для придбання зазначеного автомобіля ОСОБА_2 вніс продавцю 8600 гр. готівкою, а 15 480 доларів США позичив у ВАТ «Мегабанк» під 10,5 % річних, із строком погашення кредиту до 24.05.2013 р. (а.с. 24, 27-29). 23.06.2007 р. подружжям була придбана шафа-купе вартістю 5500 гр. (а.с.75). Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 9.12.2008 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 від 29.12.2003 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в частині покупця та переведенні на неї прав покупця (а.с.99-107). Таким чином, суд вважає, що об'єктом права сумісної власності майна подружжя є: квартира АДРЕСА_3, пральна машина «ZANUSSI», шафа-купе та грошові кошти, сплачені відповідачем за автомобіль «КІА СЕРАТО» та грошові кошти, сплачені відповідачем для погашення кредиту за придбання вказаного автомобілю. Відповідно до ст..60 СК України майно придбане в період шлюбу, належить чоловіку і дружині на праві загальної сумісної власності. Ст..70 СК України визначає, що в разі розподілу майна, частки майна чоловіка і жінки є рівними. А тому, суд в порядку розподілу сумісного майна подружжя визнає за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, на Ѕ частину пральної машини «ZANUSSI» вартістю 2148 гр., Ѕ частину шафи-купе вартістю 5500 гр.. Оскільки, пральна машина та шафа-купе є неподільними речами та перебувають у користуванні відповідача ОСОБА_2, то позивач має право на отримання грошової компенсації в сумі 3824 гр. ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_2 для придбання автомобіля вніс продавцю 8600 гр. - в день укладення договору купівлі-продажу, а 77 400 гр. - були перераховані ВАТ «Мегабанком» до 30.05.2007 р. ( п.п.2.5.1,2.5.2 договору від 25.05.2007 р. а.с.24). Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повинно бути стягнуто 4300 гр., сплачених з сімейного бюджету для придбання автомобілю. Згідно повідомлення ПАТ «Мегабанк» від 23.10.2009 р. розмір грошових коштів, виплачених по зобов'язанням ОСОБА_2 по кредитному договору № 16-285 П/2007 від 25.05.2007 р. в період з 25 травня 2007 року до 18 грудня 2007 року складає: 1290 доларів США - за кредитом, 794,71 долар США - за процентами, 1563,48 гр. - за комісійною винагородою ( а.с.127). Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на Ѕ частину зазначених грошових коштів, а саме на 2084,71 доларів США та 781 гр.74 коп. відповідно до ст.192 ЦК України грошовою одиницею є гривня, а тому на користь позивача з відповідача повинна бути стягнена сума еквівалентна 2084,71 доларам США. Суд погоджується з позицією відповідача в частині посилання на те, що ним сплачувалася сума для погашення кредиту, виходячи з курсу 505 гр. за 100 доларів США, що підтверджено випискою з рахунку, виданою ВАТ «Мегабанк» (а.с.137), а тому суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 527 гр. 78 коп. ( 2084,71 доларів США х 505 гр. =10 527 гр. 78 коп.). Таким чином, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в порядку розподілу сумісного майна подружжя грошову компенсацію на загальну суму 19 433 гр. 52 коп. (пральня машина -1074 гр. + шафа-купе - 2750 гр. + сплачена сума для придбання автомобіля - 4300 гр. + виплачена сума по кредиту для придбання автомобіля - 10 527 гр. 78 коп. + 781 гр. 74 коп. =19 433 гр. 52 коп.). Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/8 частину квартири, що належить , в тому числі і ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_6, оскільки ОСОБА_2 приймав участь у безкоштовній державній приватизації квартири, в якій він мешкав разом з своїм сином та батьками. Зазначене майно не може бути віднесеним до майна придбаного в період шлюбу, а тому суд відмовляє у включенні його в розподіл як сумісного майна подружжя. Суд вважає безпідставними заперечення відповідача, щодо невизнання ним права ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, оскільки з цього питання є рішення Київського районного суду м. Харкова від 9.12.2008 року, яке набрало чинності та має преюдиційне значення для вирішення цього спору. Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини. Безпідставними є заперечення відповідача в частині не визнання за ОСОБА_1 права на грошові кошти, що сплачені для придбання автомобіля та на рахунок погашення кредиту за нього, оскільки з означених вище договорів вбачається, що саме ОСОБА_2 вносив грошові кошти для придбання автомобіля, саме йому з метою придбання автомобіля був виданий банківський кредит, який ним виплачувався. Оскільки в 2007 році ОСОБА_2 ще перебував у шлюбі з ОСОБА_1 грошові кошти, витрачені для цього є сумісною власністю подружжя. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 15. 60 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 ч.1 СК України, ст.ст. 192, 183, 364 ч.2, 367 ЦК України, суд,-
вирішив:
в порядку розподілу сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 В'ячеславовою право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в порядку розподілу сумісного майна подружжя в сумі 19 433 гр. 52 коп. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/8 частину квартири 265 пор вул..Блюхера, 13-а в м.Харкові - відмовити. Рішення може бути оскаржене шляхом подачі протягом 10 днів, з моменту виготовлення повного тексту рішення, заяви про його апеляційне оскарження, а далі шляхом подачі протягом наступних 20 днів апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м.Харкова.
Суддя -