про відмову у забезпеченні позову
26 квітня 2018 р. № 814/1042/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши клопотання про забезпечення позову до подання позовної заяви
заявник:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, адреса для листування: АДРЕСА_2
зацікавлені особи:Міністерство юстиції України, вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ 1, 01001 Державне підприємство «Національні інформаційні системи», вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ 53, 04053
про:зупинення дії наказу від 14.03.2018 № 709/5; заборону вчиняти певні дії,
26 квітня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - заявник) звернувся до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив суд:
зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2018 № 709/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців державного реєстратора - приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1» (надалі Наказ) до набрання чинності рішенням суду;
заборонити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» вчиняти дії з блокування приватному нотаріусу Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначив, що через блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він обмежений у можливості повноцінно здійснювати нотаріальну діяльність, зокрема і реєстрацію спадкового майна (в тому числі нерухомого) та Наказ порушує його конституційні права.
При вирішенні заяви ОСОБА_1 суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено зокрема зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів заяви, предметом спору є правомірність винесеного Міністерством юстиції України наказу від 14.03.2018 № 4058/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців державного реєстратора - приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_1».
Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу, заявник вказав, що нотаріальна діяльність є його єдиним джерелом доходу, а відтак, дія наказу про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суперечить нормам чинного законодавства та порушує його конституційні права на працю.
Проте, приписами статті 34 Закону України «Про нотаріат» регламентовані повноваження нотаріусів та зазначено, що дії, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, є не єдиним видом нотаріальної діяльності, а тому доводи заявника про те, що Міністерство юстиції України фактично позбавляє його можливості здійснювати нотаріальну діяльність визначену, Законом України «Про нотаріат», є помилковими.
Водночас, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1, за захистом яких він має намір звернутися, заявник у своєму клопотанні про забезпечення позову не надав.
Таким чином, задоволення такої заяви шляхом зупинення дії Наказу до набрання законної сили рішенням суду фактично вирішує по суті, майбутній спір, що є неприпустимим з огляду на положення статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статями 150, 152, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали направити ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна