Апеляційне провадження № 22-ц/796/3666/2018
25 квітня 2018 року м. Київ
Унікальний номер справи 761/10703/17
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
сторони справи:
позивач - Комунальне підприємство «Київський метрополітен»
відповідач - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого14 грудня 2017 року під головуванням судді Мальцева Д.О.в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва (дата і час складення повного тексту рішення невідомий),-
У березні2017 року КП «Київський метрополітен» звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором на користування електричною енергією.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що між сторонами 04.09.2007 було укладено договір оренди та 30.12.2011 договір на користування електричною енергією. Договори неодноразово пролонговувались. Зазначені договори припинили свою дію, об'єкт оренди повернутий позивачу. Разом з тим, відповідачем не дотримано умов договору № 2 та не здійснено оплату за користування електричною енергією за період з 31.12.2014 по 30.04.2015 в сумі 4 331, 38 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість. У відповідності до ст. 625 ЦК України, також просило стягнути на свою користь 3 % річних за період з 06.01.2015 по 21.03.2017 в розмірі 270, 23 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2015 року по лютий 2017 року в розмірі 1961, 96 грн. 22.04.2016 відповідач припинив свою діяльність як суб'єкт господарювання.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14грудня 2017 року позов КП «Київський метрополітен» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Київський метрополітен» заборгованість за договором на користування електричною енергією у розмірі 4 331, 38 грн., індекс інфляції - 1961, 96 грн., 3 % річних - 270, 23 грн., а всього 6563, 57 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4, через свого представника ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу і, вказуючи на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити КП "Київський метрополітен" у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції на порушення вимог закону не взяв до уваги, що державна реєстрація його як ФОП була скасована ще 22.06.2010, тому договори, укладені між сторонами, не могли пролонговуватись, тому договір № 2 не є дійсним.
Зазначає, що договори, укладені між сторонами, підписані особою без відповідних на те повноважень, відсутні докази того, що підписи на договорах зроблені ним. Він не був повідомлений про наявність боргу за електричну енергію.
Також вказував на те, що позивач не має ліцензії на постачання електричної енергії.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача КП «Київський метрополітен» - Цибізова О.О. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. З розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Правовідносини з приводу використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам врегульовані положеннями Закону Україну Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до Статуту КП «Київський метрополітен», КП належить комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі розпоряджень КМУ від 30.06.98 № 464-Р та КМДА від 28.10.98 № 2155 «Про зарахування майна державного майна підприємства у комунальну власність територіальної громади м. Києва» і підпорядковано Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) (п. 1.1. Статуту).
Відповідно до п. 5.2. Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпоряджання щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством України.
04.09.2007 між КП «Київський метрополітен» (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа (орендар) ОСОБА_4 укладено договір оренди № 133-Упр (ДВ)-07, за умовами якого орендодавець на підстав рішення Київради від 21.12.206 № 526/583-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення, розташоване між маршовими сходами), далі об'єкт оренди, з адресою: станція метро «Дарниця», для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. Договору № 1).
Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом (п. 1.2. Договору № 1).
Відповідно до п. 4.4. Договору № 1, орендар після припинення дії договору оренди та у раз відмови у продовжені договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавця.
Строк дії договору становить з 04.09.2007 по 02.09.2008. Після закінчення строку дії цього договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради. Одностороння відмова від договору не допускається. Договір припиняється у разі невиконання істотних умов договору або його порушення, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.1. - 9.5. Договору №1).
Згідно Акту прийому-передачі майна в оренду від 04.09.2007, позивач передав, а відповідач прийняв приміщення між маршовими сходами переходу станції метро «Дарниця», площею 13, 6 кв.м. Акт є невід'ємною частиною Договору № 1.
Також до зазначеного договору наявний Додаток № 2 - Розрахунок місячної плати.
Між сторонами було укладено ряд додаткових угод (за № 324 від 15.10.2007, за № 90 від 11.02.2008, за № 222 від 03.09.2008, за № 301 від 31.12.2008, за № 360 від 31.03.2009, за № 580 від 01.06.2009, за № 254 від 01.04.2010, за № 338 від 28.09.2011, ) до договору оренди, відповідно до яких строк дії оренди продовжувався, та змінювались деякі положення щодо здійснення орендних платежів та розрахунків місячної орендної плати.
Між КП «Київський метрополітен» Структурний підрозділ «Служба електропостачання» в особі начальника служби Козленка М.В. та відповідачем, як фізичною особою підприємцем 30.12.2011 укладено договір № 292Е11 на користування електричною енергією, відповідно до умов якого КП надає можливість відповідачу користуватись електроенергією, як послугу, для здійснення своєї господарської діяльності на станціях метрополітену, а ОСОБА_4 своєчасно проводить оплату Метрополітену за використану енергію, згідно з діючим тарифом ПАТ «Київенерго», виконує інші умови, визначені цим договором та іншими законодавчими актами (п. 1.1. Договору № 2).
Згідно п. 1.2. Договору № 2, Метрополітен здійснює підключення об'єктів користувача, які знаходяться на території станції Метрополітену «Дарниця» - на підставі договору оренди № 133-Упр(ДВ)-07 від 04.09.2007 (термін дії Договору до 31.03.2012).
Позивач за вказаним договором, зокрема, зобов'язався надавати відповідачу можливість використовувати електроенергію (пп. 2.1.2 Договору № 2).
Відповідач зобов'язався, серед всього іншого, до 20 числа розрахункового місяця надавати до відділу планування та обліку електроенергії показання приладів обліку, оплачувати вартість спожитої енергії (пп. 2.2.3.,2.2.4. Договору № 2).
Згідно п. 5.1. Договору № 2, користувач самостійно одержує рахунок з розрахунком витрат та тарифом в бухгалтерії служби електропостачання. Оплата за використану електроенергію (компенсації її вартості) здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Метрополітеном рахунка та Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) по тарифу ПАТ «Київенерго».
Положеннями п. 2.4. договору № 2 визначено, що у разі звільнення займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т.ч. банкрутства) користувач повинен повідомити Службу електропостачання Метрополітену за 7 днів до зміни власника приміщення і в цей саме термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включено, а Метрополітен повинен припинити постачання електроенергії з дня звільнення Користувачем приміщення.
Зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, але у всякому випадку договір діє до закінчення терміну дії договорів оренди № 133-Упр(Др) від 04.09.2007 (п. 6.5. Договору № 2).
В подальшому сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до зазначеного договору № 2 від 30.03.2012, відповідно до якої термін дії договору було продовжено до 30.06.2012, додаткову угоду № 2 від 27.06.2012, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 30.09.2012, додаткову угоду № 3 від 28.09.2012, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 31.12.2012, додаткову угоду № 4 від 29.12.2012, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 31.03.2013, додатково сторони визначили, що Метрополітен має право достроково припинити дію договору № 2 в односторонньому порядку у випадку ненадання дозволу на продовження дії договору оренди від 04.09.2007 №133-Упр(ДВ)-07 або у випадку відмови укладання нового договору оренди.
Сторони також підписали додаткову угоду № 5 від 31.03.2013, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 31.12.2013, крім того п. 6.10 договору № 2викладено в новій редакції, а саме: «ФО-П ОСОБА_4 має статус платника єдиного податку. При зміні статусу ФО-П ОСОБА_4 зобов'язується письмово повідомляти про це Метрополітен протягом 5 днів».
24.12.2013 сторони підписали додаткову угоду № 6 до договору №2, відповідно до якої продовжено строк дії договору до 31.12.2014.
26.12.2014 між сторонами підписано додаткову угоду № 7 до договору № 7, згідно з якою строк дії договору № 2 продовжено до 28.05.2015. Крім того, п. 5.1. договору № 2 викладено в новій редакції, а саме: «Користувач самостійно одержує рахунок-фактуру» та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в бухгалтерії КП «Київський метрополітен». Оплата за використану електроенергію (компенсація її вартості) проводиться користувачем на вказаний Метрополітеном поточний рахунок по тарифу ПАТ «Київенерго» щомісяця не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом на підставі рахунка або акта здачі-приймання робіт (послуг). Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок Метрополітену. Направлення документів може проводитись будь-яким видом: електронною поштою, телефаксом з подальшим отриманням оригіналів документів не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.»
Зазначені додаткові угоди є невід'ємними частинами договору № 2.
З врахуванням наведеного, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а договір оренди № 133-Упр(ДВ)-07 від 04.09.2007 та договір № 292Е11 на користування електричною енергією, є взаємопов'язаними, оскільки припинення дії договору № 2 залежить від припинення дії договору № 1. Крім того, договори неодноразово пролонгувались, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Згідно Акту приймання-передачі від 14.08.2015, підписаного сторонами відповідно до договору оренди від 04.09.2007, орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення між маршовими сходами переходу станції метро «Дарниця», площею 13, 6 кв.м. Акт є невід'ємною частиною договору оренди.
Таким чином, об'єкт оренди був повернутий позивачу, а договори припинили свою дію.
Разом з тим, на момент припинення зазначених договорів у відповідача залишись непогашена заборгованість за надані послуги з електропостачання.
Позивач листом від 29.04.2015 за № 15/6-1035, від 22.04.2015 за № 15/6-984, від 03.07.2015 за 15/6-1465 звертався до відповідача з повідомленням про наявність простроченої заборгованості. Зазначені повідомлення направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням разом з відповідними актами про надання послуг.
08.10.2015 позивач звернувся до відповідача з Претензією щодо сплати заборгованості за договором на користування електричною енергією від 30.13.2011 № 292Е11 в сумі 6 913, 14 грн. з відповідним розрахунком заборгованості.
Разом з тим, відповідач залишив поза увагою зазначену претензію.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Відмовляючи КП «Київський метрополітен» в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2010 скасовано державну реєстрацію відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності. Разом з тим, відомостей про набрання постановою законної сили до матеріалів справи не надано.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача ОСОБА_4, дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 22.04.2016 № 20740100002012985 (інформація надана станом на 21.03.2017).
Враховуючи, що відповідачем не було дотримано умов Договору № 2 та в порушення п. 5.1. Договору, не здійснено оплату за користування електричною енергією, внаслідок чого утворилась заборгованість та з урахуванням того, що на момент укладення спірних договорів відповідач мав статус підприємця, суд прийшов до висновку про обґрунтованність позовних вимог.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини.
Рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, встановлених обставинах та відповідає вимогам закону з огляду на що є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що реєстрація відповідача як ФОП була скасована ще 22.06.2010 спростовуються наявними матеріалами в справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що договори, укладені між сторонами, підписані особою без відповідних на те повноважень, відсутні докази того, що підписи на договорах зроблені саме ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які посилався відповідач у своїх запереченнях, зокрема, не надано доказів ані відсутності повноважень у позивача на підписання спірних договорів, ані доказів їх недійсності.
Разом з тим, ці доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, з оцінкою якого погоджується суд апеляційної інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати,що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних,або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та має бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із отриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати,що судом допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5 без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25 квітня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді: