25.04.2018
Справа № 497/272/18
Провадження № 2/497/284/18
25 квітня 2018 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Ковтун О.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 про надання додаткового строку на прийняття спадщини, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить рішенням суду надати йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, згідно якого ОСОБА_4, яка померла 12 травня 2008 року заповіла йому житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що розташований за адресою: вул. Садова, № 7, с. Владичень, Болградський район, Одеська область. Позивач мотивує свої вимоги тим, що своєчасно не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини оскільки не знав про такі вимоги законодавства, та не був юридично обізнаний. Як до смерті спадкодавця, так і після її смерті проживав в цьому будинку спільно зі спадкодавцем, тому був переконаний, що спадщину він прийняв фактом спільного проживання, а відтак вважає, що пропустив строк звернення до нотаріальної контори з поважних причин.
Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся згідно з вимогами діючого законодавства (а.с.23, 47). В позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.32).
Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Болградського району Одеської області про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, про що в справі є відповідні докази (а.с.23,42). До суду не прибув, подав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника та про визнання позовних вимог (а.с.26, 34).
Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про що в справі є відповідні докази (а.с.24). До суду не прибув, подав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника та про визнання позовних вимог (а.с.26, 27-31).
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
12 травня 2008 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про її смерть І-ЖД № 143840, виданим на підставі актового запису про смерть №8 від 14.05.2008 року, складеним ОСОБА_2 сільською радою Болградського району Одеській області (а.с.12). Після її смерті відкрилася спадщина.
Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є її онук ОСОБА_1, позивач по справі, що підтверджується заповітом, який зареєстрований в реєстрі за № 96 від 27.04.2005 року. Згідно заповіту спадкодавець зробила розпорядження щодо житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами за адресою: вул.Садова, 7, с.Владичень, Болградський район, Одеська область на ім'я саме ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області, ОСОБА_5 від 07.02.2018 року за № 158/02-31 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 07 лютого 2018 року звернувся ОСОБА_1 про право на спадщину за заповітом. Однак в зв'язку з порушенням визначеного законом строку для подачі заяви про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.21).
З матеріалів спадкової справи за № 911/2008 року наданої Одеським державним нотаріальним архівом слідує, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 12.05.2008 року, звернулися син померлої ОСОБА_3 на підставі заповіту вчиненого на його ім'я на 06.12.2004 року, яким спадкодавець розпорядилася щодо належної їй земельної ділянки площею 2.91 га, та онук ОСОБА_1 на підставі заповіту, складеного на його ім'я щодо житлового будинку.
28.02.2009 року з додатковою заявою звернувся до нотаріуса ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що спадщину після смерті матері він прийняв за заповітом своєчасно, але спадщину за законом він не прийняв і претендувати на неї не має наміру (а.с.49-87).
Відповідачі ОСОБА_2 сільська рада Болградського району Одеської області та ОСОБА_3 не заперечували щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини позивачу (а.с.26, 34).
Позивач своєчасно до нотконтори заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подавав, разом зі спадкодавцем на час його смерті проживав, але не був зареєстрований. Також позивач поховав спадкодавця, справляв поминки, та вважав, що такими діями він вже прийняв спадщину.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Згідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частинами 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).
Стаття 1272 ЦК України встановлює, у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4 заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про продовження строку на прийняття спадщини, розглядаються за правилами позовного провадження.
Згідно п. 4 вищевказаної постанови, передбачений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.
Суд ще раз наголошує на тому, що відповідач позов визнав (а.с.25).
Відповідно до частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду… Якщо … визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що за змістом частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Суд приходить до переконання, що строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений позивачем з поважних причин, оскільки не знав про такі вимоги законодавства, та не був юридично обізнаний, а доглядаючи за спадковим майном, тривалий час доброчесно вважав, що таким чином він прийняв спадщину.
Такі обставини, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні фактичні данні про заперечення будь-кого щодо переходу до позивача спадкового майна належного спадкодавцю, спадщина до теперішнього часу залишається відкритою, суд визнає поважними, оскільки вони, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, були для позивача об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, загальними засадами цивільного законодавства відповідно ст.3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Виходячи із положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач, пов'язаний зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб'єктом яких він є.
Пропуск строку на прийняття спадщини є досить значним. Позивач, який є спадкоємцем за заповітом, пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки здійснивши дії щодо фактичного прийняття спадщини, не вчинив обов'язкових дій щодо подачі заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу її відкриття. Враховуючи, що спадщина після ОСОБА_4 щодо спадкового майна у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: вул.Садова, 7, с.Владичень, Болградський район, Одеська область, до цього часу ніким не прийнята, відумерлою у встановленому законом порядку не визнана, відповідачі згідно письмової заяви не заперечують проти задоволення позову, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та положень ст. 263 ЦПК України, є підставою для захисту права позивача на спадкування в судовому порядку, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, а також з урахуванням норм європейського законодавства по правам людини, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а й справедливості.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 1216, 1220, 1221-1223, 1261, 1270, ч.3 1272 ЦК України, ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України (в новій редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 про надання додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити.
Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк - три місяці для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, померлої 12 травня 2008 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Кодінцева