Справа № 2-702/2009 р.
07 грудня 2009 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Юхименко О.М.
при секретарі Озерській Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Золочів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області про визнання договору дійсним, встановлення факту володіння частиною житлового будинку та про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування, -
Позивачка звернулася до Золочівського районного суду з позовом про визнання договору дійсним, встановлення факту володіння частиною житлового будинку та про визнання права власності на 2/3 частину житлового будинку в порядку спадкування, розташованого по вул. Артема № 64, с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що відповідно реєстраційного посвідчення, виданого на підставі рішення виконкому Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області від 11.01.1996 року, 2/3 частини вищезазначеного житлового будинку належала Малорогозянській сільській раді Золочівського району Харківської області.
Відповідно Рішення № 3 від 22 січня 1996 року Виконавчий комітет Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області дав згоду її батькові - ОСОБА_2, на продаж 2/3 частини вищезазначеного житлового будинку.
13 грудня 1995 року її батьком було узгоджено суму спірної частини домоволодіння, яку він сплатив Малорогозянській сільській раді Золочівського району Харківської області відповідно до приходного касового ордену № 1. Але договір не було засвідчено належним чином у нотаріуса. В зв'язку з цим її батько не переоформив зазначену частину будинку на своє ім'я та не зареєстрував право на неї у БТІ, хоча протягом 1996 року по 2001 рік проживав в зазначеному будинку.
7 лютого 2001 року її батько помер, не залишивши заповіту. На момент відкриття спадщини спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_2 являються його дочка - ОСОБА_1, інші спадкоємці, які б мали право на її обов'язкову частку відсутні. Вона прийняла спадщину після померлого батька, продовжуючи проживати у спірному будинку і вступивши тим самим в його володіння. Звернувшись до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/3 частини спірного будинку. На інші 2/3 частини будинку оформлення права власності на неї не можливе, оскільки право власності на дану частину житлового будинку не було зареєстровано належним чином на її батька, та вирішення спору можливе тільки в судовому порядку.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала. Представник відповідача надав письмову заяву в якій проти задоволення позову не заперечує.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, прийшов до наступного .
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, і той із подружжя, котрий його пережив. Згідно з п. 3. ст. 1268 ЦК України спадкоємці, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, вони не заявили про відмову від неї. Також, відповідно до п. 5 цієї ж статті ЦК спадщина належить спадкодавцям і з часу її відкриття.
З наданої довідки - характеристики Дергачівського МБТІ від 18.05.2001 року вбачається, що 1/3 житлового будинку № 64 по вулиці Артема, в с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області належить ОСОБА_2, а 2/3 частини цього ж будинку належить Малорогозянській сільській раді Золочівського району Харківської області.
Згідно Рішення № 3 від 22 січня 2996 року, Виконавчий комітет Малорогозянської сільської ради народних депутатів Золочівського району Харківської області дав згоду на продаж 2/3 частини житлового будинку № 64 по вулиці Артема, в с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області.
Відповідно до квитанції до приходного касового ордену № 1 від 13.12.1995 року, ОСОБА_2 здійснив купівлю житлового будинку за 31 825 000 карбованців (тридцять один мільйон вісімсот двадцять п'ять тисяч).
Згідно довідки від 08. 10.2009 року № 137 Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області ОСОБА_1 на момент смерті її батька - ОСОБА_2 проживала разом з нам в будинку № 64 по вул. Артема, в с. Мала Рогозянка, Золочівського району Харківської області. Після його смерті фактично вступила у володіння вищезазначеним спадковим майном.
З наданого Технічного паспорта від 17.05.2001 року на житловий будинок вбачається, що 1/3 частини житлового будинку № 64 по вулиці Артема, в с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області належить ОСОБА_1.
Відповідно до Свідоцтва про смерть від 10 лютого 2001 року Малорогозянської сільською радою Золочівського району Харківскої області зареєстровано смерть ОСОБА_2, який помер 07.02.2001 року про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний запис - № 2.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання договору дійсним, встановлення факту володіння частиною житлового будинку та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за ОСОБА_1.
Виходячи в вищевикладеного та керуючись ст.ст. 209, 213, 214, 215 ЦПК України, та ст.ст. 1261, 1268, 1270 ЦК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі - продажу 2/3 частини житлового будинку № 64 по вулиці Артема в с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області, укладеного між Малорогозянською сільською радою Золочівського району Харківської області та ОСОБА_2, факт володіння ОСОБА_3 2/3 частини житлового будинку частиною житлового будинку № 64 по вулиці Артема в с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частину житлового будинку № 64 по вулиці Артема в с. М. Рогозянка, Золочівського району Харківської області в порядку спадкування.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку п.4 ст. 295 ЦПК України. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вищезазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: