Апеляційне провадження № 22-ц/796/3519/2018
25 квітня 2018 року м. Київ
Унікальний номер справи 756/2495/17
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6
на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого 9 лютого 2018 року під головуванням судді Яценко Н.О. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва о 13 год. 48 хв.,-
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16 січня 2016 року в м. Києві з вини ОСОБА_5 сталася ДТП, в результаті чого був пошкоджений його автомобіль. Вказував, що автомобіль було відремонтовано за його власні кошти, після чого звернувся до страхової компанії про стягнення страхового відшкодування. Проте йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки не була дотримана процедура оцінки заподіяної шкоди відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».Тому просив стягнути з відповідача майнову шкоду внаслідок ДТП в сумі 27 370,00 грн та судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 9 лютого 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 27 370,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_5, через свого представника ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування своїх доводів, вказує, зокрема, що судом першої інстанції було помилково прийнято в якості доказу рахунок фактуру від 23.02.2016, акт здачі-прийняття робіт від 26.02.2016 і рахунок-фактуру від 22.02.2016, що підтверджують розмір завданої шкоди, оскільки вони не є підтвердженням правочину про виконання послуг з ремонту автомобіля відповідно до Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів.
Вказує, що в документах, наданих ОСОБА_4 до суду першої інстанції відсутній акт приймання-передання КТЗ, а замість нього наданий акт здачі-прийняття робіт, що не відповідає нормам законодавства, оскільки в ньому відсутній підпис особи, що є відповідальною за прийняття КТЗ.
Окрім цього, зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що додані до позовної заяви документи щодо ремонту пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 датуються 22.02.2016, 23.02.2016 та 26.02.2016, проте, в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 1.02.2017 зазначено, що актом огляду транспортного засобу від 16.02.2016 ТДВ «Експрес страхування» зафіксовано, що станом на день його проведення автомобіль НОМЕР_1 пошкоджень не має.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_4 повідомлений за законом належно в судове засідання не з'явився. Неявка ОСОБА_4 в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями п.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до положень пунктів 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України: джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 340,00 грн (а.с.67.)
Відповідно до вищевказаної постанови 16 січня 2016 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 7, не впевнився в безпеці руху, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. З місця дорожньо-транспортної пригоди винуватець ДТП поїхав.
Власником автомобіля ««LandRover», д.н.з НОМЕР_3, є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.45).
Власником автомобіля НОМЕР_4, є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12).
12 червня 2016 року відповідач сплатив накладений Оболонським районним судом м. Києва штраф у розмірі 340,00 грн та судові витрати, що підтверджується квитанціями про сплату, які наявні в справі про адміністративне правопорушення №3/756/1519/16.
17 жовтня 2016 року Апеляційний суд м. Києва відмовив відповідачу у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення №3/756/1519/16.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено автомобіль позивача, і на підставі п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, який повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи позивача, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини.
Рішення суду ґрунтується на матеріалам справи, встановлених обставинах та відповідає вимогам закону, з огляду на що є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції прийняв як докази,
рахунок фактуру від 23.02.2016, акт здачі-прийняття робіт від 26.02.2016 і рахунок-фактуру від 22.02.2016, що підтверджують розмір завданої шкоди, відсутність гарантійного зобов'язання, не впливають на правильність висновків суду, з огляду на таке.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Як встановлено судом першої інстанції, 1 лютого 2017 року рішенням Оболонського районного суду м. Києва було відмовлено у позові ОСОБА_4 до ТДВ «Експрес страхування», третя особа ОСОБА_5, про стягнення страхового відшкодування, оскільки позивач не дотримав процедуру оцінки заподіяної шкоди відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Гарантійне зобов'язання - письмове свідоцтво, видане гарантом певній особі за виконання нею певних зобов'язань.
Розділом ІІІ Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, передбачено, зокрема, що якщо для надання послуг відсутня потреба залишати КТЗ, його складові частини (системи) на відповідальне зберігання у виконавця, надання послуг оформлюється рахунком-фактурою, накладною, квитанцією тощо, а також нарядом-замовленням на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу (додаток 1), у яких обов'язково робиться запис про гарантійні зобов'язання (у випадках, передбачених цими Правилами), який засвідчується підписом контролера якості та скріплюється печаткою виконавця (за наявності).
Із наданих ОСОБА_4 додатків до позовної заяви вбачається, що надання послуг з ремонту автомобіля позивача підтверджується рахунком-фактурою № 00627 від 22.02.3016 року та рахунком-фактурою № 001271 від 23.02.3016 року.
Рахунок-фактура - в комерційній практиці України, що склалася і підтримується після розпаду СРСР, документ, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, послуг робіт, їх кількість і пропоновану ціну, по якій вони можуть бути поставлені покупцеві у разі його згоди, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Як правило рахунок-фактура є також документом, з посиланням на який покупець, що погоджується на запропоновані умови, виконує повну або часткову попередню оплату.
Рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому-передачі виконаних робіт (послуг).
Зважаючи на вищевикладене, факт отриманння товарів та послуг ОСОБА_4 підтверджено Актом № ОУ-00010160 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.02.2016 (ас.69).
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що додані до позовної заяви документи щодо ремонту пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 датуються 22.02.2016, 23.02.2016 та 26.02.2016, проте, в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 1.02.2017 зазначено, що актом огляду транспортного засобу від 16.02.2016 ТДВ «Експрес страхування» зафіксовано, що станом на день його проведення автомобіль НОМЕР_1 пошкоджень не має, апеляційний суд припускає, що це є нічим іншим, як описка.
Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер.
Зважаючи на те, що в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 1 лютого 2017 року судом роз'яснено право позивача ОСОБА_4 звернутися з відшкодуванням завданої шкоди за рахунок її безпосереднього заподіювача, суд апеляційної інстанції не приймає такий довід апеляційної скарги, як підставу скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.
Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 9 лютого 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25.04.2018 року.
Суддя-доповідач
Судді: