Провадження № 1-кс/331/1464/2018
Справа № 331/5470/17
24 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 22015080000000008, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2015 року, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого базову середню освіту, не одруженого, тимчасово непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
Слідчий 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 22015080000000008, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2015 року, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , погодженим з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 .
В клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що протягом березня - травня 2014 року на частково окупованій території Донецької області створено незаконну самопроголошену організацію - «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), до складу якої увійшли групи з двох і більше осіб, які об'єдналися з метою здійснення терористичних актів, що відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відносяться до терористичних груп, які займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно - політичної ситуації у державі. Основною метою діяльності вказаних терористичних груп, підконтрольних самопроголошеній організації «ДНР» є зміна меж території і державного кордону України, створення незаконного державного утворення на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
В період з квітня 2014 року по лютий 2015 ОСОБА_7 знаходячись на тимчасово окупованої території у м. Донецьку, Донецької області, добровільно вступив до лав та приймав активну участь у терористичній групі «Б-2» підконтрольній самопроголошеній незаконній організації «ДНР», яка не передбачена Конституцією України та іншими законодавчими актами України, шляхом сприяння у вчиненні умисних дій, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки, дезорганізацію роботи органів влади, залякування населення, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також участі у збройному опорі підрозділам Збройних сил України і Міністерства внутрішніх справ, що діють у складі Антитерористичної операції в Донецькій області.
Так, 28.10.2014 ОСОБА_7 прибув до тимчасово окупованої території м. Донецька, Донецької області, де будучи особою, що не сприймає діючу владу в Україні, виступає за відокремлення Донецької області від території суверенної України, діючи умисно, добровільно вступив до лав одної із терористичних груп, підконтрольній самопроголошеній незаконній організації «ДНР» з охорони раніше силоміць захопленої адміністративної будівлі Донецької обласної державної адміністрації.
В подальшому, ОСОБА_7 діючи умисно, з метою продовження своєї злочинної діяльності, направленої на участь та іншому сприянні діяльності самопроголошеній незаконній організації «ДНР», яка дії на тимчасово окупованій території Донецької області, вступив до складу терористичної групи «Б-2», яке є мобільним розвідувальним бойовим підрозділом, основною метою якого є виконання завдань щодо збройного супротиву силам антитерористичної операції на території Донецької області, проведення розвідувальних та диверсійних операцій на території Донецької області, яка підконтрольна державній владі України, захоплення заручників з числа військовослужбовців ЗСУ та добровільних батальйонів тощо, отримавши позивний «Ехо».
У лютому 2015 року, ОСОБА_7 , був направлений керівництвом терористичної групи «Б», підконтрольній самопроголошеній незаконні організації «ДНР», для проходження військових навчань на анексовану Російською Федерацією територію Автономної республіки Крим, а саме у м. Севастополь, де знаходиться по теперішній час.
01 березня 2018 року слідчий 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу, по кримінальному провадженню № 22015080000000008, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2015 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 01 березня 2018 року дозволено затримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 22015080000000008, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2015 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
24 квітня 2018 року від ОСОБА_7 до суду надійшла заява про його добровільне з'явлення до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, не застосування щодо нього ухвали до дозвіл на затримання з метою приводу, а також не застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий та прокурор, кожен в окремості, у судовому засідання внесене клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки він добровільно з'явився до слідчого судді та бажає скористатися спеціальною програмою Служби безпеки України «На тебе чекають вдома».
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила слідчого суддю обрати відносно її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_7 22 квітня 2018 року особисто прибув до УСБУ в Запорізькій області та повідомив про свою участь у незаконному утворенні «Донецька народна республіка» та звернувся до начальника СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 із заявою про застосування до нього спеціальної програми Служби безпеки України «На тебе чекають вдома», оскільки не був керівником або організатором вказаної терористичної організації, не приймав участь у вбивствах, тортурах, зґвалтуваннях, нападах, тощо. Вважає, що обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку є нелогічним та таким, що протирічить умовам спеціальної програми Служби безпеки України «На тебе чекають вдома».
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні прийшов до наступного.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою ” подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Підставою для застосування до ОСОБА_7 зазначеного запобіжного заходу є наявність передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, які дають достатні підстави вважати що підозрюваний при обранні йому іншого запобіжного заходу може здійснити наступні дії:
-переховуватиметься від органу досудового розслідування, враховуючи факт проведення АТО на території Донецької області та можливість його переміщення по всій зоні АТО;
-незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних, оскільки на даний час органу досудового розслідування не відомі всі його співучасники.
-знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення, для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи встановлений факт приховування від представників штабу АТО зброї та можливість існування інших прихованих місць для її зберігання.
-вчинить інше кримінальне правопорушення.
-перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, шляхом перешкоджання виконанні законних вимог особам, залученим до проведення досудового розслідування та антитерористичної операції.
При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
Як вбачається з доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, підтверджується зібраними з дотриманням вимог КПК України доказами, а саме:
- протоколом огляду від 25.09.2015 інтернет ресурсів щодо діяльності терористичного угрупування - підрозділу «ДНР» «батальйон Б-2»в ході огляду якого виявлена інформація та відео матеріали які підтверджуються, що «Б-2» - є мобільним розвідувальним бойовим підрозділом, основною метою якого є виконання завдань щодо збройного супротиву силам антитерористичної операції на території Донецької області, проведення розвідувальних та диверсійних операцій на території Донецької області, яка підконтрольна державній владі України, захоплення заручників з числа військовослужбовців ЗСУ та добровільних батальйонів тощо.
- протоколом про результати здійснення зняття інформації з транспортниї телекомунікаційних мереж з абонентського номеру мобільного телефону =3809,0488064, який належить ОСОБА_7
- протоколом допиту в якості свідка доньки ОСОБА_9 , яка показала на те, що ОСОБА_7 з вересня 2014 року виїхав до м. Донецьк, де приймав участь у діяльності «ДНР», а також неодноразово просив її зв'язатись з мешканцями м. Запоріжжя для організації на території м. Запоріжжя сил спротиву правоохоронним органам та захоплення влади на території Запорізького регіону.
- протоколо огляду мобільного телефону ОСОБА_10 , а саме переписким з ОСОБА_7 в ході якої він неодноразово просив її зв'язатись з мешканцями м. Запоріжжя для організації на території м. Запоріжжя сил спротиву правоохоронним органам та захоплення влади на території Запорізького регіону.
- протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_11 , який показав про те, як ОСОБА_7 зв'язувався з метою організації групу мешканців м. Запоріжжя для виїзду на окуповану територію Донецької області та створення підконтрольних сил «ДНР» у вигляді одного з філіалів Запорізького козацтва.
- протоколом огляду персональної сторінки ОСОБА_7 у соціальній мережі «вконтакте», в ході огляду якої виявлені фотознімки з коментарями ОСОБА_7 на окупованій території Донецької області
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Згідно ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.
Разом з цим, відповідно до ст.9 КПК України у разі, якщо норми цього кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд вважає, що передбачена законом заборона на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
Також, в рішенні Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини вказує, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність по собі є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликають підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного до засудження або, навіть, пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Так, у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» , про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
Одночасно, при вирішенні питання щодо доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею враховуються і те, що 22 квітня 2018 року ОСОБА_7 особисто прибув до УСБУ в Запорізькій області та повідомив про свою участь у незаконному утворенні «Донецька народна республіка» та звернувся до начальника СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 із заявою про застосування до нього спеціальної програми Служби безпеки України «На тебе чекають вдома», оскільки не був керівником або організатором вказаної терористичної організації, не приймав участь у вбивствах, тортурах, зґвалтуваннях, нападах, тощо. 24 квітня 2018 року добровільно з'явився до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з метою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Зазначені дії підозрюваного свідчать про його наміри повернутися до мирного життя на території Батьківщини та сприяти розкриттю злочинів, вчинених іншими особами у зв'язку із діяльністю терористичної організації «Донецька народна респуьліка».
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішої міри запобіжного заходу та наявність підстав застосування більш м'якого запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, з покладенням на підозрюваного, обов'язки, передбачені ч. 5 статті 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбаченістаттею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній, конкретній справі, найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_7 може бути особисте зобов”язання із покладенням на підозрюваного обов”язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -
Клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 22015080000000008, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2015 року, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) з'являтися до органів досудового слідства і суд, за першим викликом та у призначений час;
2) не відлучатися за територію м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання.
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити слідчому, в провадженні якого знаходиться справа про кримінальне правопорушення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
24.04.2018